Постанова № 76274063, 05.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5202/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року суддя Димарчук Т.М., час ухвалення 10:51 год., місце ухвалення м.Луцьк у справі № 803/442/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменут патрульної поліції Національної поліції України про стягнення грошового забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, повний текст складено 24.05.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

16.03.2018р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України невиплачене грошове забезпечення у розмірі 2566,33 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8753,89 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.10.2017 згідно наказу № 398 о/с від 04.10.2017 позивач був звільнений за власним бажанням з посади інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції м.Луцьк Департаменту ПП НП України.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України заробітна плата за вересень 2017 року була йому виплачена відповідачем не в кінці вересня, а лише 03.11.2017 і не в повному розмірі. Розрахунок при звільненні за жовтень 2017 року було проведено не в день звільнення, а так само лише 03.11.2017.

Вказує на те, що відрахування від його грошового забезпечення у розмірі 2566,33 грн. здійснено внаслідок того, що ним не повернуто тактичний ліхтарик, проте, згідно запиту на інформацію до Департаменту ПП НП України, було отримано відповідь, що необхідно повертати інвентарне майно, яке визначено нормою належності однострою поліцейських підрозділів патрульної поліції №4, затвердженого наказом МВС України від 22.06.2016 № 530, а саме спорядження поясне в кількості однієї штуки, що ним і було зроблено. Згідно вищевказаного наказу не передбачено, що ліхтарик є інвентарним майном.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач оскаржив дане рішення з підстав неповного з»ясування обставин справи, невірно встановлених обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що грошове забезпечення за період з 01 вересня по 09 жовтня 2017 року було виплачено лише 03 листопада 2017 і не в повному розмірі. Відповідно й не було проведено розрахунку при звільнені.

Вважає, до відповідач при відрахуванні коштів із грошового забезпечення на суму 2566,33 грн. за ліхтарик порушив ч.4 ст.97 КЗпПУ, оскільки серед речей які потрібно здати при звільненні поліцейському, ліхтарик не значить. (лист ДПП НП України на запит від 05.05.2017)

Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ліхтарик знаходився на бухгалтерському обліку ДПП, видавався позивачу в тимчасове користування та підлягав поверненню на склад.

Оскільки на позивача посадовою інструкцією покладено матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства, і він не здав вказане майно при звільненні, про що зазначено в обхідному листі, тому Департаментом патрульної поліції було правомірно зменшено грошове забезпечення позивача на суму 2566,33 грн.

Вважає, що затримка розрахунку при звільненні відбулась за відсутності вини Департаменту патрульної поліції і була зумовлена об»єктивними обставинами та необхідністю з»ясування розміру сум грошового забезпечення, належних позивачу до виплат.

Сектор кадрового забезпечення УПП у м.Луцьку, куди з»явився позивач 09.10.2017, не мав фінансової можливості та повноважень щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем. Крім того, відсутні докази пред»явлення такої вимоги взагалі.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., то позивачем не доведено спричинення такої.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача, який просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25.09.2017 подав рапорт на ім'я начальника Департаменту ПП про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 09.10.2017 у зв'язку з переходом на інше місце роботи (а.с. 28).

Згідно наказу № 398 о/с від 04.10.2017 ОСОБА_2 звільнений за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з посади інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьку з 09.10.2017 (а.с. 15).

З обхідного листа позивача від 09.10.2017 вбачається, що ОСОБА_1 не здав ліхтарик (а.с. 25). Позивачем вказана обставина не заперечується.

12.10.2017 відділом оплати праці управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції відправлено службову на УЗД Департаменту патрульної поліції для надання інформації щодо вартості відсутнього майна в обхідному листі інспектора роти № 3 лейтенанта поліції ОСОБА_1, а саме ліхтарика.

30.10.2017 від заступника начальника УЗД ДПП надійшла службова записка у якій начальника УФЗ БО Департаменту ПП повідомлено, що вартість ліхтарика становить 2566,33 грн. (а.с. 27).

З матеріалів справи слідує, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся 03.11.2017 року і становив 5725,28 грн. Зокрема, грошове забезпечення за вересень 2017 року - 8100 грн, грошове забезпечення за жовтень 2017 року - 2351,61 грн., надмірно використана відпустка за 2017 рік в кількості 8 діб - 2160 грн.

Остаточний розрахунок при звільненні: 8100, 00 + 2351, 61 - 2160 (надмірно використана відпустка за 2017 рік в кількості 8 діб) - 2566, 33 (вартість ліхтарика) = 5725,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач довів правомірність розміру виплати грошового забезпечення позивачу при звільненні, а затримка у розрахунку при звільненні відбулася не з вини відповідача, а з об'єктивних причин і була зумовлена необхідністю з'ясування вартості майна (ліхтарика), яке не було повернуто позивачем при звільненні.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Однак, ні Закон України «Про Національну поліцію», ні Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовують порядку відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 КЗпП визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15) Верховний Суд України, з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Проте, спеціальне законодавство, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, не врегульовує питань відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення). Такі питання врегульовує КЗпП.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП. Умовами виплати працівникові такого відшкодування є факт невиплати належних йому сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи положення статті 117 КЗпП, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №805/79/16-а погодився з висновком суду щодо необхідності стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 у день звільнення - 09.10.2017 не працював, що підтверджується розстановкою сил та засобів роти №4 Управління патрульної поліції у місті Луцьку (а.с. 31) та встановлено судом першої і апеляційної інстанції. Однак, відповідачем, як суду першої так і апеляційної інстанції не надано доказів, що позивач не звертався за отриманням розрахунку при звільненні.

Разом з тим, з листа Департаменту патрульної поліції від 12.10.2018 № 508зі/91/5/03-2017 на звернення позивача від 09.10.2018 щодо надання інформації по нарахуванню грошового забезпечення та надання довідки про доходи, ДПП повідомлено, що після реалізації наказу на звільнення позивача та при надходженні обхідного листа, буде проведено остаточний розрахунок (а.с.17), що додатково стверджує те, що з позивачем не було проведено розрахунок в день звільнення, з вини відповідача і спростовує твердження суду першої інстанції, що позивач після звільнення не пред»являв вимоги про розрахунок.

В той же час, ст.116 КЗпП передбачено, саме обов»язок власника провести виплату неоспорюваної суми, а, відтак, останній повинен нести і відповідальність за несвоєчасну виплату

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до розрахункового листа позивачу нараховане грошове забезпечення за липень 2017 року, яке становить 8223,35 грн. та за серпень 2017 року - 8223,35 грн. Загальна сума виплаченої заробітної плати за липень - серпень 2017 року складає 16446,70 грн. (а.с.10 - 12)

Отже, за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає: 16446,70 грн. / 62 робочих(календарних) дні = 265,27 грн.; 265,27 грн. (в день) х 33 календарних дні = 8753,89 грн.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 8753,89 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення невиплаченої суми 2566,33 грн. грошового забезпечення, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач правомірно зменшив таке, оскільки ліхтарик вартістю 2566, 33 грн знаходився на бухгалтерському обліку ДПП, видавався позивачу в тимчасове користування та підлягав поверненню на склад, що стверджується листом заступника начальника Департаменту ПП НП України від 22.11.2017 адресованого ОСОБА_1 на його звернення (а.с.64) Позивач, на якого покладена матеріальна відповідальність відповідно до чинного законодавства, не здав вказане майно при звільненні, що не заперечує позивач.

Пунктом 5.4 розділу 5 Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту ПП №4/1 від 05.01.2016 передбачено, що у випадку завдання поліцейським патрульної поліції матеріальної шкоди транспортним засобам, технічним засобами вимірювання та іншому майну, він несе матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України (а.с. 35-39).

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою покладено на позивача, який таке не довів, як суду першої так і апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав неповного з»ясування обставин та порушення норм матеріального і процесуального права, а тому слід прийняти постанову, якою позов задоволити частково, а саме стягнути з відповідача грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01.10.2017 по 03.11.2017.

керуючись ст.243 ч.3, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.1, ч.4 ч.1 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 803/442/18 - скасувати та прийняти постанову, якою позов задоволити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (місце проживання 43001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - 8753 (вісім тисяч сімсот п»ятдесят три) грн. 89 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

В решті вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними ст. 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 06.09.18