Постанова № 76272258, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3532/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Макарика В.Я.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника відповідача Друзюка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року (прийняте у місті Тернополі суддею Дзюбичем В.Л.) в адміністративній справі № 607/14169/17 за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із цим позовом та просив визнати протиправними дій Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев'ятнадцятій сесії міської ради від 24 жовтня 2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, його оскаржила Тернопільська міська рада, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків обставинам справи. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що дії з надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконуються колегіальним органом та залежать від результатів голосування цього органу; відтак депутати міської ради при розгляді заяви ОСОБА_3 діяли в межах норм законодавства та відповідно до вимог Регламенту Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 24.11.2015, № 7/2/15.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надіслав суду електронною поштою листа, у якому зазначив, що Львівським апеляційним адміністративним судом в аналогічних справах за №№ 607/14175/17, 607/14165/17 залишено в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, рішенням Тернопільської міської ради від 20.04.2018 № 7/24/85 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а тому спірного питання більше немає.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є власником гаража по АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав від 15.07.2011 та не заперечується відповідачем.

31 липня 2017 року позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0036 га для обслуговування індивідуального гаража по АДРЕСА_1 в м.Тернополі.

15 серпня 2017 року своїм листом виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача про те, що підготовлено проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1» на відповідні погодження та розгляд сесії міської ради у встановленому законом порядку.

21 серпня 2017 року на офіційному сайт Тернопільської міської ради було опубліковано проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. М. Паращука ( гр. ОСОБА_4 та інші)». У вступній частині проекту вказано про врахування висновків постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань природокористування, приватизації, продажу, оренди землі.

24 жовтня 2017 року на дев'ятнадцятій сесії Тернопільської міської ради сьомого скликання щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр.ОСОБА_4 та інші)», будь-якого рішення з цього питання не прийнято.

Із витягу з протоколу дев'ятнадцятої сесії від 24.10.2017 та поіменного голосування від 24.10.2017 видно результати голосування: «за» - 13, «проти» - 0, «утрималось» - 9; рішення не прийнято».

Листом від 07 листопада 2017 року за № 3091/08 виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив ОСОБА_3, що 24 жовтня 2017 року за результатами голосування міської ради будь-якого рішення з цього питання не прийнято.

ОСОБА_3 не погодився із такими діями Тернопільської міської ради та оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством не передбачено прийняття іншого рішення при вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, окрім як надання дозволу чи відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Тому неприйняття рішення з цього питання є протиправним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до вимог статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом пункту тридцять четвертого частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із статтею 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

З наведеного вище видно, що підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.

Разом з тим, 24 жовтня 2017 року на сесії Тернопільської міської ради при розгляді проекту рішення ради будь-якого рішення з цього питання прийнято не було, у зв'язку з недостатньою кількістю голосів під час голосування за цей проект рішення.

Отже, позивачу і не відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і не надано дозволу.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що неприйняттям рішення у зв'язку з відсутність необхідної кількості голосів під час голосування заява позивача не розглянута та жодного із передбачених Законом рішень по цьому питанню не прийнято. При цьому, після неприйняття рішення із вказаних підстав, міська рада повторно цей проект рішення на голосування сесії міської ради з власної ініціативи не внесла, через що позивач змушений повторно звертатися до міської ради із заявами про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, що суттєво порушує його права та суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, відповідач сам підтверджує той факт, що вказаний проект рішення завізований юридичною особою та профільним заступником голови ради, зауважень щодо невідповідності цього проекту вимогам чинного законодавства немає. На розгляд пленарного засідання проект рішення виносився з усіма додатками, висновками постійний комісії, без жодних зауважень та відповідав зазначеним у Регламенті вимогам.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев'ятнадцятій сесії міської ради від 24 жовтня 2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)», за результатами голосування якого жодного з передбачених статтею 123 ЗК України рішень з цього питання не прийнято, є протиправними та такими, що порушують права позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року в адміністративній справі № 607/14169/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. Я. Макарик В. В. Святецький Постанова в повному обсязі складена 26 червня 2018 року.