Рішення № 76264811, 30.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/76/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 Справа № 908/1216/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КІДДІСВІТ” (49051, м.Дніпро, вул.Байкальська, 12-А; адреса для листування: 49026, м.Дніпро, вул. Решетилівська, 33-А, код ЄДРПОУ 37274396)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “РОДЖЕРС” (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23285637)

про стягнення суми 18062,74 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 26.06.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіддісвіт” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс”, про стягнення суми 18062,74 грн., в тому числі: сума 14520,66 грн. – основний борг за товар за договором поставки № КС-1-14/02/2018 від 14.02.2018, сума 1433,70 грн. – пеня, сума 2108,38 грн. – 50% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1216/18, присвоєний номер провадження 9/76/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.08.2018.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2018, у зв’язку із службовим відрядженням судді Боєвої О.С. до м. Києва у період з 31.07.2018 по 02.08.2018 включно, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.08.2018. Ухвалою суду від 16.08.2018 розгляд справи № 908/1216/18 відкладено на 30.08.2018.

30.08.2018 справу розглянуто, прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 14.02.2018 між ТОВ “КІДДІСВІТ” і ТОВ “РОДЖЕРС” було укладено договір поставки № КС-1-14/02/2018, відповідно до умов якого, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 15120,66 грн. Однак відповідач належним чином своє зобов'язання за договором не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 600,00 грн. грн., у зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість в розмірі 14520,66 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1433,70 грн. та 50% річних у розмірі 2108,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 193, 222, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 218, 526, 554, 610, 611, 625, 692, 712, 1087 Цивільного кодексу України та ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з’являвся. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялась на адресу, вказану в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69104, АДРЕСА_1.

Крім того, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається отримання відповідачем 10.07.2018 ухвали про відкриття провадження у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КІДДІСВІТ” (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РОДЖЕРС” (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки № КС-1-14/02/2018, згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобов’язується передати партіями у власність покупця, а покупець прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до замовлення покупця, погодженого постачальником, за ціною визначеною у видатковій накладній та/або товаросупроводжувальних документах, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, сторони визнають, що видаткова накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід’ємним додатком до даного договору, що після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації в розуміння ст. 266 Господарського кодексу України.

У пункті 2.2., 2.2.3 договору сторони погодили, що покупець оплачує товар, який поставляється згідно даного договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів протягом 14 календарних днів з моменту його поставки постачальником. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

В пункті 3.2. договору визначено, що датою поставки і передачі товару у власність покупця вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до п.8.2. договору, він діє від моменту підписання його сторонами і до 31.12.2018 включно в частині поставок, а в частині оплат – до повного виконання зобов’язань за цим договором.

На виконання умов договору, позивач 22.02.2018 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 15120,66 грн., що підтверджується видатковою накладною №КРк-005250 від 22.02.2018. Видаткова накладна оформлена належним чином, підписана та скріплена печатками підприємств з обох сторін.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, а саме: в розмірі 600,00 грн. (за платіжним дорученням № 4837 від 06.06.2018 на суму 300 грн. та за платіжним дорученням № 5119 від 14.06.2018 на суму 300 грн.), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 14520,66 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовом до суду за яким відрито провадження у даній справі, відповідач в повному обсязі здійснив сплату заборгованості за поставлений товар, а саме на підставі платіжних доручень: № 5395 від 22.06.2018 на суму 300,00 грн., № 5746 від 05.07.2018 на суму 300,00 грн., № 5936 від 11.07.2018 на суму 5920,66 грн., № 5969 від 12.07.2018 на суму 8000,00 грн.; всього - 14520,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, у зв’язку з тим, що відповідач оплатив суму заборгованості за договором у розмірі 14520,66 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1433,70 грн., яка нарахована за період з 08.03.2018 по 21.06.2018.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 6.1. договору сторони визначили, що за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення, а також 50 % річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України. Період рахування пені – весь період прострочки.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою інформаційної системи “Законодавство”, суд встановив, що при його здійсненні не вірно визначений період нарахування. Так, нарахування повинно здійснюватись з 09.03.2018, оскільки в силу приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому, суд враховує дату поставки товару та строк оплати товару згідно п. 2.2, 2.2.1 договору.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши перерахунок, суд встановив, що фактично до стягнення належить сума 1420,18 грн. пені за період нарахування з 09.03.2018 по 21.06.2018.

Також позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних, у передбаченому п.6.1 договору розмірі – 50%, в сумі 2108,38 грн. за період з 08.03.2018 по 21.06.2018.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, в пункті 6.1. договору сторони визначили, що за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення, а також 50 % річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

При перевірці розрахунку 50% річних судом встановлено, що позивачем також не вірно визначений період нарахування річних, тому до стягнення підлягає сума 50 % річних розрахована за період з 09.03.2018 по 21.06.2018 в розмірі 2088,49 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача користь позивача слід стягнути суму 1758,74 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 14520 грн. 66 коп. основного боргу, - за відсутністю предмета спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОДЖЕРС” (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23285637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КІДДІСВІТ” (49051, м. Дніпро, вул. Байкальська, 12-А; код ЄДРПОУ 37274396) суму 1420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн. 18 коп. пені, суму 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 49 коп. - 50% річних та суму 1758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн. 74 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя О.С. Боєва