Ухвала суду № 76287175, 05.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2018 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

судді-доповідача Струбіцької О.М.

суддів Марчука В.Т., Станковської Г.А.

при секретарі Сабадаш Ю.С.

за участю сторін судового провадження:

прокурора Іванова В.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого Вітрука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018260130000011 від 17.01.2018 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с. Дихтинець, Путильського району Чернівецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: с. Сергії Путильського району Чернівецької області, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше судимого:

- 29.03.2018 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.358 КК України до штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн.;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.358 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

У відповідності до вимог ст.100 КПК України, вирішено долю речових доказів.

ЄУНСС: 721/200/18 Головуючий в І-шій інстанції: Пилип'юк І.В.

Н.П.: 11-кп/794/326/18 Суддя - доповідач: Струбіцька О.М.

К.: ч.1 ст.358 КК України

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення в тому, що маючи у власності вантажний автомобіль марки «ЗІЛ 131», номерний знак НОМЕР_1, 16.01.2018 року в с. Сергії Путильського району Чернівецької області навантажив на автомобіль лісодеревину хвойної породи в кількості 12,18 куб.м, та діючи умисно вчинив підроблення офіційних документів, що надають право на здійснення перевезення вантажу (лісодеревини) шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, товаро-транспортної накладної №45 від 16.01.2018 року, вказавши у відповідних графах та рядках вказаного документу недостовірні дані щодо асортименту лісопродукції в частині її діаметру, кількості та об'єму, що не відповідало фактичним характеристикам лісодеревини, яка перевозилась. В подальшому водій ОСОБА_2 на своєму автомобілі навантаженому лісодеревиною рухався в напрямку с. Дихтинець, де в с. Киселиці Путильського району був зупинений працівниками СБУ та доставлений до Путильського відділення поліції.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.358 КК України, як підроблення офіційних документів.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за вказаним обвинуваченням, суд першої інстанції у вироку зазначив, що досудовим розслідуванням не встановлено та не здобуто, а державним обвинуваченням не представлено в ході судового розгляду жодного доказу в підтвердження того, що водій ОСОБА_2 умисно вчинив підроблення офіційних документів, що надають право на здійснення перевезення вантажу (лісодеревини) шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до товарно-транспортної накладної серії ЛГ №45 від 16.01.2018 року, вказавши недостовірні дані щодо асортименту лісопродукції, в частині її діаметру, кількості та об'єму, що не відповідало фактичним характеристикам лісодеревини, яка перевозилась, стороною обвинувачення не доведено, що у діянні ОСОБА_2, є склад злочину, передбачений ч.1 ст.358 КК України, а обвинувачення побудоване на припущеннях.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням районного суду, прокурор Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати повністю у зв'язку із неповнотою судового розгляду, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України і засудити його до штрафу розміром 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у відповідному перерахунку становить 1700 грн.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги тим, що судовий розгляд був неповним, оскільки судом було відхилено клопотання прокурора щодо необхідності поставлення обвинуваченому додаткових запитань із приводу обставин вчинення даного кримінального правопорушення, так як ОСОБА_2 кардинально змінив своє ставлення до діяння, в якому він обвинувачується.

Крім цього, судом не застосовано закон про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, оскільки не було задоволено клопотання обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, зокрема, оскільки обвинувачений фактично даний злочин вчинив вперше, раніше не судимий, під час досудового розслідування активно сприяв його розкриттю та досудовому розслідуванню.

Стверджує, що у оскаржуваному вироку вказується, що в даному випадку немає складу кримінального правопорушення, внаслідок відсутності фактично об'єктивної сторони кримінального правопорушення відповідальність за скоєння якого, передбачена ч.1 ст.358 КК України, однак вказані висновки суду не базуються на досліджених матеріалах кримінального провадження, оскільки ОСОБА_2 самостійно та від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 заповнив та підписав документ на здійснення перевезення лісодеревини, а саме товарно-транспортної накладної №45 від 16.01.2018 року, яка затверджена наказом Мінтрансу України від 29.12.1995 року за №488/346 та є офіційним документом, який надає право на здійснення перевезення вантажів.

При цьому вказував, що відповідно до відомостей, які містяться в дослідженому в судовому засіданні Акті заміру лісодеревини від 17.01.2018 року та товарно-транспортної накладної №45 від 16.01.2018 року не співпадали діаметри лісодеревини, яка перевозилась.

