Рішення № 76267028, 06.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1375/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі – І відповідач), комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі – ІІ відповідач), в якій позивач з урахування уточненої позовної заяви від 03 липня 2018 року б/н (арк. спр. 34-37) просить:

- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 28 листопада 2017 року;

- скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 11 січня 2018 року № 128 про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам;

- зобов’язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити щомісячну адресну допомогу за заявою ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 28 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у 2014 році покинув своє місце проживання у місті Луганську у зв’язку із захопленням міста незаконними збройними формуваннями та переїхав у село Макарове Луганської області. З вересня 2016 року відповідач порушує вимоги діючого законодавства, а саме створює перешкоди у отриманні щомісячної адресної допомоги та безпідставно відмовляє у виплаті допомоги.

28 листопада 2017 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з заявою для отримання щомісячної адресної допомоги, але 11 січня 2018 року отримав відповідь, що йому відмовлено у виплаті щомісячної адресної допомоги на підставі пункту 12.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

Пунктом 12.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, передбачено вичерпний перелік підстав для припинення соціальних виплат. Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, відмовляючи позивачу у поновленні виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, навіть не конкретизувало дійсну причину відмови.

Позивач вважає, що управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області неправомірно відмовило йому у поновленні виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, оскільки підстава відмови у призначенні адресної допомоги, а саме відсутність технічної документації на житло, договорів оренди, свідоцтва на право власності, не є такою, на підставі якої можна відмовити або припинити виплату щомісячної адресної допомоги.

З посиланням на норми статті 19, 46 Конституції України, статей 1, 2 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, пунктів 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, позивач вважає, що дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 28 листопада 2017 року та рішення комісії з розгляду питань надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, від 11 січня 2018 року № 128 є протиправними, і є підстави для зобов’язання управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити та сплати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 23 липня 2018 року № 2319, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю за необґрунтованістю (арк. спр. 138-141).

Заперечуючи проти позову, І відповідач зазначив, що 28 листопада 2017 року позивач в черговий раз звернувся до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. За наслідками проведення фактичної перевірки позивача складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 05 грудня 2017 року № 11530, в якому зі слів позивача зазначено, що помешкання, в якому він мешкає, є садовим будинком, який належить його дружині ОСОБА_2.

З посиланням на норми Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, І відповідач зазначив, що садовий будинок - це будинок для літнього (сезонного) використання. Житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80). Також управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області просило звернути увагу на те, що садовий будинок, в якому мешкає позивач, згідно з законодавством не є житловим і технічної документації на будинок не надано.

На підставі викладеного І відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області ухвалу від 10 липня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі отримала 17 липня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 146). Правом подати до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, ІІ відповідач не скористався.

Ухвалою від 24 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 20).

07 червня 2018 року позивачем до суду серед іншого надано копію повідомлення управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області без дати та номеру про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам згідно з витягом з протоколу від 11 січня 2018 року № 128 (арк. спр. 25, 26).

Ухвалою від 12 червня 2018 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 30-31).

05 липня 2018 року позивачем до суду надано уточнений адміністративний позов, приведений у відповідність з вимогами статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (арк. спр. 34-37).

Ухвалою від 10 липня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 26 липня 2018 року о 10 год. 30 хв. (арк. спр. 1-4).

Ухвалою від 26 липня 2018 року від управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області витребувано в належним чином засвідченій копії акт обстеження житлових умов і належність домобудівництва, виданий Нижнє-Вільхівською військово-цивільною адміністрацією, наданий ОСОБА_1 у травні 2018 року до своєї особової справи, та відкладено розгляд справи до 06 вересня 2018 року до 13 год. 15 хв. (арк. спр. 110-111).

На виконання вимог ухвали суду витребувані документи надані управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області супровідним листом від 02 серпня 2018 року за № 2424 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 06 серпня 2018 року за вхідним реєстраційним № 18655/2018 (арк. спр. 147, 148).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 152), в заяві від 04 червня 2018 року просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 24).

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 150, 151), у відзиві на позовну заяву від 23 липня 2018 року № 2319 управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області просило розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 138-141).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93658, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478) є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка, видана управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області 29 листопада 2016 року за № 3204 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 11).

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з заявою зареєстрованою за № 2082 для отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (арк. спр. 134).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, складеним соціальним інспектором 05 грудня 2017 року за № 11530, підтверджено, що на час обстеження заявник перебував за фактичною адресою: СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478 (арк. спр. 135, 142).

Згідно з підпунктом 9 пункту І протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11 січня 2018 року № 128 та витягом з протоколу від 11 січня 2018 року № 128 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 відповідно до пункту 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування відмовлено у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (відсутність технічної документації на житло, договорів оренди, свідоцтва про право власності) (арк. спр. 125-131, 136, 143).

Про відмову у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з витягом з протоколу від 11 січня 2018 року № 128 управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області надане відповідне повідомлення позивачу без дати та номеру (арк. спр. 25, 26).

Слід зауважити, що у повідомленні без дати та номеру відсутня будь-яка інформація про прийняття управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області будь-яких рішень, визначених пунктом 8 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, за заявою ОСОБА_1 від 28 листопада 2017 року зареєстрованою за № 2082.

Таких рішень не надано управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області ані разом з відзивом на позовну заяву, ані на виконання вимог ухвали суду від 10 липня 2018 року в частині витребування доказів.

Комісією з обстеження технічного стану садових будинків СТ “Переліски” щодо придатності для постійного проживання протягом року в присутності ОСОБА_1 здійснено візуальне обстеження садового будинку, його конструктивних елементів та інженерних мереж за адресою: с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478, за результатами якого складено акт від 16 травня 2018 року б/н. Згідно з висновками акта на момент обстеження садовий будинок, розташований за адресою: с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478, придатний для постійного проживання протягом року (арк. спр. 148).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац другий частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

Так, абзацом першим пункту 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) &?а;…&?і;.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

До заяви додаються копія довідки з військової частини про залучення до проведення антитерористичної операції (для військовослужбовців із числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім’ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім’ї в установі уповноваженого банку. У разі наявності житла, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, додаються копія довідки з військової частини про залучення до проведення антитерористичної операції (для військовослужбовців із числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), копія відповідного акта технічного стану (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).

До заяви, в якій уповноважений представник сім’ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім’ї (абзац п’ятнадцятий пункту 5 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім’ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім’ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (пункт 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365).

Відповідно до пункту 14 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду (пункт 16 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365).

Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі – Порядок здійснення контролю № 365) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У витязі з протоколу від 11 січня 2018 року № 128 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам зазначено, що ОСОБА_1, що мешкає у с. Пшеничне, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478, відмовлено у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги з підстав, визначених пунктом 12.1 Порядку № 365 - наявність підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати. У рішенні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформленому протоколом № 128 від 11 січня 2018 року, не зазначено конкретних підстав, визначених пунктами 6 або 12 Порядку № 505.

Що стосується тверджень І відповідача, що садовий будинок не вважається житловим приміщенням, суд зазначає таке.

По-перше, така підстава за Порядком № 505 не є підставою для відмови чи припинення виплати щомісячної адресної допомоги.

По-друге, частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За приписами статі 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтею 381 Цивільного кодексу України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Статтею 6 Житлового кодексу України визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

З системного аналізу вищевказаних норм судом встановлено, що садибний будинок є житловим будинком та може бути місцем постійного чи тимчасового проживання (житлом) фізичної особи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати такий садовий (садибний) будинок нежитловим.

Факт проживання позивача у будинку, що розташований за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478, та факт придатності даного будинку для постійного проживання протягом року, підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 05 грудня 2017 року № 11530 року та актом комісії з обстеження технічного стану садових будинків СТ “Переліски” щодо придатності для постійного проживання протягом року від 16 травня 2018 року б/н.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що згідно з статтею 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”, визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ (Луганська міська рада) Луганської області та с. Пшеничне (Вільхівська сільська рада) Станично-Луганського району Луганської області.

Також с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області входить до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, наведеного у Додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085.

Тобто, будинок, в якому мешкає позивач, розташований в населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, та на лінії зіткнення.

Відповідно, у розумінні Порядку № 505, наявність житлового будинку, розташованого в районі проведення антитерористичної операції та/або на лінії зіткнення, не є підставою для відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги.

За таких обставин судом встановлено, що відповідачами відмовлено позивачу у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги за заявою від 28 листопада 2017 року з підстав, не передбачених Порядком № 505, тобто, протиправно.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) – визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 11 січня 2018 року № 128, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 28 листопада 2017 року, і зобов’язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити позивачу щомісячну адресну допомогу на період з 28 листопада 2017 року по 27 травня 2018 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача, який є пенсіонером та особою, яка перемістилася з району проведення антитерористичної операції, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 1409,60 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у даній справі позов задовольняється, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 1409,60 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області та Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, оскільки комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є юридичною особою та створена як постійно діючий орган при Станично-Луганській районній державній адміністрації Луганської області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93658, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478) до управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52), комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 25) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 11 січня 2018 року № 128, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, за заявою від 28 листопада 2017 року зареєстрованою за № 2082.

Зобов’язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93658, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, СТ “Переліски”, вул. Бузкова, буд. 478) за заявою від 28 листопада 2017 року зареєстрованою за № 2082 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на період з 28 листопада 2017 року по 27 травня 2018 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52) до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 20188543, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 25) до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3