Постанова № 76266237, 04.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 910/23406/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від позивача: Гінкул А.Г., адвокат Вартащук А.П. від відповідача: адвокат Новікова В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління"на рішенняГосподарського суду міста Києва від20.04.2018суддя Підченко Ю.О.повний текст складено25.04.2018за позовомфізичної особи-підприємця Гінкула Андрія Георгійовича, м. КиївдоВсеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління", м. Київпрозобов'язання вчинити дії

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гінкул Андрій Георгійович (надалі-ФОП Гінкул А.Г./позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (надалі- ВГО "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління"/ відповідач) про зобов'язання підписати акт від 30.09.2014 року на суму 375 000, 00 грн. без ПДВ на 1 арк.

Позовні вимоги мотивовані тим, що листом від 16.10.2014 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 17-2013 від 15.11.2013 року на інформаційно-консультаційні послуги, однак не прийняв та не оплатив всі виконані роботи та послуги.

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" проти заявлених позовних вимог заперечувала, з огляду на наступне:

- згідно зі звітом ревізійної комісії було зроблено висновки, що стан роботи по вибраним індикаторам дає підстави сумніватися в можливості надолужити відставання по проекту і забезпечити результати без змін змісту проекту й перегляду виконавців;

- керуючись умовами договору, 24.09.2014 замовник направив виконавцю обґрунтований лист "Про призупинення договору про надання послуг від 15.11.2013" № 21-4 у зв'язку з незадовільною якістю виконаних робіт. Також, відповідач просив надати кошторис та план запланованих до завершення проекту дій та витрат;

- 29.09.2014 відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 29-1 про необхідність надання документів;

- у зв'язку з ігноруванням вказаних вище вимог про надання документів з боку позивача, а також керуючись умовами п. 2.1.3 розділу 7, 8 договору, 16.10.2014 замовник надіслав виконавцю обґрунтований лист-повідомлення "Про розірвання договору від 15.11.2013 у зв'язку з переглядом змісту проекту та фактами неналежного виконання робіт за договором;

- замовник не може прийняти роботи згідно акту приймання-передачі робіт від 30.09.2014 за надані послуги у 3 кварталі 2014 на суму 375 000, 00 грн., у зв'язку з неналежною якістю таких робіт (послуг). До акту також включені роботи, які позивач фактично не виконував та не надав документального підтвердження про фактичне виконання таких робіт.

21.08.2018 позивачем підставі п. 3 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України було подано до Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог від 21.02.2018 року, відповідно до останній просив суд зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором від 15.11.2013 року № 17-2013 на інформаційно-консультаційні послуги в частині приймання робіт з надання інформаційно-консультаційних послуг у 3-му кварталі 2014 року в рамках проекту "Розробка та реалізація програми створення нових робочих місць у містах Добропілля, Донецької області та місті Бурштині, Івано-Франківської області" з оформленням акту від 30.09.2014 року на суму 375 000,00 грн. без ПДВ ( а.с. 133-137).

Судом першої інстанції було прийнято вказану заяву до розгляду та зроблено висновок, що фактично має місце зміна предмету позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/23406/17 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано відповідача виконати зобов'язання за договором від 15.11.2013 року № 17-2013 на інформаційно-консультаційні послуги в частині приймання робіт з надання інформаційно-консультаційних послуг у 3-му кварталі 2014 року в рамках проекту "Розробка та реалізація програми створення нових робочих місць у містах Добропілля, Донецької області та місті Бурштині, Івано-Франківської області" з оформленням акту від 30.09.2014 року на суму 375 000, 00 грн. без ПДВ. Вирішено питання судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а тому відмовив у задоволенні поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності.

При цьому суд місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 6, 257, 267, 526, 530, 628, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/23406/17, Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (надалі-скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених рішенні суду, а тому скаржник вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме - ст.ст. 15, 16, 257 Цивільного кодексу України і норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 910/23406/17 апеляційну скаргу ВГО "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/23406/17 - залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 910/23406/17 виправлено описку в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі № 910/23406/17, а саме, зазначено дату розгляду апеляційної скарги ВГО "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/23406/17 на 26.06.2018.

20.06.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ФОП Гінкул А.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ВГО "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 розгляд справи № 910/23406/17 відкладено на 07.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2175/18 від 06.08.2018 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/23406/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.08.2018 для розгляду справи № 910/23406/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Хрипун О.О. Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ВГО "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/23406/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Хрипуна О.О. Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 розгляд справи № 910/23406/17 відкладено на 04.09.2018.

В судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 скасувати та прийняти нове, який у задоволенні позов відмовити.

Фізична особа -підприємець Гінгул А.Г. та адвокат позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечували, з викладених у відзиві на неї підстав та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.11.2013 між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір на інформаційно-консультаційні послуги для проекту "Розробка та реалізація програми створення нових робочих місць у містах Добропілля, Донецької області та Бурштин, Івано-Франківської області ( надалі-договір на послуги).

Згідно з п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги для Проекту, здійсненню яких сприяє замовник в обсязі, що наведений в Додатку 1 "Перелік послуг". Проект здійснюється за кошти Благодійника товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО".

Перелік робіт та послуг, які необхідно здійснити виконавцю щодо реалізації даної послуги та умови, за якими приймаються результати роботи, наведені в додатку 1 "Перелік послуг". Сума договору складає 708 000,00 грн. без ПДВ, а послуги мають бути надані до 29.10.2014 року (п.п. 1.2.,1.4., 1.5. договору на послуги).

У розділі 3 договору на послуги сторони погодили, що виконання передбачених робіт здійснюється виконавцем у відповідності до діючих нормативних та законодавчих вимог, а також у відповідності з Календарним планом-графіком проекту (додаток № 3) або в інший період, який може бути погоджений сторонами в письмовому вигляді. Виконавець розпочинає діяти за проектом після підписання договору.

