Ухвала суду № 76288637, 06.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 654/128/2018 Головуючий у 1-й інстанції: Данилевський М.А.

Номер провадження: 11-кп/791/731/18 Доповідач: Коломієць Н.О.

Категорія: справи в порядку виконання судових рішень

у кримінальних справах

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Коломієць Н.О.

суддів: Калініченка І.С., Калініної О.В.

з участю секретаря судового засідання: Ходкова О.О.

прокурора: Шпитального В.В.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Голопристанського районного Херсонської області від 03.07.2018 року про відмову у застосуванні умовно – дострокового звільнення від відбування покарання щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, до арешту непрацюючого, без визначеного місця проживання, раніше судимого:

¦09.03.2000 Ізяславським районним судом Хмельницької області за ст. 140ч2 КК України до 2 років 06 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 46-І КК України звільнений від покарання з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та сплатою штрафу в сумі 1000 грн.;

¦14.02.2001 Ізяславським районним судом Хмельницької області за ст. 140ч3, 140ч2, 42, 43 КК України до 3 років 08 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 24.06.2003 умовно-достроково на 1 рік 01 місяць 24 дні;

¦20.05.2005 Ізяславським районним судом Хмельницької області за ст. 185ч2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

¦21.12.2006 Ізяславським районним судом Хмельницької області за ст. 186ч2, 189ч2, 70, 71 КК України до 4 років 03 місяців позбавлення волі, звільнений 21.03.2011 по відбуттю покарання;

¦22.02.2013 Котовським міським судом Одеської області за ст. 122ч1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

¦14.08.2014 Котовським міськрайонним судом Одеської області за ст. 301ч2 КК України до 1700 грн. штрафу, ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2014 штраф замінено на 100 годин громадських робіт;

¦17.12.2014 Котовським міськрайонним судом Одеської області за ст. 185ч1, 15ч3, 185ч2, 277ч1, 309ч1, 317ч1, 358ч1, 358ч4, 70 КК України до 3 років 06 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стоком 2 роки;

¦27.11.2015 Котовським міськрайонним судом Одеської області за ст. 185ч2 , 70 ч.4, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

?28.12.2015 Котовським міськрайонним судом Одеської області за ст. 395, 70 ч. 4 КК України до 4 років позбавлення волі. Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.04.2016 року на підставі Закону України від 26.11.2015 №838 – VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» згідно ст.72ч5 КК України в строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув’язнення з 16.11.2015 по 27.01.2016 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі; -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Голопристанської виправної колонії (№7) – міжобласної спеціалізованої туберкульозної лікарні і спостережної комісії при Голопристанській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо ОСОБА_1

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду з постановленням нової ухвали, якою просить умовно – достроково звільнити його від відбування покарання. Свої доводи мотивує тим, що відмовляючи в задоволенні вищезазначеного клопотання, суд не прийняв до уваги, що він має два заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, працює санітаром та прибиральником, позитивно характеризується.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

З досліджених судом першої інстанції характеристики та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 24.11.2015 року, відбуває покарання за вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28.12.2015 року, яким засуджений за ст. 395, 70 ч.4 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

До Голопристанської виправної колонії № 7 прибув 16.02.2016 року на стаціонарне лікування від туберкульозу легень.

Відповідно до характеристики адміністрації виправної колонії ОСОБА_1 характеризується позитивно, на виробництві не працевлаштований, приймає активну участь у ремонтних роботах приміщень стаціонарного відділення на безоплатній основі, приймає участь у роботах по благоустрою відділення та прилеглої території. У відносинах з адміністрацією завжди тактовний та ввічливий, має 2 заохочення.

Оцінюючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який врахував відомості про поведінку засудженого і ставлення до праці за весь період відбування покарання, а не лише за час, що передував зверненню з поданням, і прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 своєю поведінкою не довів своє виправлення, тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, адже за весь період відбування покарання лише двічі заохочувався, згідно із вироком матеріальну шкоду за цивільним позовом в сумі 3010 грн. 93 коп. не відшкодовано.

Умовно-дострокове звільнення слід розцінювати як свого роду винагороду окремих засуджених за зразкову поведінку і ставлення до праці. Пасивна форма поведінки, що складається лише в утриманні від порушень правил внутрішнього розпорядку є нормою поведінки кожного засудженого і не заслуговує заохочень.

Крім того, за змістом роз’яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» №2 від 26.04.2002 року, умовно - дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при вирішенні цього питання суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії. Зокрема, слід з'ясовувати ставлення засудженого до вчинення злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, а також враховувати дані про його попередні судимості.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 дев’ять разів засуджувався за вчинення умисних злочинів, неодноразово звільнявся від покарання: з випробуванням, умовно-достроково, але на шлях виправлення на ставав та продовжував вчиняти злочини, незважаючи на поблажливе ставлення держави до себе через застосування заохочувальних норм.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що процес виправлення засудженого не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання за вчинення тяжкого злочину, який раніше неодноразово був судимим, перестає бути доцільним.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги визнаються апеляційним судом не достатніми для її задоволення та звільнення засудженого від відбування покарання умовно-достроково, оскільки матеріали справи не свідчать про досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, - виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405 , 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 03.07.2018 року про відмову у застосуванні умовно – дострокового звільнення від відбування покарання щодо засудженого ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О.Коломієць