Рішення № 76268564, 05.09.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 0340/1236/18

Провадження № 2-а/163/85/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Чишія С.С.

з участю секретаря Семенюк К.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправною і скасувати постанову у справі про порушення митних правил №2861/20500/18 від 13.06.2018 року.

В обгрунтування заявлених вимог вказав, що оскаржуваною постановою його притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України, яка на даний час перебуває на розгляді Верховної Ради України та згідно законопроекту відповідальність за даної нормою скасовується, натомість встановлюється інший порядок ввезення та розмитнення транспортних засобів в Україні. Вважає, що відповідач притягнув його до відповідальності з пропуском передбаченого ст.38 КУпАП двомісячного строку накладення адміністративного стягнення та розглянув справу без врахування того, що він діяв у стані крайньої необхідності. Зокрема, він є інвалідом ІІ групи загального захворювання довічно (переніс дві операції лівої руки та лівої ноги), що перешкоджає його нормальному пересуванню. Його батько є недієздатним, інвалідом І групи загального захворювання, потребує постійного стороннього догляду і допомоги, а він є його опікуном. Автомобіль фактично у спірний період використовувався як засіб перевезення як його самого, так і його батька.

23.08.2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи заявлені вимоги, вказав, що справу про порушення митних правил відносно позивача розглянуто з дотриманням встановленого порядку, стягнення накладено в межах встановленого ст.467 МК України строку, а дії позивача не мають ознак крайньої необхідності в розумінні ст.18 КУпАП. Зауважив, що позивач не звертався до органів ДФС з повідомленням про неможливість вивезення автомобіля за межі митної території України та станом на сьогоднішній день автомобіль не вивезений.

31.08.2018 року в канцелярії суду зареєстровано відповідь на відзив, зміст якої фактично зводиться до доводів, що викладені у позовній заяві.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і висловила аналогічну позицію, що й у відзиві.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

28.02.2018 року позивач ввіз на митну територію України через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС автомобіль марки «BMW-525», номерний знак JPH539, кузов №WBADF81080ВТ05017, в режимі «транзит» у відповідності до ч.1 ст.381 МК України.

Під час здійснення митних формальностей щодо баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС ДФС посадовою особою митниці було встановлено, що термін транзиту автомобіля закінчився 10.03.2018 року, однак станом на 31.05.2018 року транспортний засіб з території України не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

Зазначені обставини не заперечуються і самим позивачем.

Повідомленням Волинської митниці від 07.05.2018 року позивача було викликано на митницю на 10:00 годину 31 травня 2018 року для запровадження протоколу про порушення митних правил за ознаками ст.470 МК України.

31.05.2018 року старшим державним інспектором митниці ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил відносно позивача за ч.3 ст.470 МК України з одночасним визначенням дати та часу його розгляду – 13 червня 2018 року о 10:00 годині за адресою Волинської митниці ДФС.

У вказану дату розгляд протоколу проведено начальником Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 з участю позивача.

За результатами розгляду винесено постанову про визнання позивача винним у вчиненні передбаченого ч.3 ст.470 МК України правопорушення з накладенням стягнення в розмірі 8500 гривень штрафу за те, що ОСОБА_1 перевищив встановлений ст.95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля «BMW-525», номерний знак JPH539, більше ніж на 10 діб.

Під час розгляду справи позивач подавав аналогічні докази, що й додані до позову.

Так, з копії довідки серії ВЛН №044615 встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання довічно і йому протипоказана тяжка фізична праця.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого позивача 25.07.2017 року прооперовано.

Позивач є опікуном свого недієздатного батька, який є інвалідом І-ї групи загального захворювання довічно, потребує постійного догляду, що встановлено на підставі копії рішення Луцького міськрайонного суду від 31.08.2015 року та довідки серії 12ААА №143481.

З довідки Луцького об’єднаного управління ПФУ у Волинській області від 23.05.2018 року встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1564,20 гривень на місяць.

Як заявила в судовому засіданні представник митниці і ОСОБА_1 цього не заперечує, зобов’язання про транзит позивач до цього часу не виконав і автомобіль за межі митної території не вивіз.

Позивач оскаржив постанову до суду з мотивів притягнення його до відповідальності поза межами передбаченого ст.38 КУпАП двомісячного строку накладення адміністративного стягнення та вчинення ним порушення правил ввезення автомобіля з причин крайньої необхідності.

Відповідно до ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч.1 ст.467 МК Україниякщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Автомобіль на територію України позивачем ввезено 28.02.2018 року, строк дії транзиту збіг 10.03.2018 року, а оскаржувана постанова винесена відповідачем 13.06.2018 року, тобто в межах передбаченого ч.1 ст.467 МК України 6-місячного строку.

Тому доводи позивача в цій частині про застосування положень ст.38 КУпАП є помилковими.

За змістом ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Як на підстави наявності стану крайньої необхідності позивач вказує на свій стан здоров’я та здоров’я свого батька, через який вони мали необхідність у використанні автомобіля для пересування.

Однак такі доводи позивача не охоплюються вищенаведеним поняттям стану крайньої необхідності та передбачених ст.18 КУпАП ознак не мають взагалі.

Частиною 1 статті 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, … не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Передбачені зазначеною нормою обставини, які б стосувались досліджуваних подій і змісту правопорушення, позивачем не наведені і судом не встановлені.

Стягнення на позивача накладено в межах санкції ч.3 ст.470 МК України, яка є безальтернативною як щодо виду стягнення, так і розміру штрафу.

З огляду на такі норми закону і відповідні їм правовідносини, що встановлені під час розгляду позову, вбачаються підстави для висновку про те, що під час розгляду протоколу, винесення постанови і накладення на позивача адміністративного стягнення суб’єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У зв’язку з цим оскаржуваний індивідуальний акт суд вважає законним, через що заявлені позивачем вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №2861/20500/18 від 13.06.2018 року відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Ім’я позивача – ОСОБА_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП – НОМЕР_1.

Найменування відповідача – Волинська митниця ДФС; місце знаходження: вулиця Призалізнична 13, село Римачі Любомльського району Волинської області; код ЄДРПОУ – 39472698.

Головуючий : суддя С.С.Чишій