Ухвала суду № 76279797, 31.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2454/15-к Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 11-кп/783/348/18 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Ревера В.В., Стельмаха І.О.,

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

з участю прокурора Горин У.І.,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3,ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.) в дохід держави.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту строком 6 (шість) місяців.

Звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за цим вироком суду у виді штрафу у розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за цим вироком суду у виді арешту строком 6 (шість) місяців, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу не обирався.

ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.

Звільнено ОСОБА_2 від покарання, призначеного за цим вироком суду у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) в якості відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 3 000 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) в якості відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 643 грн. (шістсот сорок три гривні грн. 00 коп.) в якості відшкодуванням матеріальної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 5 000 грн. (п’ять тисяч грн. 00 коп.) в якості відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що 13 лютого 2015 року близько 20 год. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Дорошенка, 1 в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, поблизу магазину «Раз-два-три», належного ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин із останнім, шляхом нанесення численних ударів руками по голові, руками, ногами та дерев’яною палицею по тілу, умисно спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, в завушній ділянці, гематоми на спині, що згідно висновку експерта від 18.02.2015 року №12/2015 відноситься до легкого тілесного ушкодження, а також зламу кістки носа, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

15 липня 2015 року близько 18 год. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Дорошенка, 1, в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області поблизу магазину «Раз-два-три», належного ОСОБА_3, маючи неприязні відносини та намір спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_3, шляхом нанесення численних ударів кулаками обох рук по голові, по тілу, ударів вилами, удару ногою в низ живота, повторно умисно спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синця у тім’яній ділянці голови, синця та садна на лівому плечі спереду, 3 синці та 3 садна на зовнішній поверхні правого плеча, синця та садна на задній поверхні правого передпліччя, 2 смугоподібної форми синці на спині справа та ліва, рану та подряпину на задній поверхні нижньої третини лівого плеча, садно на лівому передпліччі, що згідно висновку експерта від 16.07.2015 року №1073 відносяться до легкого тілесного ушкодження.

28 серпня 2015 року близько 23 год. 20 хв. ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Дорошенка, 1 с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області поблизу магазину «Раз-два-три», належного ОСОБА_3, з яким у нього існують неприязні відносини, шляхом нанесення удару кулаком руки в голову продавцеві вказаного вище магазину ОСОБА_4 та двох ударів в область обличчя останньої, спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця та поверхневої рани на волосяній частині голови, синців на обличчі, на руках, на ногах, крововилив та садна на слизовій оболонці верхньої губи, садна на ногах, що згідно висновку експерта від 31.08.2015 року №1435 відноситься до легкого тілесного ушкодження.

15 липня 2015 року близько 18 год. обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи на вул. Дорошенка, 1 в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області поблизу магазину «Раз-два-три», маючи неприязні відносини та намір спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_5, шляхом нанесення численних ударів граблями та палицею по тілу, умисно спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді 3 синців на передньо – зовнішній поверхні лівого плеча, 3 синці на лівому передпліччі, 3 синці на задній поверхні правого передпліччя, у нижній третині їх, садно на правому передпліччі, синець на задній поверхні правого плеча, 2 садна на спині зліва, синець в ділянці лівого плечового суглобу, синець на лівому стегні по зовнішній поверхні та синець на лівій гомілці спереду, що згідно висновку експерта від 16.07.2015 року №1072 відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Не погоджуючись із даним вироком, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_3 15 000 грн., в користь ОСОБА_4 – 5 000 грн. моральної шкоди та 643 грн. матеріальної шкоди – скасувати та відмовити у цивільному позові в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_1 покликається на те, що заявлений цивільний позов є абсолютно необґрунтованим, суд, задовольняючи частково позов, не у повному обсязі дослідив усі обставини у кримінальному провадженні, не взяв до уваги його матеріальний стан.

На його переконання, жодної моральної шкоди потерпілим ним не було заподіяно.

Обвинувачена ОСОБА_2 просить у своїй апеляційній скарзі оскаржуваний вирок в частині визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, скасувати та кримінальне провадження закрити.

Апеляційні вимоги обвинуваченої мотивовані тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, а також неправильним застосуванням норм кримінального закону.

На її переконання, суд першої інстанції не дослідив усі обставини справи, не взяв до уваги той факт, що її діям передувала протиправна поведінка самих потерпілих.

Звертає увагу суду на те, що висновок експерта від 16 липня 2015 року №1072 не може бути допустимим доказом, так як в судовому засіданні не був допитаний експерт, а сама потерпіла дала суперечливі показання.

Окрім цього, обвинувачена покликається й на те, що, задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не вмотивував у вироку і не навів жодних підстав, якими він керувався при визначенні саме такої суми, та не врахував її матеріальний стан.

