Рішення № 76267019, 06.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2176/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплат соціальної допомоги ОСОБА_2;

- зобов’язати відповідача виплатити заборгованість з соціальної допомоги з моменту припинення по день прийняття рішення про поновлення виплат ОСОБА_2

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач — тимчасово переміщена особа, інвалід дитинства І групи, якій відповідно до вимог Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” було призначено державну соціальну допомогу. Однак, з грудня 2015 року виплата допомоги припинилась, а у вересні 2017 року позивача зняли з обліку, не зважаючи на те, що паперова справа позивача була надана відповідачу у жовтні 2014 року. ОСОБА_2 05.07.2018 звернулася до відповідача з вимогою поновити виплату допомоги але відповідач намагався навіть не приймати ксерокопії Е-картки та роздруківки до неї, мотивуючи це тим, що позивач знята з обліку через відсутність за місцем реєстрації за довідкою ТПО. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплат допомоги протиправними, а тому змушена звернутись до суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що 22 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до управління соціального захисту населення з заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. В цей день їй була видана довідка про взяття на облік ВПО де фактичне місце проживання вказано: вул. Лугова, 89, с. Бараниківка Біловодського району. 14 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулась із заявою щодо призначення допомоги інвалідам з дитинства І групи, яку призначено з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року. У жовтні 2017 року проведена перевірка достовірності фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 За результатами перевірки факт проживання/перебування не встановлено, згідно даних Бараниківської сільської ради ОСОБА_2 на території сільської ради не проживає. На підставі акту перевірки дію довідки № 920010853 від 26.12.2014 про взяття на облік позивачки, як внутрішньо переміщеної особи призупинено та відмовлено у призначенні соціальних виплат на підставі протоколу № 79 від 13.10.2017 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. (арк.спр. 25)

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху (арк.спр. 16).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи: 92830, Луганська область, с. Бараниківка, вул. Лугова, б. 89) є внутрішньо переміщеною особою (арк.спр. 4-7).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ за № 413335, виданої від 08 липня 2013 року, ОСОБА_2 встановлено першу групу «Б» інвалідності з дитинства безстроково (арк.спр. 11).

ОСОБА_2, згідно довідки № 920010853, 26 грудня 2014 року прийнята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (арк.спр. 36).

14 травня 2015 року позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області із заявою про призначення соціальної допомоги інвалідам з дитинства І групи (арк.спр. 27-28).

Управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області відповідно до протоколу від 22 травня 2015 року призначено ОСОБА_2 державну соціальну допомогу з 01 жовтня 2014 року довічно (арк.спр. 34).

06 жовтня 2017 року на запит Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, Бараниківською сільською радою Біловодського району Луганської області надано відповідь про те, що ОСОБА_2 на території Бараниківської сільської ради не проживає (арк.спр. 41).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї № 1980 від 06.10.2017 не встановлено станом на 06 жовтня 2017 року факт перебування ОСОБА_2 за адресою с. Бараниківка, вул. Лугова 89. Згідно даних Бараниківської сільської ради на території сільської ради ОСОБА_2 не проживає. (арк.спр. 39).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат, внутрішньо переміщеним особам від 13 жовтня 2017 року № 79 комісія вирішила відмовити соціальні виплати, внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2.(арк.спр. 38).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 05 липня 2018 року ОСОБА_2 призначено допомогу як інваліду з дитинства І групи з 01.10.2014 по 30.09.2017 (арк.спр. 12).

Спірним у даній справи є правомірність дій Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо призупинення виплати державної соціальної допомоги інваліду з дитинства у зв'язку зі встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі -Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов'язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (далі Порядок № 509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами наведеної норми рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці; паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Якщо законний представник проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку місцевого органу з питань соціального захисту населення про те, що другий із законних представників не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого проживання.

Відповідно до пункту 2.5. Порядку державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання місцевим органом з питань соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.

У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку у разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним місцевим органом з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам» суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної допомоги за минулий час здійснюється із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Аналогічні вимоги викладені в пункті 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, організовує роботу щодо призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Приписами статті 4 вищевказаного Закону встановлено, що період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме: державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Як встановлено судом раніше згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ за № 413335 від 08 липня 2013 року ОСОБА_2 встановлено першу групу «Б» інвалідності з дитинства безстроково (арк.спр. 11).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей-інвалідів до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.

Отже, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» чітко визначені підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, в переліку яких не зазначено такої підстави як зміна обставин щодо фактичного місця проживання/перебування інваліда.

Відповідно до статті 14 Закону при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання.

Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Таким чином, враховуючи вище викладене та беручи до уваги приписи статті 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» за якою соціальна допомога ОСОБА_2 повинна бути встановлена безстроково (довічно), позовна вимога щодо зобов’язання відповідача виплати соціальної допомоги з моменту припинення, на думку суду, є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Стосовно періоду припинення виплати соціальної допомоги позивачу, суд зазначає наступне.

В уточненій позовні заяві представник позивача зазначає, що соціальна виплата ОСОБА_2 припинилась з грудня 2015 року.

Як вбачається з довідки від 05 вересня 2018 року, яка надана Управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області ОСОБА_2 виплачена соціальна допомога з періоду призначення відповідачем тобто з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року. (арк.спр. 48-49).

З урахуванням встановлених обставин, приймаючі до уваги те, що виплати позивачу були припинені 01 жовтня 2017 року з підстав не передбачених Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій щодо припинення з жовтня 2017 року виплат ОСОБА_2 соціальної допомоги та зобов’язання Управління соціального захисту населення Біловодської міської ради Луганської області виплатити заборгованість соціальної допомоги з жовтня 2017 року по день прийняття судом рішення про поновлення таких виплат.

Суд також зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Згідно з частиною 2статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підстави вище викладеного, суд дійшов висновку що зазначені дії відповідача були здійснені з недотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також відповідачем було не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць. Отже, клопотання позивача про негайне виконання рішення суду в частині стягнення допомоги за один місяць підлягає задоволенню у відповідності до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов’язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення. Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Що стосується клопотання позивача про винесення окремої ухвали, якою звернути увагу Міністерства соціальної політики на недопустимість подібних дій з боку відповідача до інвалідів дитинства, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Дана норма встановлює право суду, у разі необхідності, постановити окрему ухвалу та не є встановлює обов'язок для суду постановлювати окрему ухвалу за результатами розгляду кожної справи.

Суд не знаходить підстав для прийняття окремої ухвали та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про винесення окремої ухвали.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення з 01 жовтня 2017 року виплати державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_2.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196908, місцезнаходження: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 87) поновити виплату державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) з 01 жовтня 2017 року та здійснити виплату заборгованості за весь час припинення виплати державної соціальної допомоги з 01 жовтня 2017 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_2 соціальної допомоги за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3