Більше того, відповідно до наряду на відпуск лісодеревини №003865 від 13.12.2017 року на підставі яких здійснювалося її відвантаження на відпуск, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 через свого водія ОСОБА_2 мав вивезти із лісо ділянки 5 м3 лісодевини довжиною 6 м. та діаметром 36 см. і більше, а також 7 м3 довжиною 6 м. та діаметром від 20 до 25 см.. Однак, відповідно до товарно-транспортної накладної №45 від 16.01.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 через свого водія ОСОБА_2, який і складав даний документ, перевозив тільки 3 сортименти деревини діаментри яких входять у дані межі (d 22-28, d 24-33, d 24-33) та у своїй сукупності складають тільки 0,94 м3, а відповідно до акту заміру лісодеревини, тобто, за фактом, взагалі здійснювалося перевезення тільки 1 сортименту лісодеревини діаметром 24 см., кубомасою 0,33 м3.

Інших апеляційних скарг чи заперечень на подану апеляційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного вироку суду та вимоги апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на доводи в ній викладені, обвинуваченого ОСОБА_2 та діючого в його інтересах захисника Вітрука О.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, надавши слово усім учасникам у дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

На думку колегії суддів, районним судом в повному обсязі було дотримано зазначених вище вимог закону.

Як було встановлено апеляційним судом зі змісту оскаржуваного вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого обвинуваченому, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, пославшись на п.3 ч.1 ст.373 КПК України, так як дійшов правильного висновку, що прокурором пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення в суді першої інстанції не доведено, та не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, а припущення та сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Вказана позиція викладена і у п.146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Так, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання: обвинуваченого ОСОБА_2, який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що будь-яких неправдивих відомостей у товарно-транспортну накладну не вносив, оскільки її виписував ОСОБА_6 Лісодеревину відвантажив також ОСОБА_6, а він був лише перевізником;

Свідка ОСОБА_6, який будучи допитаним районним судом показав, що лісодеревину виграв на аукціоні, яку в подальшому виписали працівники Путильського держлісгоспу. Попросив ОСОБА_2 перевезти ліс на пилораму. ОСОБА_2 возив цей ліс до дороги, а потім перевозив до нижнього складу. Підтвердив, що їхав разом з ОСОБА_2, але після пошкодженого колеса поїхав додому. Через деякий час зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що його зупинили працівники СБУ і попросив привезти документи. Поїхав у відділення де пред'явив усі документи. Слідчий відібрав пояснення. Підтвердив, що заповнював внутрішню накладну під час поїздки, а саме дописував «нижній склад». Під час зупинки ОСОБА_2 мав при собі документи, які підтверджували, що деревина не крадена, а товарно-транспортна накладна на деревину була у нього;

Свідка Малиша П.Г. який будучи допитаним районним судом показав, що працює лісником ДП «Путильське лісове господарство», обхід №2. Згідно наряду, який надавав ОСОБА_2 у лісництво, вони відвантажували лісодеревину, у нарядах було вказано деревину по сортах. Один екземпляр залишався у них, а інший разом з деревиною. Ніяких проблемних питань не виникало. Все відбувалося в кінці 2017 року. Наряди були виписані не на ОСОБА_2 Чи були виписані наряди на ОСОБА_6 та хто заповнював товарно-транспортну накладну йому невідомо;

Свідка ОСОБА_7, який також будучи допитаним районним судом показав, що працює майстром лісу ДП «Путильське лісове господарство». Йому нічого не відомо по відпуску лісодеревини у січні 2018 року. Відпускав деревину у грудні 2017 року. Відвантажували деревину на їх складах. ОСОБА_2 надавав наряд на відпуск лісопродукції і він згідно наряду відпускав її. Не пам'ятає, на кого були виписані наряди, а пам'ятає особу лише з вигляду.

Вказані показання обвинуваченого та свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, а тому суд першої інстанції правомірно їх поклав в обґрунтування судового рішення.