Заслухавши доповідача, обвинувачених на підтримання поданих апеляційних скарг, думку прокурора, яка вважає такі безпідставними, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 не заперечив вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак зазначив, що скоєні ним злочини спровоковані поведінкою потерпілих. ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання цивільного позову.

Обвинувачена ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду заперечила свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки її діям передувала протиправна поведінка самих потерпілих. Звертає увагу на те, що тілесні ушкодження наносилися обома сторонами – ними – обвинуваченими з метою захисту їх прав та потерпілими – з метою помсти за забруднений автомобіль, який був припаркований на проїжджій частині дороги.

Незважаючи на заперечення обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України відповідно є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами,яким судом була надана оцінка з точки зору їх достатності та взаємозв’язку, відповідно до вимог ст.ст.94, 374 КПК України.

Зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили факт нанесення потерпілим обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які у суді першої інстанції пояснили, що 28.08.2015 року, приїхавши на виклик в магазин «Раз-два-три» на вул. Дорошенка, 1 с. Лапаївка Пустомитівського району, як працівники охоронної фірми «Венбест», розбороняли бійку.

Оглянутими у судовому засіданні судом першої інстанції відеозаписами з камер відеоспостереження з ділянки поблизу магазину «Раз – два - три», що на вул. Дорошенка, 1, в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, за 15.07.2015 року та 28.08.2015 року, на яких зафіксовано конфлікт обвинувачених з потерпілими та нанесення останнім тілесних ушкоджень.

Окрім цього, вина обвинувачених підтверджується висновком експерта від 18.02.2015 року № 12/2015 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 при огляді та згідно представлених медичних документів виявлено: злам кістки носа, синці на обличчі, в завушній ділянці, струс головного мозку, гематоми на спині. Виявлені ушкодження утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути 13 лютого 2015 року та відносяться: перелом кістки носа - легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, синці - легке тілесне ушкодження, діагноз: «Струс головного мозку» - до уваги при встановленні ступеня тяжкості ушкоджень не приймається, так як не підтверджений об’єктивною клінічною симптоматикою. Характер та локалізація ушкоджень, їх різноплощинне розміщення, не є характерними для одноразового падіння на площину з висоти власного росту.

Висновком експерта від 16.07.2015 року № 1073, згідно з яким у ОСОБА_3 були виявлені: синець у тім’яній ділянці голови, синець та садно на лівому плечі спереду, 3 синці і 3 садна на зовнішній поверхні правого плеча, синець і садно на задній поверхні правого передпліччя, 2 смугоподібної форми синці на спині справа та зліва, рана та садно-подряпина на задній поверхні нижньої третині лівого плеча, садно на лівому передпліччі. Вказані тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупого предмета, предмета з обмеженою поверхнею, та колючого предмета могли виникнути від ударів палицею, кулаками та від контакту із зубами вил 15 липня 2015 року. Рана, садна та синці відносяться до легкого ступеня тяжкості. Розташування виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень на різних поверхнях та анатомічних ділянках тіла, характер їх свідчить, що вони не могли виникнути внаслідок одноразового падіння ОСОБА_3 з висоти власного зросту.

Відповідно до висновку експерта від 31.08. 2015 року № 1435, у ОСОБА_4 виявлено: синець та поверхневу рану на волосяній частині голови, синці на обличчі, на руках, на ногах, крововилив та садно на слизовій оболонці верхньої губи, садна на ногах. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 28 серпня 2015 року та відносяться до легкого ступеня тяжкості. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у потерпілої внаслідок одноразового падіння на площину немає.

Висновком експерта від 16.07.2015 року № 1072, відповідно до якого під час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 були виявлені: синець у тім’яній ділянці голови, синець та садно на лівому плечі спереду, 3 синці і 3 садна на зовнішній поверхні правого плеча, синець і садно на задній поверхні правого передпліччя, 2 смугоподібної форми синці на спині справа та зліва, рана та садно-подряпина на задній поверхні нижньої третині лівого плеча, садно на лівому передпліччі. Вказані тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупого предмета, предмета з обмеженою поверхнею, та колючого предмета могли виникнути від ударів палицею, кулаками та від контакту із зубами вил 15 липня 2015 року. Рана, садна та синці відносяться до легкого ступеня тяжкості. Розташування виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень на різних поверхнях та анатомічних ділянках тіла, характер їх свідчить, що вони не могли виникнути внаслідок одноразового падіння ОСОБА_3 з висоти власного зросту.

