Постанова № 76286379, 04.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1457/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Василенко Л.І.., ОСОБА_3

секретар

ОСОБА_4

учасники справи:

позивач (скаржник) – АТ КБ «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19.06.2018 (повний текст складено 19.06.2018, суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1В.) у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, :

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду 23.05.2017 з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь 25614,13 грн. кредитної заборгованості, мотивуючи про те, що ОСОБА_5, як позичальник, не виконала належним чином свої зобов‘язання по кредитному договору внаслідок чого у неї перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору платежами банк порушує питання в даній справі.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 19.06.2018 у задоволенні позову у справі відмовлено з посиланням на те, що позивач не надав доказів у підтвердження того, що заборгованість у відповідача виникла саме на підставі договору, вказаного у позовній заяві.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги банку, а також стягнути судові витрати у справі. В обґрунтування вказано на те, що суд не виконав належним чином свій процесуальний обов‘язок по сприянню сторонам у наданні доказів по суті спору, що призвело до неповноти судового розгляду, оскільки не витребував у банку відповідні докази. Скаржник вказує, що у матеріалах справи наявні достатні докази у підтвердження позовних вимог, які відповідач не спростувала.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 (Сидоренко – прізвище до укладення шлюбу) Л.Ю. звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим 18.08.2010 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н, згідно якої вона погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, ознайомилася з вищевказаними умовами, що підтверджується її підписом у заяві.

За умовами наведеного вище кредитного договору відповідач отримала в банку кредит у розмірі 5000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору встановлено, що Відповідач при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов‘язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни ОСОБА_2 та інших невід‘ємних частин Договору.

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов‘язань за даним Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв‘язку,

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов‘язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто, загальна заборгованість клієнта є борговими зобов‘язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов‘язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов‘язань, у тому числі Мінімального обов‘язкового платежу.

На підставі п. 2.1.1.12 Договору сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Згідно п. 2.1.1.12 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов‘язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в ОСОБА_2, що діють на дату нарахування та викладені на банківському веб-сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов‘язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в ОСОБА_2, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту, згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100,00 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів при якомусь з грошових зобов‘язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов‘язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов‘язань у разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов‘язків за цим Договором.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України - наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Взятих на себе за кредитним договором № б/н від 18.08.2010 зобов'язань відповідач не виконувала, а тому у неї перед банком виникла прострочена заборгованість у загальній сумі 25614,13 грн., яка складається з наступного: 2638,64 грн. – заборгованість за кредитом; 18179,58 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – фіксована частина та 1195,91 грн. - процентна складова.

Доказів належного виконання своїх зобов‘язань по кредитному договору позичальник суду не надала, зокрема, не було надано належних та достовірних доказів про повне погашення нею кредитної заборгованості, про що вона вказувала в суді першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів у підтвердження того, що заборгованість у відповідача виникла саме на підставі договору, вказаного у позовній заяві, адже за матеріалами справи на підставі заяви відповідача від 18.08.2010 нею було одержано банківську картку зі строком дії до 31.03.2016 року, яку відповідач використовувала, одержуючи кредитні кошти, встановлені кредитним договором між сторонами у справі.

Заперечуючи проти наданого банком розрахунку боргу, відповідачка ОСОБА_5, жодного розрахунку зі свого боку суду не надала і при цьому з клопотаннями про призначення судово - бухгалтерської експертизи не зверталася.

Одночасно апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України).

При розгляді справи судом апеляційної інстанції з’ясовано, що кошти в розмірі 3100 грн., які банк просить стягнути з відповідачки, являються комісією, що підтверджується поясненнями представника банку та наданим банком розрахунком боргу.

Як установлено судом, відповідно до п.2.1.1.7.6 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів при якомусь з грошових зобов‘язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов‘язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому, позивач по суті за одне і теж порушення строків платежів просить стягнути з відповідачки одночасно і штраф в розмірі 500 грн. та, одночасно, штраф в розмірі 1195,91 грн. в процентному співвідношенні, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволення позову в частині стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 500 грн., як такого, що суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19.06.2018 у даній справі слід скасувати у зв‘язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв‘язку із повним задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог у справі до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19.06.2018 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – скасувати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 25114,13 грн. кредитної заборгованості та 4000,00 грн. судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

В решті вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 06 вересня 2018 року .

Суддя-доповідач

Судді