Постанова № 76286386, 06.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1538/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2018 року (ухвалене 13 червня 2018 року в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Мельник І.О., повний текст якого виготовлено 23 червня 2018 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд Черкаської області, -

в с т а н о в и в :

06 березня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтовування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 квітня 2010 року ОСОБА_4 отримав кредит розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначає, що відповідач зобов’язався на підставі п. 2.1.1.5.5. договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Вказує, що у порушення умов договору ОСОБА_4 зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим станом на 27.02.2018 року має заборгованість в сумі 29926,72 грн., а саме: тіло кредиту - 8595,36 грн.; відсотки за користуванням кредитом - 2666,79 грн.; пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) - 16763,30 грн.; штраф (процентна складова) - 1401,27 грн.

На підставі вищевикладеного, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 квітня 2010 року в грошовій сумі 29926,72 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що після 02 червня 2016 року відповідач отримував банківські послуги в ПАТ КБ «Приватбанк», отже відповідач не повинен нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту, процентів, пені та штрафів.

Сам по собі факт списання банком грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 та облік позивачем заборгованості на цьому рахунку не є підставою для задоволення позову.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, представник ПАТ КБ «Приватбанк» вказав, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Зазначає, що відповідачем було оформлено договір з використанням послуги «Оплата частинами». Заяв, дзвінків в банк від клієнта про втрату кредитної картки за допомогою якої була оформлена послуга «Оплата частинами» не надходило, що підтверджує оформлення оплати частинами саме клієнтом.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача щодо наявної заборгованості перед банком, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві, які надійшов від ОСОБА_4 зазначено, що судом першої інстанції вірно, повно та справедливо проаналізовано докази, які були подані сторонами та встановлено, що ОСОБА_4 01 червня 2016 року повністю погасив всю наявну заборгованість на карті «Універсальна» та звернувся до відділення банку з метою закриття вказаної картки. Працівник банку перевіривши всі відомості по карті вилучив її у відповідача та порізав на частини.

Оскільки, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що після 02 червня 2016 року, що після 02.06.2016 року відповідач не отримував банківські послуги в ПАТ КБ «Приватбанк», а тому ОСОБА_4 не повинен нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту, процентів, пені та штрафів.

Просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Відповідно д п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.04.2010 року ОСОБА_4, отримав кредит розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначений кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника, заяви про відкриття карткового рахунку, Умов і правил банківських послуг (а.с. 9, 10, 11-25).

З виписки по рахунку клієнта 4149437407839982980 наданою ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачеві 26.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_4, 02.06.2016 року перевів кошти на карту «Універсальна», у графі «деталі операції» зазначено, що кошти внесенні при розірванні договору (а.с. 60).

Згідно ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених у договорі, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення договору та отримання платіжної картки ПАТ КБ «Приватбанк» сторонами не заперечується.

В доводах апеляційної скарги представник ПАТ КБ «Приватбанк» вказав, що на момент розгляду справи в суді у відповідача мається заборгованість у визначеному розмірі, який вказаний в розрахунках заборгованості і на думку особи, що подає апеляційну скаргу таку заборгованість відповідач повинен сплатити позивачу у виконання умов договору.

Пунктом 1.1.7.43. Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриті останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі і овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Виписки по рахунку клієнта 4149437407839982980 ОСОБА_4, останній виконав належним чином свої зобов’язання, передбачені договором, та здійснив 01.06.2016 року останній платіж (а.с. 60).

З метою підтвердження факту сплати коштів в повному обсязі відповідно до договору, ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав повідомлення відповідачу з офіційної адреси на електрону адресу ОСОБА_4 про те, що кредитна карта № 5168755370347615 і всі технічні рахунки, які використовуються для її роботи, закриті (а.с. 63).

Проте, після закриття рахунку в період з 12.08.2016 року по 12.05.2017 року по рахунку клієнта 4149437407839982980 відбувалися операції та списання коштів, в графі «деталі операції» вказано - оплата частинами (Україна, Дніпропетровська область, Дніпропетровськ) покупка товару.

В графі «всього розходів по карті» вказана сума 18 990,28 грн., сума комісій становить 782,98 грн.(а.с. 60).

Згідно з ч.1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

В апеляційній скарзі представником банку зазначено, що саме клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією відносно картки. Відповідачем було оформлено договір з використанням послуги «Оплата частинами». Заяв, дзвінків в банк від клієнта про втрату кредитної картки за допомогою якої була оформлена послуга «Оплата частинами» не надходило, що підтверджує оформлення оплати частинами саме клієнтом.

Однак такі доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно п. 1.32 ст. 1, п. 20.1 ст. 20 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» власник рахунку може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними.

Згідно п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операції з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно правової позиції, висловленої ВСУ під час розгляду справи № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року вбачається, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що оскільки списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 у період 12.08.2016 року по 12.05.2017 року відбулося не за його розпорядженням, як власника рахунку, так як останній вже не мав ані платіжної картки, ані рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк», а тому саме з 02.06.2016 року договір між сторонами на підставі п. 1.1.7.43. Договору було припинено.

Судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи та наданих доказів було достовірно встановлено те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому в даному випадку висновок суду є правильний і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України саме на сторін процесу покладено обов’язок доказування обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем не доведено правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2018 року.