Колегія суддів апеляційного суду знаходить необґрунтованими посилання обвинуваченої в апеляційній скарзі на недопустимість такого доказу як висновок експерта від 16.07.2015 року № 1072 з підстав непроведення допиту експерта у судовому засіданні. Оскільки зазначена судово-медична експертиза проведена компетентним експертом, який попереджався про кримінальну відповідальність, у відповідності до вимог, які ставляться до проведення судово-медичної експертизи, за результатами якої складений висновок, який відповідає вимогам ст.ст.101,102 КПК України і в контексті ст. 84 КПК України є належним доказом. Також матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів, які б ставили під сумнів законність та правильність висновку експерта.

Окрім цього, у розумінні ч.1 ст.356 КПК України експерт викликається у судове засідання для допиту для роз’яснення висновку за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суду. При цьому, здійснення виклику експерта у судове засідання є правом суду, а не його обов’язком, та має на своїй меті роз’яснення експертом висновку за результатом проведеної експертизи.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону, які б мали наслідком визнання вказаного доказу недопустимим.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченого, який не згідний з даними судово-медичної експертизи від 18 лютого 2015 року, оскільки, на переконання колегії суддів апеляційного суду, така експертиза проведена згідно з вимогами кримінального процесуального закону у відповідності до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6.

Твердження обвинувачених про те, що їх дії були спровоковані поведінкою потерпілих є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, адже згідно з диспозиціями ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України, за якими обвинувачується ОСОБА_1 та ОСОБА_2, для кваліфікації їх дій достатньо встановити факт наявності таких тілесних ушкоджень, які могли бути завдані за обставин, про які йдеться в обвинуваченні. Такі були встановлені, як і причинний зв’язок останніх з діями обвинувачених, підтверджений рядом доказів, які суд оцінив у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України.

До того ж, відповідно до даних відеозаписів з камер відео спостереження, 15.07.2018 року після того, як ОСОБА_2 вилила вдруге відро із рідиною на автомобіль, в якому був ОСОБА_3, така через деякий час повернулась на територію поблизу магазину «Раз-два-три» із палицею та граблями в руках, та за нею пішов і ОСОБА_1, тримаючи в правій руці сільськогосподарське знаряддя праці вили. Такі ціленаправлено пішли в сторону автомобіля, де знаходився ОСОБА_3, та наносили останньому удари. На відеозаписі видно, що на дії ОСОБА_1 ОСОБА_3 захищається, після чого втікає, на що отримує удари по спині від ОСОБА_1, де останній також завдає удар ногою в низ живота ОСОБА_3 При тому, ОСОБА_2 наносить удари по тілу ОСОБА_5 граблями, після чого й ними замахується по спині ОСОБА_3 в той час, коли останньому наносив удари по тілу ОСОБА_1 Після закінчення бійки видно як обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ідуть від магазину. А 28.08.2015 року на відеозаписі видно, як ОСОБА_1, кулаком правої руки наносить удар особі жіночої статі, котра вийшла зі сторони магазину, в область голови, внаслідок чого остання падає на землю, де ще в положенні лежачи наносить їй додатково два удари в ділянку обличчя.

Зазначені дані свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли не вимушено, ні у стані необхідної оборони або крайньої необхідності, а мали можливість уникнути конфлікт, однак цього не зробили.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду про відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є обґрунтованим, а розмір стягнутих сум відповідає обставинам, які настали для потерпілих після скоєння кримінальних правопорушень відносно них.

Суд першої інстанції обґрунтовано задоволив в повному обсязі цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_11 на суму 643 грн., оскільки такий підтверджений замовленням від 11.09.2015 року, товарним чеком на оплату такого замовлення від 11.09. 2015 року.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинувачених на користь потерпілих, судом було взято до уваги, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 зазнали фізичного болю та душевних страждань, пов’язаних з ушкодженням їх здоров’я, а також втрачався звичайний їх життєвий ритм внаслідок злочинних дій обвинувачених.

Колегія суддів виходить з встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, відповідно до яких потерпілі беззаперечно отримали моральні та фізичні страждання від незаконних дій обвинувачених, а вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, що спричинена обвинуваченими, суд у вироку навів мотиви в обґрунтування свого висновку щодо розміру шкоди, яка підлягає стягненню.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених, оскільки рішення суду в частині цивільного позову є обґрунтованим, відповідає вимогам цивільного і цивільного процесуального законодавства, з урахуванням вимог кримінального процесуального закону, у відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України постановлено з урахуванням принципів розумності і справедливості, ступеня тяжкості моральних страждань потерпілих і інших негативних наслідків, що настали в результаті кримінальних правопорушень, скоєних обвинуваченими.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, оскаржуваний вирок районного суду є законним та обґрунтованим, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін, їх апеляційні скарги – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Т.М.ОСОБА_12ОСОБА_13Стельмах