Рішення № 76278886, 29.08.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.08.2018

ЄУН 337/1008/17

2/337/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Нещеретної Л.М.

за участю секретаря - Шварцер Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, який мотивує тим, що 26.05.2008р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір№ML-208/067/2008, відповідно до якої Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 30тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та остаточним строком повернення кредитних коштів 26.05.2038р. Згідно з умовами кредитного договору повернення кредиту відповідач повинен був здійснювати щомісячно у розмірах та строки, які визначені Графіком платежів. Однак відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв’язку з чим станом на 13.09.2016р. утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 24 983,31 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом – 20676,17 доларів США, заборгованості за відсотками – 4307,14 доларів США. Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2, між Банком та ОСОБА_3 Н.О.26.05.2008р. були укладені окремі договори поруки№SR-208/067/2008, відповідно до яких у разі невиконання основним позичальником своїх зобов’язань поручителі несуть солідарну з ним відповідальність. При цьому, за умовами договорів поруки поручителя не є солідарними боржниками між собою. У зв’язку з невиконанням основним позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором Банк має право пред’явити вимогу про дострокове стягнення усіх кредитних коштів, в т.ч. солідарно з поручителями.

Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 983,31 доларів США та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 9979,85грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити повністю.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, 01.02.2018р. подали відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнали повністю та зазначили, що між Банком та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, за яким він отримав грошові кошти в сумі 145 500,00грн. (екв. 30тис.доларів США). З початку 2014р. ОСОБА_1 перестав виконувати умови кредитного договору у зв’язку з суттєвим зростанням курсу долара США. У зв’язку з наявністю заборгованості по кредиту Банк вчинив дії щодо дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі, направивши 30.03.2015р. відповідну вимогу. Згідно з п.1.9.1 креджитного договору зобов’язання по достроковому поверненню кредиту повинно бути проведено позичальником протягом 30 днів з дати одержання вимоги Банку. В даному випадку обов’язок позичальника ОСОБА_1 по достроковому поверненню кредиту настав 30.04.2015р. Протягом 6 місяців з моменту настання строку виконання основного зобов’язання Банк не пред’явив поручителям позов про стягнення заборгованості за кредитом, у зв’язку з чим відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука є припиненою і підстав для стягнення заборгованості з поручителів немає. Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором. Надана позивачем довідка таким доказом не є. також до позову не додано доказів видачі кредиту в іноземній валюті та доказів розміру відсоткової ставки, за якою нараховувались відсотки. Просять в задоволенні позову відмовити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів та їх представника за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, відповідно до ст.11,14 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають, зокрема, із договорів. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ст.3,6,627,629 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦКУкраїни якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1,2 ст.554 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд встановив, що 26.05.2008р. між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-208/067/2008, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 30 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та остаточним строком повернення кредитних коштів 26.05.2038р.

Згідно з п.1.5.1 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку платежів.

Так, згідно з Графіком, який є невід’ємною частиною кредитного договору, повернення кредиту передбачалось рівними платежами до 25-27 числа кожного місяця.

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з банківського рахунку, що надані позивачем, відповідач ОСОБА_1 починаючи з лютого 2009р.став допускати прострочення внесення щомісячних платежів, вносив їх в меншому розмірі, ніж передбачено умовами кредитного договору, а 25.02.2015р. здійснив останній платіж на погашення тіла кредиту та відсотків.

Станом на 13.09.2016р.заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за зазначеним кредитним договором становить 24 983,31 доларів США і складається із заборгованості за тілом кредиту – 20676,17 доларів США, заборгованості за відсотками – 4307,14 доларів США.

Також судом встановлено, щов забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2, між Банком та ОСОБА_3 Н.О.26.05.2008р. були укладені окремі договори поруки№SR-208/067/2008, відповідно до яких у разі невиконання основним позичальником своїх зобов’язань поручителі несуть солідарну з ним відповідальність. При цьому, за умовами договорів поруки поручителі не є солідарними боржниками між собою.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, оскільки належним чином не виконував свого зобов’язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, вносив платежі в меншому розмірі та несвоєчасно, у зв’язку з чим утворилась заборгованість і Банк, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України та п.1.9.1 кредитного договору, звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення кредитних коштів та нарахованих відсотків за користування ним.

При цьому, суд виходить з того, що правомірність укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов’язковим для виконання. Факт укладання такого договору, отримання кредитних коштів, а також невиконання своїх зобов’язань по поверненню кредиту та виникнення заборгованості, її розмір відповідач ОСОБА_1 та його представник у відзиві на позов фактично не оспорюють.

Доводи відповідача ОСОБА_1 та його представника про отримання грошових коштів не в іноземній валюті, як передбачено умовами кредитного договору, а в національній валюті в даному випадку не свідчать про те, що він не отримував кредитні кошти. Крім того, факт отримання грошових коштів саме в іноземній валюті підтверджується випискою з банківського рахунку, який було відкрито відповідачу ОСОБА_1 для обслуговування зазначеного кредитного договору. Ненадання позивачем платіжного доручення або меморіального ордеру про видачу відповідачу кредитних коштів в сумі 30тис.доларів США не спростовує факту укладання сторонами кредитного договору, його виконання Банком в частині надання кредиту та його отримання відповідачем.

Ухвалюючи рішення, суд також вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується випискою з банківського рахункута відповідним розрахунком, які надані позивачем. Вказані документи є повними, чіткими, об’єктивними, вони узгоджуються з умовами кредитного договору, тому суд вважає їх належними та допустимими доказами і бере за основу при вирішенні справи.

Крім того, як вже зазначалось, відповідачі та їх представник розміру заборгованості фактично не оспорювали, жодних доказів в його спростування, в т.ч. в частині нарахованих відсотків, суду не надали.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд вважає, що заборгованість за кредитним договором №ML-208/067/2008 від 26.05.2008р. в загальному розмірі 24 983,31 доларів США підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_1 як основного позичальника, підстав для стягнення заборгованості з нього та солідарно з поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд не знаходить, оскільки вважає, щопозов до поручителів в даному випадку заявлений позивачем поза межами строку дії поруки.

Так, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 договори поруки не містять вказівки про закінчення строку дії поруки і відповідно до п.4.1 цих договорів діють до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором.

Тобто строк дії поруки відповідними договорами не встановлений, у зв’язку з чим до спірних правовідносин слід застосувати положення ч.4 ст.559 ЦК України, відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вже зазначалось вище, за кредитним договором відповідач ОСОБА_1, а відтак і поручителі ОСОБА_2, ОСОБА_3, первинно узяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту з нарахованими відсотками до 26.05.2038р., здійснюючи щомісячне погашення кредиту та нарахованих відсотків до 25-27 числа кожного місяця рівними платежами. Вказаного обов’язку відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, допускав прострочення внесення щомісячних платежів або вносив їх в меншому розмірі, останній платіж здійснив 25.02.2015р.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та обставини даної справи, суд вважає, що право позивача є порушеним з моменту невнесення позичальником ОСОБА_1 чергового щомісячного платежу за встановленим графіком, а саме з 26.03.2015р. (строк платіжу за графіком 25.03.2015р.).

В той же час, у випадку прострочення повернення чергової частини позикодавець відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати нарахованих процентів.

Аналогічне положення міститься в п.1.9.1 кредитного договору, укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_1

При цьому, згідно з п.1.9.1 кредитного договору зобов’язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги і повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дня одержання відповідної вимоги.

У відзиві на позов відповідача та їх представник зазначили і відповідно підтвердили, що у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором Банк скористався правом вимагати дострокового повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, направивши відповідну вимогу відповідачам 30.03.2015р., яка повинна була виконана позичальником до 30.04.2015р.

Таким чином, направивши вимогу про дострокове повернення кредиту, Банк змінив строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором, тому передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк пред’явлення вимог до поручителів підлягає обрахуванню з 01.05.2015р. і спливати 01.11.2015р.

Крім того, в розумінні ч.4 ст.559 ЦК України вимога до поручителів повинна бути оформлена саме у вигляді позову. У випадку непред’явлення кредитором позову до поручителів протягом шести місяців з настання строку виконання основного зобов’язання порука є припиненою.

Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду України, викладених в постановах №6-53цс14 від 17.09.2014р., №6-2662цс15 від 20.04.2016р., №6-1265цс16 від 19.10.2016р. та інших.

З даним позовом Банк звернувся до суду 20.03.2017р., тобто, враховуючи вищевказане, після спливу шестимісячного строку пред’явлення вимоги до поручителів, у зв’язку з чим порука, якою було забезпечено виконання позичальником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, є припиненою і підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає.

На підставі вищевикладеного, позов ПАТ «ОТП Банк» слід задовольнити лише в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1, стягнувши з нього суму заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі9979,85 грн.

Керуючись ст.ст.3,6,11,15, 16, 526, 530, 543, 553, 554, 559, 610, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ПАТ «ОТП Банк», ЄРДПОУ 21685166, місце знаходження: м.Київ, вул.Жилянська, б.43, заборгованість за кредитним договором №ML-208/067/2008 від 26.05.2008р. в розмірі 24 983,31 доларів США (двадцять чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят три долари 31 цент США) та в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 9979,85 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять гривень 85 копійок).

В задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Нещеретна