Рішення № 76278675, 31.08.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1148/18

Провадження № 2/324/631/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому зазначив про те, що 23.04.1993 року він був прийнятий за переводом на посаду майстра з ремонту та експлуатації автомеханізмів в Пологівський РЕМ Запорізького східного підприємства електричних мереж, яке в подальшому було включено до складу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», і яке, в свою чергу, 01.02.2017 року було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго». 28.02.2018 року у зв’язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю та умов колективного договору, позивач звільнився з ПАТ «Запоріжжяобленерго» за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Станом на 28.02.2018 року заборгованість по заробітній платі з вересня 2017 року по лютий 2018 року включно (після утримання податків і обов’язкових платежів) становить 56717,56 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути частину втрат доходу у зв’язку із невчасним виконанням зобов’язання по виплаті заробітної плати у сумі 2081,33 грн. та стягнути середній заробіток у сумі 26768,07 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги з урахуванням уточнень від 27.08.2018 року в сумі 40746,32 грн. підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Також 27.08.2018 року позивач ОСОБА_1 надав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що 21.08.2018 року йому була виплачена заборгованість по заробітній платі за період: вересень 2017 року – лютий 2018 року в загальній сумі в 56717,56 грн., тому цю суму він не бажає стягувати з відповідача і претензій до підприємства він не має. Проте, позивач наполягає на стягненні з підприємства 40746,32 грн., з яких 2081,33 грн. – загальна сума втрат доходу за період вересень 2017 року по липень 2018 року, відповідно індексу інфляції, 26768.07 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі в період з 01.03.2018 року по 01.07.2018 року за 81 робочий день, 11896,92 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі в період з 01.07.2018 року по 21.08.2018 року за 36 робочих днів.

Представник відповідача до суду також не з’явився, але надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві та доповненні до відзиву підстав. Окрім того, до суду було подано відзив та доповнення до відзиву щодо позову з додатками, у яких відповідач посилається на відсутність його вини у непроведенні повного розрахунку з позивачем у день його звільнення як на підставу для відмови у задоволенні позову, просить суд закрити провадження по спразі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 56717,56 грн. у зв’язку з повним погашенням боргу та відсутністю предмета спору, а також просить відмовити у задоволені іншої частини позовних вимог.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ст.247 ч.2 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом з копії трудової книжки серії БТ-І №2982249 встановлено, що позивач ОСОБА_1 23.04.1993 року був прийнятий за переводом на посаду майстра з ремонту та експлуатації автомеханізмів в Пологівський РЕМ Запорізького східного підприємства електричних мереж. 28.02.2018 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного трудового договору, ч.3 ст.38 КЗпП України.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за вересень 2017 року – січень 2018 року та поточна заробітна плата за лютий 2018 року була погашена у повному обсязі 21.08.2018 року на суму 56717,56грн.

Зазначені обставини викладені в уточненій заяві позивача, визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

В той же час, відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз’яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 розділу IV вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до уточненої позовної заяви позивач згідно його розрахунків просить стягнути на свою користь середній заробіток в сумі 26768,07 грн. за час затримки з розрахунку по заробітній платі в період з 01.03.2018 року (перший робочий день після звільнення в лютому 2018 року) по 01.07.2018 року за 81 робочий день та 11896,92 грн. – середній заробіток за час затримки з розрахунку по заробітній платі в період з 01.07.2018 року по 21.08.2018 року (останній робочий день, в який було проведено повний розрахунок) за 36 робочих днів, при цьому зазначаючи, що середньоденний заробіток складає 330,47 грн.

Суд приймає розрахунок відповідача, та вважає за необхідне розрахувати середньомісячний заробіток позивача за період із 01.03.2018 року по 01.07.2018 року, наступним чином: 81 день х 330,47 грн. = 26768,07 грн., та за період із 01.07.2018 року по 21.08.2018 року, наступним чином: 36 днів х 330,47 грн. = 11896,92 грн., що разом становить 38664,99 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 1-2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Порядок здійснення розрахунків визначений порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, відповідно до п.4 якого сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. При цьому компенсація втрати частини заробітної плати провадиться, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно офіційним даним Державної служби статистики України, опублікованим в газеті «Урядовий кур’єр», індекс інфляції в період заборгованості мав наступні показники. За 2017 рік: жовтень - 101,2%; листопад - 100,9%, грудень - 101,0%; за 2018 рік: січень - 101,5%, лютий -100,9%, березень -101,1%, квітень - 100,8%, травень - 100,0%.

Таким чином втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати становлять:

за вересень 2017 року: 6449,63 * 101,2% * 100,9% * 101,0% * 101,5% * 100,9% * 101,1%* 100,8% = 6942,19;

6942,19 – 6449,63 = 492,56 грн.

За жовтень 2017 року: 1031,84* 100,9% * 101,0% * 101,5% * 100,9% * 101,1%* 100,8% = 6942,19;

1097,47 – 1031,84 = 65,63 грн.

За листопад 2017 року: 5690,59 * 101,0% * 101,5% * 100,9% * 101,1% * 100,8% = 5998,57 грн.

5998,57 – 5690,59 = 307,98 грн.

За грудень 2017 року: 12887,03 * 101,5% * 100,9% * 101,1% * 100,8% = 13449,98 грн.

13449,98 – 12887,03 = 562,95 грн.

За січень 2018 року: 7305,36 * 100,9% * 101,1% * 100,8% = 4512,47 грн.

7511,81 – 7305,36 = 206,45 грн.

За лютий 2018 року: 23353,11 * 101,1%* 100,8% = 23798,87 грн.

23798,87 – 23353,11 = 445,76 грн.

Загальна сума втрат частини доходу за період вересень 2017 року – травень 2018 року включно станом на 01.06.2018 року становить: 492,56 + 65,63 + 307,98 + 562,95 + 206,45 + 445,76 = 2081,33 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з позивача користь відповідача, складається із середньомісячного заробітку позивача за час затримки з розрахунку у сумі 38664,99 грн., втрат частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 2081,33 грн., що разом становить 40746,32 грн.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від встановлення НКРЕКП для ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені алгоритму перерахування коштів нульового алгоритму або сум додаткових щодобових утримань коштів з поточних рахунків ПРТ, які унеможливили фактичне надходження коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго», як підставу для відмови у задоволенні позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що на підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», адреса: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: Запорізька обл., Пологівський р-н, с.Пологи, вул.Вільна, буд.73, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн. 33 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку у сумі 38664 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 99 коп., а всього стягнути 40746 (сорок тисяч сімсот сорок шість) грн. 32 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», адреса: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: