Постанова № 76266072, 04.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Справа № 924/7/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2018 року у справі № 924/7/18 (суддя Смаровоз М.В.), повний текст рішення складено 04.06.2018 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Олешинської сільської ради та ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третіх осіб - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Нові аграрні технології" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 року, укладеного між ТзОВ "Нові аграрні технології" та ТзОВ "Яніс Плюс".

Рішенням суду першої інстанції від 23.05.2018 року відмовлено в задоволенні позову ТзОВ "Нові аграрні технології" до ТзОВ "Яніс Плюс", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Олешинської сільської ради та ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати та постановити нове, яким визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 року, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Нові аграрні технології" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2018 року у справі № 924/7/18, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року апеляційну скаргу ТзОВ "Нові аграрні технології" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2018 року у справі № 924/7/18 прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

Від третьої особи позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на адресу суду надійшли письмові пояснення, згідно яких управління просить суд при вирішенні даного спору врахувати дані пояснення та покладається при вирішенні справи виключно на розсуд суду. Також просить суд розглянути справу без участі представника управління.

Від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив, відповідно до якого, ТзОВ "Яніс Плюс" просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Враховуючи положення ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін та третіх осіб у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2008 року між позивачем (орендар) та Хмельницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) було укладено договір оренди земельних ділянок № 322, згідно розділу 1 якого орендодавець, на підставі розпорядження голови адміністрації від 01.10.2007 року № 1105/07-р надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельні ділянки із земель державної власності, розташовані за межами населених пунктів на території Олешинської сільської ради, а саме: земельні ділянки загальною площею 222,40 га, з них: ділянка № 1 площею 8,48 га; ділянка № 2 площею 51,32 га; ділянка № 3 площею 42,66 га; ділянка № 4 площею 53,26 га; ділянка № 5 площею 13,67 га; ділянка № 6 площею 3,53 га; ділянка № 7 площею 8,89 га; ділянка № 8 площею 27,64 га; ділянка № 9 площею 12,95 га. Грошова оцінка земельних ділянок складає 1952046,60 грн. Права третіх осіб на земельні ділянки відсутні. Відповідно до умов укладеного договору, вказані земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар має право проводити поліпшення стану земельних ділянок з метою ефективного користування ними за обраним видом використання. Договір укладається строком на 15 (п'ятнадцять) років, починаючи з дати його реєстрації. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 39040,93 грн. за рік, починаючи з державної реєстрації договору оренди. Орендна плата вноситься на поточний рахунок Олешинської сільської ради. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, в сумі 3253,41 грн.

Згодом, 02.08.2015 року між ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та позивачем укладено додаткову угоду № 23 до вищевказаного договору, згідно якої розділ 2 договору оренди земельних ділянок викладено в новій редакції, зокрема, вказано, що передаються в оренду земельні ділянки загальною площею 222,3999 га, серед яких земельна ділянка площею 51,3200 га (кадастровий номер 6825085100:08:005:0002). Абзац 1 та 2 п. 3.3 розділу 3 сторони вирішили викласти в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у формі грошової оплати в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісячно в рівних частинах до 30 числа слідуючого за розрахунковим місяцем".

Судами встановлено, що 06.06.2008 року між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 51,32 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, на підставі договору оренди земельної ділянки № 322 від 09.02.2008 року. Вказана земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому Законом порядку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 532995,27 грн. Договір укладено на 14 років, починаючи з його реєстрації. Орендна плата вноситься суборендарем у грошовому вигляді у розмірі 888,33 грн. щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за періодом, за який проводиться розрахунок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та збільшення ставки земельного податку. Земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір зареєстрований у Хмельницькому відділі Хмельницької регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040874300039 від 01.07.2008 року.

Судами встановлено, що Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2017 року у справі № 924/109/17 стягнуто з ТзОВ "Яніс Плюс" на користь ТзОВ "Нові аграрні технології" заборгованість по договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 року в сумі 31979,88 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2016 року, 1451,51 грн. 3% річних, 10926,49 грн. інфляційних втрат, 452,78 грн. пені, 1599,80 грн. витрат зі сплати судового збору. На виконання вказаного рішення було видано наказ № 924/109/17 від 18.04.2017 року.

У Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 44826626 зазначені відомості, зокрема, дата державної реєстрації - 23.09.2015 РОКУ; підстава виникнення іншого речового права - додаткова угода, серія та номер: 23, виданий 02.08.2015 року , видавник: ТзОВ "Нові аграрні технології", Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права - строк дії: 15 років; відомості про суб’єкта іншого речового права - орендар: ТзОВ "Нові аграрні технології", орендодавець, власник: Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

При цьому, судами також встановлено, що Рішенням Господарського суду Хмельницької області № 924/522/17 від 26.07.2017 року, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року та Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року, у позові ТзОВ "Нові аграрні технології" до ТзОВ "Яніс Плюс" про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 року відмовлено.

В обґрунтування як позовної заяви так і апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, про те, що на даний час земельна ділянка відповідачем відповідно до договору суборенди не використовується, а перебуває в користуванні позивача. При цьому, договором про оренду землі, укладеним позивачем з Хмельницькою районною державною адміністрацією, не передбачена передача в суборенду земельних ділянок. Вказує, що сторони договору суборенди земельної ділянки не зверталися до Хмельницької РДА з клопотанням про надання дозволу про передачу земельної ділянки в суборенду відповідачу, відповідно такий дозвіл відсутній. Відтак, позивач вважає, що сторонами були порушені вимоги ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, згідно якої орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Також позивач відзначив, що згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 "Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (що діяла на момент укладення договору суборенди) для державної реєстрації договорів, зокрема, додається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває державній власності. Вказана процедура відповідачем не дотримана.

Приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначено вище, 06.06.2008 року сторонами спору укладено договір суборенди земельної ділянки площею 51, 32 га, розташованої за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, на підставі договору оренди земельної ділянки № 322 від 09.02.2008 року

Згідно ч. 1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору суборенди) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 8 цього ж Закону, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що враховуючи, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду за письмовою згодою орендодавця, причому така згода має бути отримана саме орендарем та повинна передувати укладенню договору суборенди з тією чи іншою особою, невиконання позивачем за договором оренди від 09.02.2008 року покладеного на нього статтею 8 Закону України "Про оренду землі" обов’язку одержання попередньої згоди орендодавця на передачу частини земельної ділянки в суборенду за будь-яких обставин не може слугувати підставою для задоволення позову в даній справі, адже ТзОВ "Нові аграрні технології" є позивачем, а не відповідачем у даній справі.

В силу ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору суборенди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджується, що укладений між позивачем та Хмельницькою районною державною адміністрацією 09.02.2008 року договір оренди, у тому числі земельної ділянки площею 51,32 га (означена земельна ділянка виділена в натурі) представниками сторін було підписаного без будь-яких зауважень, в тому числі з приводу виділення земельної ділянки в натурі та щодо наявності невід’ємних частин договору: плану земельної ділянки та акту прийому-передачі земельної ділянки - п.12.2. договору суборенди),

Вказане спростовує твердження позивача про непогодження сторонами окремих істотних умов договору (зокрема, щодо місцерозташування земельної ділянки).

Безпідставними також є доводи ТзОВ "Нові аграрні технології" стосовно нездійснення державної реєстрації спірного договору, оскільки, як встановлено судами, вказано вище та встановлено рішеннями судів у справі № 924/522/17, договір суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 року зареєстрований у Хмельницькому відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040874300039 від 01.07.2008 року.

Твердження позивача про те, що використання земельної ділянки на умовах суборенди не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про те, що на даний час земельна ділянка відповідачем відповідно до договору суборенди не використовується, суд першої інстанції вірно визнав такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову про визнання недійсним договору суборенди землі, оскільки, в силу ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а тому, судом першої інстанції оцінювались обставини, що існували саме на час укладення оспорюваного договору, а не факти, що мали місце після вчинення правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в суді першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, можливість захисту цивільного права або інтересу породжується лише його порушенням.

Враховуючи той факт, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано визнано доводи позивача недоведеними та відмовлено в задоволені позову, суд першої інстанції вмотивовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

В силу ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно з ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги ТзОВ "Нові аграрні технології" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2018 року у справі № 924/7/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи № 924/7/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 06.09.2018 року.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.