Також, колегія суддів погоджується з позицією районного суду щодо неналежності ряду письмових доказів, зокрема, - рапорту співробітника Вижницького МРВ УСБУ в Чернівецькій області Білоус В.Т. від 16.01.2018 року, зареєстрований в ЖЄО Путильського ВП за №76; - протоколу огляду місця події з фототаблицею від 16.01.2018 року; - копію наряду №003865 на відпуск деревини від 13.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 700 від 15.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 677 від 14.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 658 від 13.12.2017 року; - копію наряду №003945 на відпуск деревини від 18.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 785 від 22.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 782 від 21.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 769 від 20.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 750 від 19.12.2017 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 732 від 18.12.2017 року; - копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №483236 від 26.05.2005 року; - копію дозволу Управління Держпраці у Чернівецькій області №0041.17.77 від 31.03.2017 року; - копію дозволу Управління Держпраці у Чернівецькій області №0112.17.77 від 30.08.2017 року; - копію свідоцтва платника єдиного податку серія А №082281 від 19.01.2012 року; - копію договору підряду №1022 від 04.12.2017 року; - копію додатку №2 до договору надання послуг №1022 від 04.12.2017 року «Матеріальна та фінансова сторона договору надання послуг на виконання лісозаготівельних робіт»; - копію додатку №3 до договору надання послуг «Графік заготівлі лісопродукції та підвезення на верхній склад»; - копію договору купівлі-продажу необробленої деревини №1068 від 12.12.2017 року; - копію додатку №1 до договору №1068 від 12.12.2017 року «Графік поставки необробленої деревини свідоцтво №1900»; - копію свідоцтва переможця №1900 по аукціонних торгах на Електронному майданчику від 12.12.2017 року; - рапорт поліцейського Прилипчана Ю.М. від 29.01.2018 року; - рапорт поліцейського Прилипчана Ю.М. від 29.01.2018 року; - постанову слідчого СВ Путильського ВП Несторяк Б.Ю. від 17.01.2018 року про визнання та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів; - акт заміру та прийому на збереження лісодеревини від 17.01.2018 року; - копії посвідчення водія серія НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, оскільки вказані докази не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що докази, надані стороною обвинувачення, жодним чином не підтверджують конкретних фактичних даних, які б свідчили, що саме обвинуваченим ОСОБА_2 умисно внесені в товарно-транспортній накладній серія ЛГ №45 від 16.01.2018 року неправдиві відомості щодо асортименту лісопродукції, в частині її діаметру, кількості та об'єму, що не відповідало фактичним характеристикам лісодеревини, яка ним перевозилась.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Колегія суддів вважає, що всупереч вимогам ст.ст.22,91,92 КПК України, сторона обвинувачення фактично переклала функцію по збиранню доказів на суд першої інстанції, що є неприпустимим, оскільки обов'язок доведення перед судом обвинувачення згідно вимог діючого законодавства покладено саме на прокурора.

При цьому, при дослідженні оригіналу товарно-транспортної накладної серія ЛГ №45 від 16.01.2018 року неможливо зробити висновок про її підроблення ОСОБА_2 чи іншою особою, а доказів призначення під час досудового розслідування почеркознавчої експертизи з метою встановлення ким виконаний рукописний текст у даній товарно-транспортній накладній, стороною обвинувачення суду не надано, і клопотань про її призначення судом під час судового розгляду не заявлялося.

У товарно-транспортній накладній містяться усі необхідні реквізити, підписи вантажовідправника, водія та вантажоодержувача, завірена печаткою. В судовому засіданні, як в районному суді, так і в апеляційній інстнції, обвинувачений ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_6 підтвердили справжність своїх підписів.

Будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України стороною обвинувачення надано не було.

Що стосується тверджень прокурора, про те, що районним судом було безпідставно відхилено його клопотання щодо необхідності поставлення обвинуваченому додаткових запитань із приводу обставин вчинення даного кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки районним судом вірно було відмовлено в заявленому клопотанні так, як воно не було належним чином оформлено та подано до суду, при цьому, прокурором не було наведено жодних доводів та доказів на його підтвердження, крім того під час апеляційного розгляду реалізував своє право на повторний допит ОСОБА_2

Доводи прокурора про те, що судом не застосовано закон про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, оскільки не було задоволено клопотання обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, є помилковими, оскільки відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд обґрунтовано дійшов висновку, що з боку обвинуваченого має місце формальне визнання своєї вини, що само по собі не може свідчити про щире каяття з його боку, з чим також погоджується і колегія суддів, так як районний суд ОСОБА_2 не визнав винним.

Клопотання ОСОБА_2 про застосування ст. 45 КК України є таким , що суперечить його інтересам, районний суд вироком від 17.07.2017 року виправдав ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 358 КК України, таке рішення покращує становище ОСОБА_2 тому, клопотання не може бути задоволено у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прав ОСОБА_2

Крім цього, не знайшли свого підтвердження аргументи прокурора в частині того, що ОСОБА_2 самостійно та від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 заповняв та підписував документ на здійснення перевезення лісодеревини, а саме товарно-транспортної накладної №45 від 16.01.2018 року, оскільки, експертизи з метою встановлення ким саме виконаний рукописний текст у даній товарно-транспортній накладній, стороною обвинувачення суду не надано, і клопотань про її призначення судом під час судового розгляду не заявлялося, а тому неможливо зробити висновок про її підроблення ОСОБА_2 чи іншою особою.

З огляду на викладене, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, встановленого ст.17 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав, зазначених у ст.420 КПК України, для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку, а тому апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін, оскільки виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим.

Вирок районного суду відповідає вимогам кримінально процесуального та кримінально матеріального закону, вимоги апеляційної скарги спростовуються правильними висновками районного суду.

Інших переконливих доводів щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга прокурора не містить.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.358 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Суддя-доповідач О.М. Струбіцька

Судді В.Т. Марчук

Г.А. Станковська

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач _______ Струбіцька О.М.

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

05.09.2018 року

(дата засвідчення копії)