Крім того, згідно з положеннями розділу 4 договору, загальна вартість послуг розраховується на підставі кошторису, який складається з урахуванням часу, який необхідний для виконання робіт та послуг згідно з Календарним планом-графіком, вартості роботи залученого персоналу виконавця, інших прямих та накладних витрат. Загальна сума зазначена в п. 1.4. договору. Розрахунок враховує всі витрати і прибуток виконавця, в тому числі всі податкові зобов'язання, які можуть бути покладені на виконавця. Оплата за договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у договорі згідно з обсягами запланованих робіт та сумі, зазначеної у бюджеті, таким чином:

- передплата на підставі листа або рахунка;

- залишок до оплати відповідно до акту прийому-передачі робіт до 10 числа поточного місяця за минулий місяць.

16.10.2014 листом вих. № 16-1 відповідач повідомив позивача про розірвання договору ( а.с. 40).

На думку позивача, це було зроблено безпідставно та з порушеннями умов договору. У зв'язку з чим позивачем було підготовлено та надано відповідачу акт прийому-передачі робіт та послуг на загальну суму 375 000, 00 грн.

Як вказує позивач, згідно з п. 8.3. договору, в разі відсторонення виконавця від подальшого виконання послуг, з розірванням договору відповідач повинен у п'ятиденний строк оплатити всі виконані роботи та послуги, надані позивачем.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, відповідачем не було надано підписаного зі своєї сторони примірника акту прийому передачі робіт від 30.09.2014 на загальну суму 375 000,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України ( надалі - ЦК України) визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд апеляційної зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України).

Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається зі змісту п. 2.1.1. договору про надання послуг, що замовник має право здійснювати контроль за ходом надання послуг за договором. Контроль може також здійснюватися у вигляді забезпечення виконавцем доступу представникові замовника до технічної та іншої документації, пов'язаної з наданням послуг, та безпосередньо, до послуг, пов'язаних із виконанням договору. Керівником проекту уповноважено Гінкула Андрія (п. 6.1. договору про надання послуг).

З огляду на зазначене, місцевим господарським судом вірно зазначено, що договором про надання послуг не передбачено створення ревізійної комісії та порядку її діяльності, а також не врегульовано й того, хто є учасниками такої комісії та компетенцію осіб щодо встановлення відповідності чи не відповідності виконаних робіт/наданих послуг.

Разом з тим, відповідно до п. 8.2. договору про надання послуг, сторона, яка прийняла рішення про призупинення роботи за договором чи припинення дії договору, зобов'язана письмово, з належним обґрунтуванням причин, попередити про це іншу сторону не менш ніж за 5 календарних днів до набуття чинності рішення про призупинення роботи та припинення дії договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у п. 8.3. договору також встановлено, що при порушенні виконавцем своїх зобов'язань, що створює передумови для несвоєчасного завершення роботи за договором в зазначені строки, замовник має право відсторонити виконавця від подальшого виконання послуги, з розірвання договору і доручити її завершення іншому виконавцю. В цьому випадку замовник приймає і в п'ятиденний строк оплачує всі виконані виконавцем роботи, приймає від виконавця всі документи та матеріали.

Як вбачається з листа відповідача вих. № 24-1 від 24.09.2014 підставою для призупинення робіт за договором є незадовільна якість виконаних робіт. Проте, в чому саме полягає незадовільна якість не обґрунтовано не підтверджено фактичними даними ( а.с. 39).

Крім того, навіть факт направлення повідомлення про розірвання договору не заперечує обов'язку замовника прийняти роботи та надані послуги, які було виконано до розірвання.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було складено описовий звіт про статус фактичної реалізації проекту періоду 25.08.2013 - 30.10.2014 та Звіт за результатами виконаного проекту періоду 31.08.2014 - 30.03.2016.

Оскільки договір фактично розірвано відповідачем в односторонньому порядку 24.09.2014, позивачем було правомірно направлено для підписання акт від 30.09.2014.

Виходячи з аналізу умов укладеного договору та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно ухиляється від виконання взятого на себе обов'язку, а саме прийняття робіт шляхом підписання акту, а відтак, доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стосовно доводів скаржника про закінчення строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 даної статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Так, в обґрунтування поданого клопотання про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що послуги за вказаним договором повинні бути надані до 29.10.2014. Не зважаючи навіть не необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, право вимоги до замовника оплатити всі виконані роботи та послуги після розірвання договору виникло у позивача 22.10.2014. Відповідно до відмітки канцелярії суду на позовній заяві, позивач звернувся до суду 27.12.2017, тобто з пропуском строку позовної давності.

У свою чергу, позивач зазначає, що відлік необхідно починати з 06.02.2015, коли відповідач надіслав листа позивачу від 06.02.2015 № 06-1/02-2015 "Щодо прийняття виконаних робіт за договором № 17-2013 від 15.11.2013", в якому запропонував частково прийняти надані за актом прийому-передачі роботи від 30.09.2014 у сумі 132 300,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відлік строку позовної давності слід починати з 06.02.2015 року, тобто з дати надіслання відповідачем листа позивачу від 06.02.2015 № 06-1/02-2015 "Щодо прийняття виконаних робіт за договором № 17-2013 від 15.11.2013", в якому запропонував частково прийняти надані за актом прийому-передачі роботи від 30.09.2014 у сумі 132 300,00 грн.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, що позивач звернувся до суду із позовом 27.12.2017, тобто в межах строку позовної давності, передбаченої Цивільним кодексом України.

З урахування наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача в цій частині, як необґрунтовані.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/23406/17 залишити без.

2. Матеріали справи № 910/23406/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано -06.09.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна