Ухвала суду № 76269646, 05.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1636/18 Провадження №11-кп/773/375/18 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І. М. Категорія:ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Клока О.М., Киці С.І.,

з участю секретаря – Павловій Н.А.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, без визначеного місця проживання, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, утриманців не має, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, раніше судимий:

- вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.02.2018 року, що набрав законної сили 13.03.2018 року, за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з іспитовим строком два роки, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.02.2018 року і за сукупністю вироків обвинуваченому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 7 (сім) місяців.

Строк відбування покарання визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання у даному кримінальному провадженні.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 05.03.2018 року об 11 год. 35 хв. він, перебуваючи у супермаркеті «Слайга», що на вул. П. Могили, 2, м. Ковеля Волинської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, з полиць таємно повторно викрав пасту зубну «Парадонтакс дбайливе відбілювання» ємністю 75 мл в кількості 2 шт. вартістю 51 грн. 60 коп. за 1 шт.; пасту зубну «Парадонтакс екстра свіжість» ємністю 75 мл в кількості 2 шт. вартістю 51 грн. 60 коп. за 1 шт.; пасту зубну «Аквафреш» ємністю 125 мл в кількості 1 шт. вартістю 40 грн. 80 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 248 гривень 20 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений оскаржує вирок суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Мотивує це тим, що сума матеріальної шкоди, завданої злочином, визначалася без призначення експертизи. З огляду на наведене розмір матеріальних збитків, завданих злочином, є недоведеним. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким закрити провадження за відсутністю події кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, прокурора, яка її заперечила, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку апеляційного суду, вказаних вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримано.

Суд апеляційної інстанції вважає кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України та висновки суду про доведеність його винуватості у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, правильними та такими, що ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку і перевірених у судовому засіданні доказах.

Зокрема, у судовому засіданні обвинувачений підтвердив факт вчинення ним злочину за обставин, вказаних в обвинуваченні.

Дані обставини підтвердила і потерпіла ОСОБА_3

Крім того, судом першої інстанції досліджено та надано належну оцінку протоколу огляду речових доказів від 26.03.2018 року з фототаблицями, відтвореними у судовому засіданні відеозаписом від 05.03.2018 року, які в сукупності з іншими доказами, суд поклав в основу обвинувального вироку.

Доводи апелянта про відсутність в його діях складу злочину – крадіжки, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

Положення п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року регламентують, що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього

майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого

майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що

існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування

завданих злочином збитків – за відповідними цінами на час

вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно

його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної

експертизи.

Як вбачається із заяви потерпілої сторони від 06 березня 2018 року, сума збитків, завданих злочином, становить 248 гривень 20 коп.

Тому доводи обвинуваченого про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення – дрібної крадіжки є необґрунтованими, оскільки сума викраденого перевищує 176 гривень 20 коп.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 призначено покарання з дотриманням вказаних вимог закону. Покарання у вигляді реального позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Однак, у вступній частині вироку місцевого суду вказано про наявність в ОСОБА_1 судимості за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2015 року за ч. 1 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, яка згідно із ст. 89 КК України є погашеною, оскільки штраф сплачений. Тому дана вказівка у рішенні суду підлягає виключенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

В порядку ст. 404 КПК України виключити із вступної частини вироку вказівку на судимість ОСОБА_1 за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2015 року за ч. 1 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді