Рішення № 76264977, 23.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2018Справа № 910/7874/18

За позовом: приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА"

до: публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про: стягнення 21 102,13 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Рижонкова М.Ю.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Головащенко Я.О. за дов.

вільний слухач - ОСОБА_4 (НОМЕР_1)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" до публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 21 102,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018р. відкрито провадження у справі №910/7891/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.04.2018р. ПАТ «Авдіївський коксохимичний завод» відправило на адресу ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" через ПАТ "Українська залізниця" згідно договору від 14.02.2018р. №00039/ЦТЛ-2018 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, кокс домінний згідно залізничною накладною №49418221 від 24.04.2018р. у вагоні №56332588, однак при прийманні вантажу було виявлено недостачу вантажу в вагоні №56332588 у кількості 3150 кг вартістю 21 102,13 грн, про що складено комерційний акт №485604/556. В зв'язку з цим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу в розмірі 21 102,13 грн

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що позивачем не надані докази заподіяних збитків, заявлених до відшкодування у позовній заяві в сумі 21102,13 грн., оскільки наданий до позовної заяви рахунок-фактура №91973652 від 24.04.2018р. підтверджує лише оплату наведеної ваги, а не фактичної ваги, завантаженої у вагони, яка є значно більшою, ніж наведена вага, яка була оплачена.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 23.08.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між ПАТ «Авдіївський коксохимичний завод» (постачальник) та приватним акціонерним товариством "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (покупець) укладено Договір поставки №245/108/16 сб від 01.02.2016 на поставку коксової продукції.

14.02.2018р. між приватним акціонерним товариством "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (позивач) та ПАТ "Українська залізниця" укладено договір №0039/ЦТЛ -2018 від 14.02.2018 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі - Договір перевезення).

Згідно з п.1.1 Договору перевезення предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику (позивачу) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

24.04.2018р. ПАТ «Авдіївський коксохимичний завод» відправило на адресу ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" через ПАТ "Українська залізниця" згідно договору від 14.02.2018р. №00039/ЦТЛ-2018 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, кокс домінний згідно залізничною накладною №49418221 від 24.04.2018р. у вагоні №56332588.

26.04.2018р. на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/556 про недостачу вантажу в вагоні №56332588 в кількості 3150 кг, про що в залізничній накладній зроблено відповідну відмітку.

У комерційному акті №485604/556 зазначено, що вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 43 900 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 64750 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 40 750 кг, що менше документа на 3150 кг.

Позивач зазначив, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні №56332588 відповідно до рахунка вантажовідправника від 24.04.2018 №91973652 становить 2443107,14 гри. х 1,2 : 315,65тн. = 9287,91 грн. Вага згідно документа в полувагоні - 43900кг Фактично виявилося -40750кг. недостача - 3150кг 43900кг х 2% (природні втрати) = 878кг Недостача з урахуванням природних втрат становить: 3150кг - 878кг = 2272кг 9287,91 грн. х 2,272тн = 21102,13 грн. Таким чином, вартість недостачі у вагоні № 56332588 становить - 21102,13 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом статті 920 ЦК у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 314 ГК перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Абзацом 1 статті 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Абзацом 1 статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до абзацу 2 статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 623 ЦК встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; завдання шкоди у результаті такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Частиною 2 статті 623 ЦК передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 924 ЦК, статті 314 ГК та статей 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за збереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Отже, позивач на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу не може посилатися лише на не оплачений ним рахунок-фактуру, за відсутності іншого документа відправника, на підтвердження заявленої позивачем (одержувачем) вартості. (правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.02.2018 року по справі № 910/13327/17.

Згідно рахунку-фактурі №91973652 від 24.04.2018р. позивачу наданий рахунок на сплату не 315,650 т (фактична вага), а на сплату ваги 306,812 т. коксу доменного (вага наведена), а фактично отримано з урахуванням нестачі (в вагоні № 56332588 згідно ком. акту № 485604/556 - 3150 кг.) 312,500т.

Тобто, отримано вантажу 312,500 т, що більше, ніж пред'явлено до оплати (сплачено) - 306,812т (вага наведена) згідно рахунку-фактури №91973652.

Таким чином, позивачем не оплачено постачальнику вартість втраченого вантажу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача у даній справі.

З огляду на вищезазначене позивачем не надані докази заподіяних збитків, заявлених до відшкодування у позовній заяві в сумі 21102,13 грн., оскільки наданий до позовної заяви рахунок-фактура № 91973652 від 24.04.2018р. підтверджує лише оплату наведеної ваги, а не фактичної ваги, завантаженої у вагони, яка є значно більшою, ніж наведена вага, яка була оплачена, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту рішення: 03.09.18р.