Рішення № 76271999, 27.04.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5526/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк «Експобанк» (далі ПАТ «Експобанк» звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «Експобанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №45/АК-2007 за умовами якого останній отримав кредит у сумі 32000,00 доларів США строком до 20 вересня 2014 року зі сплатою 12 % річних від суми кредиту. У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором з відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки від 20.09.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 несе відповідальність за порушення умов договору кредиту як солідарний боржник.

У порушення умов договору та чинного цивільного законодавства відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 28.08.2015 року за ним утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 28414,39 доларів США (або у гривневому еквіваленті 608798,25 грн.), заборгованість за нарахованими процентами – 11556,62долари США (або у гривневому еквіваленті 247608,70 грн.); заборгованість за комісією – 8351,31 грн.; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 21.11.2007 року по 28.08.2015 року – 355975,60 доларів США (або у гривневому еквіваленті 7627027,21 грн.); пеня за несвоєчасну сплату процентів – з 21.11.2007 року по 28.08.2015 року – 195058,58 доларів США (або у гривневому еквіваленті – 4179267,09 грн.); пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за період з 19.11.2007 року по 28.08.2015 року – 179239,98 грн., а разом 591005,20 доларів США та 187591,29 грн., яку позивач просить стягнути з солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також розглянути справу за відсутності представника позивача.

На додаткові інформування судом про час та місце проведення судових засідань та визнання його явки ухвалами суду обов’язковою, представник позивача у судове засідання не з’явився, надавав заяви про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (т.1,а.с.91,218-221, т.2, а.с.95-106,155-156).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Представником відповідачів ОСОБА_4 було заявлено клопотання про допит відповідачів у якості свідків.

Крім того, 21.04.2017 року ОСОБА_2 була подана зустрічна позовна заява про визнання договору поруки недійсним, яка приєднана до основного позову ухвалою суду від 16.06.2017 року. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначила, що ніякого договору поруки не підписувала, поручителем колишнього чоловіка за даним договором кредиту не виступала. На день підписання договору поруки вона перебувала із малолітньою дитиною на стаціонарному лікуванні. Просила призначити по справі судово-почеркознавчу експертизу (т.2, а.с.109-110).

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, допитавши відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у якості свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позову ПАТ «Експобанк» слід відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Експобанк» про визнання поруки недійсним задовольнити, з огляду на наступне.

Так, допитаний у якості свідка ОСОБА_1, який був приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань (т.1,а.с.243), пояснив, що дійсно укладав із позивачем договір кредиту у вересні 2007 року. Але, всупереч твердженням позивача, договір був обумовлений меншою сумою та у безготівковій формі, оскільки кошти йому були потрібні для придбання автомобіля «Mitsubishi Lancer» вартістю 160320,00 грн. у автосалоні ТОВ «Ніко-Центр Київ». Під час оформлення кредиту працівники банку запропонували йому оформити кредит у валюті – доларах США, як більш вигідну пропозицію, запропонували зазначити у заяві на видачу кредиту суму 32000,00 доларів, хоча фактично йому було потрібно еквівалент 18000 доларів – вартість автомобілю. Але ніяких доларів або гривні готівкою він не отримував, після підписання договору він приніс до банку рахунок-фактуру з автосалону, та кошти були перераховані банком. У нього збереглися оригінали деяких документів, у тому числі акт звірки з автосалоном, де зазначена вартість придбаного ним автомобіля 94250,00 грн. (т.2, а.с.58). Він здійснював платежі за договором протягом 2007-2008 років, але після різкого підйому курсу долару не зміг надалі проводити платежі. У 2012 році він потрапив у аварію після якої автомобіль не підлягає відновленню. Під час укладання та підписання договору кредиту його дружина поручителем не виступала, їй не було відомо навіть у якому банку він бере кредит для придбання автомобіля.

Допитана у якості свідка ОСОБА_2, яка також була приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань (т.1,а.с.244), категорично заперечувала, що будь-яким чином приймала участь у оформленні кредиту ОСОБА_1 У вересні 2007 року вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській дитячій клінічний лікарні №3 Солом’янського району із новонародженою дитиною – сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у тому числі і 21 вересня 2007 року, коли вона начебто підписувала договір поруки, про що в неї мається відповідна виписка з лікарні (т.1,а.с.90). Про те, де її чоловік оформлював кредит, якому банку, у якій сумі та на яких умовах – їй нічого не відомо. Її ОСОБА_6 лише повідомив, що взяв автомобіль у автосалоні у кредит. Також вона впевнено стверджує, що підпис від її імені у спірному договорі поруки, який долучений до позовної заяви, виконана не нею.

У судове засідання 27 квітня 2018 року сторони не з’явились, представником відповідачів ОСОБА_4 була подана заява про закінчення розгляду справи за його відсутності.

Судом встановлено, що в обґрунтування своїх вимог позивачем ПАТ «Експобанк» надані суду копії договору кредиту №45/АК-2007 від 20 вересня 2007 року, відповідно до п.1.1 Банк надає Позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 32000 доларів США для придбання автомобіля «Mitsubishi Lancer» із закінченням строку користування кредитом 20 вересня 2014 року, пунктом 3.3 якого передбачено, що видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівкових коштів через касу банку протягом одного дня після підписання цього договору, та із графіком прогнозованих погашень по кредиту – Додаток №1; копія заяви на видачу готівки №08 від 20 вересня 2007 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав готівкою 32000 доларів США або 161600,00 гривень; договір поруки від 20.09.2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_6, згідно п.1.2 якого ОСОБА_2 відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі за повернення кредиту 32000 доларів США (т.1,а.с.10-18).

Згідно висновку призначеної ухвалою суду від 28.08.2017 року за клопотанням позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 судової почеркознавчої експертизи №1698 від 29.11.2017 року, проведеної експертом Донецького науково-дослідного інститут судових експертиз: «підписи від імені ОСОБА_2, що розташовані в оригіналі Договору поруки від 20 вересня 2007 року на першому аркуші в рядку «Поручитель» та другому аркуші в розділі «РЕКВІЗИТИ ОСОБА_7 СТОРІН» в графі «СТОРОНА 2. ПОРУЧИТЕЛЬ» - виконана не ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а іншою особою» (т.2,а.с.169-171).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України).

З урахуванням вищенаведених належних та допустимих доказів, а також враховуючи те, що безпосередньо у Договорі кредиту №45/АК-2007 від 20 вересня 2007 року у п.2.2 зазначено, що забезпеченням зобов’язань Позичальника за цим договором є застава автомобіля, що купується, тобто відсутні будь-які посилання на начебто укладений у той же день спірний договір поруки між Банком та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Експобанк» про визнання договору поруки недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі. Наданий ПАТ «Експобанк» договір поруки містить ознаки фальсифікації та підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вільному волевиявленню учасника (п.3 ст.203 ЦК України).

Щодо позовних вимог до безпосереднього позичальника – відповідача ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 10 ЦПК України 2004 р. який діяв на час звернення позивача із первісним позовом (ст.12 ЦПК України в ред..2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 76 ЦПК України 2017 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто, доказами можуть бути будь-які фактичні дані, в тому числі і договір банківського кредиту, як письмовий доказ, на підставі якого суд повинен встановити наявність обставин, що обгрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за договором банківського кредиту, не виконання за цим договором грошового зобов’язання та настання цивільно-правової відповідальності, виходячи саме з умов договору, як письмового доказу.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В той час, ч.1 ст. 78 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов’язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Тобто, докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Як передбачено ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

З приводу цього, Пленум Верховного суду України в п. 28 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 роз’яснив, що «…якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо)…».

Крім того, в п. п. 23, 27 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне:«…розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58,59 ЦПК про належність і допустимість доказів…», «…виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК…».

Таким чином, позивач, як сторона по справі, зобов’язаний довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення договірних правовідносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та не виконання відповідачем взятих на себе договором грошових зобов’язань, що обумовлює беззаперечне подання суду відповідного оригіналу договору банківського кредиту або ж його належним чином завіреної копії, доказів отримання відповідачем готівки, детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періоду оплати, нарахованих та фактично сплачених сум за кожним видом платежу, передбаченому договором, оскільки обов’язок подання доказів покладається на сторони.

Всупереч зазначеним вимогам відповідачем не надано суду таких доказів. Суд не може визнати у якості належного та допустимого доказу Договір кредиту №45/АК-2007 від 20 вересня 2007 року, відповідно до п.1.1 Банк надає Позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 32000 доларів США для придбання автомобіля «Mitsubishi Lancer» із закінченням строку користування кредитом 20 вересня 2014 року, пунктом 3.3 якого передбачено, що видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівкових коштів через касу банку протягом одного дня після підписання цього договору, та заяву на видачу готівки №08 від 20 вересня 2007 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав готівкою 32000 доларів США або 161600,00 гривень, оскільки зазначені у них дані суперечать іншим доказам, дослідженими судом.

Так, показання відповідача ОСОБА_1, допитаного у якості свідка, в частині розміру отриманого кредиту, його безготівкової форми, підтверджуються також наданим ним актом звірки з автосалоном «Ніко-Україна», де зазначена повна вартість придбаного ним автомобіля 94250,00 грн., а також форма розрахунку - безготівковий платіжним дорученням № НУ040460 від 21.09.2007 року (т.2,а.с.57-66). При цьому з урахуванням діючого на вересень 2007 року офіційному курсі НБУ – 5,05 грн. за 1 долар США, вартість автомобіля у доларовому визначенні приблизно становить 18663 доларів (94250,00/5,05), що також підтверджує показання ОСОБА_1 в частині розміру потрібної йому суми кредиту.

Крім того, безпосередньо із заяви на видачу готівки №08 від 20 вересня 2007 року неможливо встановити яку суму та у якій валюті отримав відповідач, оскільки договір кредиту не передбачає надання кредитних коштів у іншій, окрім доларів США, валюті. Так само як і згідно квитанцій, наданих відповідачем, про погашення ним кредиту зазначені суми в обох валютах (т.2,4-34).

З урахуванням вищенаведеного, суд позбавлений можливості визначити розмір та наявність заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, а тому у задоволенні позову до нього слід відмовити у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, у зв’язку із задоволенням зустрічного позову ОСОБА_2 з ПАТ «Експобан» слід стягнути документально підтверджені судові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи, а на користь держави – судовий збір у сумі 1600,00 грн., який був відстрочений ОСОБА_2 при поданні нею зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

У позові Публічному акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» про визнання договору поруки недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки б/н від 20 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 5942 (п’ять тисяч дев’ятсот сорок дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» на користь держави судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 квітня 2018 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 07 травня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк «Експобанк», код ЄДРПОУ 09322299, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд.18/24.

Відповідач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Ол. Невського, 36-5.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Стрілецька, 12 м. Кролевець, Сумської області.

Суддя