Постанова № 76266052, 05.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа № 906/219/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року в справі № 906/219/18 (суддя Лозинська І.В.)

час та місце ухвалення: 12 липня 2018 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 18:21 год; повний текст ухвали складено 12 липня 2018 року

за позовом Національного банку України

до публічного акціонерного товариства "Коростенський м'ясокомбінат"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 ГПК України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року в справі № 906/219/18 за позовом Національного банку України (надалі - Позивач) до публічного акціонерного товариства "Коростенський м'ясокомбінат" (надалі - Відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки, було призначено судову інженерно-технічну експертизу, та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Також при розгляді даної справи, судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (надалі - Третя особа).

Виносячи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із наявністю суперечностей щодо вартості майна, що перебуває в іпотеці, враховуючи повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, слід призначити проведення судової інженерно-технічної експертизи в даній справі.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить суд ухвалу місцевого господарського суду скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи дану ухвалу, Позивач вказав, що в разі необхідності внесення змін до технічної документації або погіршення чи покращення стану предмету іпотеки в порівнянні зі станом, в якому об'єкт передавався в іпотеку, Відповідач мав повідомити про це Позивача. Проте, як вказує Позивач, жодних звернень відповідного характеру до Позивача від Відповідача не надходило, а відтак, як вважає Позивач, не має жодних підстав, стверджувати, що у Позивача та ТОВ "Увекон" не було достатньо інформації для ідентифікації предмету іпотеку для проведення оцінки.

Також Позивач вважає, що наведена у апеляційній скарзі практика ОСОБА_2 Верховного Суду, надає право суду першої інстанції вирішити дану справу без призначення судової інженерно-технічної експертизи, оскільки призначення експертизи суттєво затягне розгляд справи, що є порушенням розумних строків розгляду. Водночас, Позивач вказав, з огляду на позицію Верховного Суду, що сторони не позбавлені можливості заявити клопотання про визначення вартості майна вже безпосередньо перед реалізацією цього майна на стадії виконавчого провадження, якщо вартість майна змінилась.

Крім того, Позивач також вказав, що враховуючи наведену у апеляційній скарзі позицію ОСОБА_2 Верховного Суду, відсутня необхідність зупинення провадження у справі, з підстав проведення експертизи, оскільки визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, можливо при реалізації в рамках виконавчого провадження.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/219/18 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Огороднік К.М..

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року (том 2; а.с. 87) було поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача.

Суд констатує, що 16 серпня 2018 року від Третьої особи на поштову адресу суду надійшли письмові пояснення (том 2; а.с. 108-109), в яких Третя особа зазначила, що відповідно до змісту позовної заяви та згідно висновків про вартість майна, здійснених на замовлення Позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Увекон", загальна ринкова вартість предметів іпотеки за договорами іпотеки, станом на 01 грудня 2017 року, визначена у сумі 33 895 300 грн, адже це на 21 307 483 грн менше за ціну, що була узгоджена сторонами в договорах іпотеки та визначена суб'єктом оціночної діяльності. Як вважає та зазначає Третя особа в даних поясненнях, звернення стягнення на предмет іпотеки за вартістю нижчою від дійсної ринкової вартості, призведе до мінімізації погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно, збільшення витрат Третьої особи, пов'язаних з виведенням банку з ринку та збільшення безнадійного кредитного портфеля Позивача. З огляду на викладені обставини, Третя особа не заперечує проти призначення у даній справі судової інженерно-технічної експертизи, оскільки Третя особа зацікавлена у визначені дійсної ринкової вартості предмету іпотеки.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л..

Вимог суду, викладених в ухвалі від 07 серпня 2018 року, щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, Відповідач не виконав, що в силу дії частини 3 статті 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року (том 2; а.с. 117), з підстав, висвітлених в ній, розгляд даної справи було призначено на 05 вересня 2018 року на 14:10 год..

Суд констатує, що 28 серпня 2018 року від Позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (том 2; а.с. 119-120), з дорученням забезпечити її проведення Господарському суду м. Києва, Київському апеляційному господарському суду, Київському апеляційному адміністративному суду або іншому суду м. Києва.

Ухвалою суду від 29 серпня 2018 року (том 2; а.с. 123), клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено, а забезпечити її проведення було доручено Господарському суду м. Києва.

04 вересня 2018 року на електронну адресу суду від Позивача надійшли письмові пояснення (том 2; а.с. 129-146), в яких Позивач зазначив, що 15 лютого 2018 року ТОВ "Інвесткон" було проведено рецензію на звіт про оцінку нежитлової нерухомості ТОВ "Увекон" від 01 грудня 2017 року, в якій зазначено, що звіт класифікується, як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може використовуватись з метою, визначеною у звіті.

Разом з тим, в даних поясненнях Позивач вказав і про те, що в наданій Відповідачем рецензії на звіт ТОВ "Увекон", не наведено достатніх підстав для того, що б вважати звіт ТОВ "Увекон" таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

В судовому засіданні від 05 вересня 2018 року в режимі відеоконференції представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, з підстав, вказаних в ній, просить суд її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а матеріали даної справи направити на адресу місцевого господарського суду ля продовження розгляду по суті.

В судове засідання від 05 вересня 2018 року представники Відповідача та Третьої особи не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 21 серпня 2018 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі уповноважених представників Відповідача та Третьої особи, за наявними в матеріалах справи матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржувану ухвалу слід скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся в господарський суд Житомирської області із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 грудня 2009 року на цілісний майновий комплекс Відповідача, в рахунок часткового погашення боргу Третьої особи перед Позивачем за кредитними договорами №61/09 від 29 грудня 2009 року, №52 від 23 жовтня 2008 року на загальну суму 746 006 575 грн 33 коп. та встановлення способу реалізації вказаного предмета іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 33 895 300 грн (без ПДВ).

15 травня 2018 року до суду першої інстанції від Відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової інженерно - технічної експертизи, для визначення реальної ринкової вартості іпотечного майна, а також щодо гарантування оплати за проведення судової експертизи у справі (том 1; а. с. 105-107).

Водночас, Позивачем було долучено до матеріалів справи звіт про оцінку майна, що є предметом іпотеки.

В свою чергу, Відповідач 15 червня 2018 року, на спростування вищевказаного звіту про оцінку, наданого Позивачем, долучив до матеріалів справи рецензію Науково - дослідного інституту судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України від 14 червня 2018 року.

У зв'язку із наявністю суперечностей щодо вартості майна, що перебуває в іпотеці, господарський суд Житомирської області вважав за необхідне призначити в даній справі судову інженерно-технічну експертизу.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що частиною 1 статті 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні судового слідства.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 69 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

В силу дії статті 100 ГПК України: про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи; ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи; об’єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку" (надалі-Закон).

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Статтею 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини 1 статті 39 Закону визначено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону, встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до приписів статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження": сторони виконавчого провадження, під час здійснення виконавчого провадження, не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія апеляційного суду прийшла до висновку, що при вирішенні даного спору, зазначення початкової ціни предмету іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення для правильного розгляду справи.

Дана правова позиція викладена і в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №235/3619/15-ц.

Водночас, суд апеляційної інстанції констатує, що 15 лютого 2018 року ТОВ "Інвесткон" було проведено рецензію на звіт про оцінку нежитлової нерухомості ТОВ "Увекон" від 01 грудня 2017 року (том 2; а.с. 140-141), в якій зазначено, що звіт класифікується, як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може використовуватись з метою, виначеною у звіті.

Крім того, суд констатує, що пунктами 16.2.-16.5 договору іпотеки передбачено обов’язки Відповідача: забезпечити схоронність предмету іпотеки, запобігати пошкодженню, псуванню, проводити заходи для належного збереження предмету іпотеки; не здійснювати перепланування, добудову зміну цільового призначення, будь-які інші дії, що можуть потягнути за собою зміну характеристик предмета іпотеки без письмового дозволу Позивача, у випадку загрози втрати, пошкодження, знищення, псування, або погіршення стану предмету іпотеки - не пізніше ніж у 2-х денний термін з моменту виникнення таких загроз повідомити про це Позивача.

З даного вбачається, що в разі необхідності внесення змін до технічної документації або погіршення/покращення стану предмету іпотеки в порівнянні із станом, в якому об’єкт передавався в іпотеку - Відповідач мав повідомити про це Позивача. Жодних звернень відповідного характеру до Позивача від Відповідача не надходило, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Водночас, все вищевказане вказує на безпідставність доводів Відповідача про необхідність призначення в даній справі експертизи (котрі збігаються з позицією місцевого господарського суду в оспорюваній ухвалі). При цьому, колегія суду погоджується з доводами Відповідача та вважає очевидним факт того, що загальна ринкова вартість предметів іпотеки за договором іпотеки визначена у розмірі, що на 21 307 483 грн менша за ціну, що була узгоджена сторонами.

Проте, з огляду на позицію ОСОБА_2 Верховного Суду, що висвітлена в постанові від 21 березня 2018 року в справі №235/3619/15-ц, призначення експертизи призведе до порушення справ сторін щодо швидкого та ефективного судового захисту. При цьому, як слідує з усього вищеописаного, таке вирішення ( без визначення дійсної ринкової вартості вказаного майна) не призведе до порушення прав інших сторін та апріорі не стане підставою продажу вказаного майна за зниженою ціною, адже ефективний захист щодо визначення вартості майна, сторони матимуть право вчиняти під час здійснення примусового виконання судового рішення, заявивши про це відповідне клопотання.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції скасовує оспорювану ухвалу.

Разом з тим, суд констатує, що винесена місцевим господарським судом ухвала, перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що в силу дії пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України.

З огляду ж на те, що апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу Позивача та скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому розгляду заяви, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України, суд, скасовуючи дану ухвалу, направляє справу до суду першої інстанції, для продовження розгляду по суті.

Судові витрати, в силу дії статті 129 ГПК України, з огляду на задоволення апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269-280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року в справі № 906/219/18 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року в справі №906/219/18 про призначення судової інженерно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі - скасувати.

3. Справу № 906/219/18 направити до господарського суду Житомирської області для продовження розгляду по суті.

4. Стягнути публічного акціонерного товариства "Коростенський м'ясокомбінат" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сергія Кемського, 54 Б; код 00443418) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інституцька, 9; код 00032106) 1 762 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

7. Справу №906/219/18 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Філіпова Т.Л.