Рішення № 76273522, 05.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2018 року № 826/13826/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі-позивач/ ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області (далі- відповідач/ ГУ ДФС у Івано-Франківській області), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0017651205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно пункту 4 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що діяла станом на час визнання банку неплатоспроможним та на дату прийняття рішення про ліквідацію банку, з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, припиняється застосування до банку, який ліквідується, будь-яких штрафних санкцій.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи тим, що спірні рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на наявне клопотання позивача, у відповідності до положень частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Брокбізнесбанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 №45 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» в ПАТ «Брокбізнесбанк» розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. на період з 11.06.2014 по 10.06.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2015 №103 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» до 10 червня 2016 року.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2016 №896 продовжено ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» строком на два роки по 10.06.2018 включно.

Водночас, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ПАТ «Брокбізнесбанк» за звітній період 2016-2017 рік.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати позивачем грошового зобов'язання - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб, які є власником об'єктів нежитлової нерухомості.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Івано-Франківській області складений акт від 23.06.2017 №5275/09-19-12-02/19357489 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0017651205, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 197,22 грн. за затримку на 275 календарних днів сплати грошового зобов'язання.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Приписами статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції станом на момент початку ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"), з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина третя статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Після початку ліквідаційної процедури банку Законом України 16.07.2015 до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внесено зміни, зокрема, і щодо процедури ліквідації банків, а саме: згідно пункту 3 частини другої статті 46 Закону, з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; а пункт 4 частини другої статті 46 виключено.

Згідно частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Тобто, було виключено пункт 4 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якого припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Слід зазначити, що виключення вказаного положення Закону з 16.07.2015 не є підставою для виникнення у контролюючого органу права застосування до банку, що перебуває у стадії ліквідації, штрафних санкцій з податкових зобов'язаннях минулих періодів. Зокрема, частина третя статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко визначає, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Тобто, будь-які податкові зобов'язання банку можуть стосуватися лише здійснення ліквідаційної процедури, до якої податкові зобов'язання банку за попередні періоди не відносяться.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, обмеження частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосується як податкового зобов'язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь-якій формі.

Згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З врахуванням вказаних загальних положень податкового законодавства, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу будь-яких податкових зобов'язань, крім зобов'язань щодо витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області від 12.07.2017 №0017651205 є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0017651205 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області від 12.07.2017 №0017651205.

3. Відшкодувати публічному акціонерному товариству «Брокбізнесбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян