Ухвала суду № 76271562, 06.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 вересня 2018 року справа №812/1314/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у справі № 812/1314/18 (головуючий І інстанції суддя Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До Донецького апеляційного адміністративного суду 10 серпня 2018 року надійшла адміністративна справа № 812/1314/18 з апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у справі № 812/1314/18 залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (а.с. 101).

Копія ухвали апелянтом отримана 20.08.2018 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 103).

27 серпня 2018 року від апелянта надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Ознайомившись із заявленим клопотанням, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з положень ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI прийнятий 08 липня 2011 року, є чинним з 01 листопада 2011 року, не визнаний неконституційним.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року), який є обов'язковим для застосування судом при здійсненні судочинства відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, якою встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не надано доказів того, що він не має можливості сплатити судовий збір та Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області не відноситься до переліку осіб, зазначеному у частині 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд зазначає, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпаний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, до яких Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області не входить.

На переконання суду, оскільки на апелянта не поширюються пільги щодо сплати судового збору, то він не може посилатися на незадовільний майновий стан не підтверджуючи при цьому документально своє клопотання. Суд не може вчиняти процесуальні дії на припущеннях сторони у справі.

Крім того, суд вказує на те, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не сплачено, що підтверджується довідкою про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

У зв'язку із невиконанням ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, суд дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області.

Керуючись ст. 169, 296, 298, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені клопотання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у справі № 812/1314/18 - повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Колегія суддів Г.М. Міронова

І.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв