Ухвала суду № 76262683, 27.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3906/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції:Трубніков А.В.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Горин І.В.

за участю:

прокурора Левадної К.А.

представника власника майна, адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу генеральної прокуратури України Гошовського Р.М. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Шапакіна О.В., погоджене прокурором відділу генеральної прокуратури України Гошовським Р.М. про арешт майна, тимчасово вилученого за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахувавши те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, підпадає під ознаки предметів, дозвіл на вилучення яких прямо заборонений ухвалою слідчого судді віл 24.05.2018, прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, прокурор відділу генеральної прокуратури України Гошовський Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, невмотивованість та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що вилучене майно постановою від 16.06.2018 року визнано речовими доказами та вказує, що на даний час є достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені під час обшуку речі та документи, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що досліджується у кримінальному провадженні, а тому на них необхідно накласти арешт з метою їх збереження та подальшого використання при проведенні судових експертиз.

Крім того, прокурор стверджує, що висновок суду про відмову у задоволенні клопотання є помилковим. Додає, що розмір шкоди завданій державі становить 1 млрд. грн.

Одночасно прокурор зазначає, що копія ухвали слідчого судді надійшла до Генеральної прокуратури України 11.07.2018 року, апеляційна скарга подана до суду 16.07.2018.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвалиотримано стороною обвинувачення 11.07.2018 року, апеляційна скарга подана до суду 16.07.2018, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано відмовлено у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні головного слідчого управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження № 42014100000000597, відомості про яке 12.06.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 а ч. 1 ст. 88 КК України.

Старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Шапакін О.В., за погодженням із прокурором відділу генеральної прокуратури України Гошовським Р.М. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилученого за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги прокурора такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що 18 травня 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва частково задоволено клопотання слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Шапакіна О.В. та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання радника генерального директора ТБ &q?сц;Статус Експерт&q?ив; ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, що на праві власності належить ТОВ &qur:;БУДІНВЕСТ-ДК&q?ка;, з метою відшукання та вилучення речей, а саме кредитних догорів, наведених в ухвалі, документів щодо організації 115 аукціонів, проведених товарною біржею &q?в ;Статус Експерт&qu15; за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, документів щодо підготовки та комплектування лотів виставлених на вказаних аукціонах, чернових записів (а.с. 27-30).

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання в частині надання дозволу на проведення обшуку з метою вилучення електронних носіїв інформації на яких можуть міститись відомості щодо підготовки до проведення вказаних аукціонів, засобів зв'язку шляхом яких фігуранти у кримінальному провадженні спілкуються між собою.

22.06.2018 року старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Шапакін О.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене 15.06.2018 в ході проведення обшуку за місцем проживання радника генерального директора ТБ &q?бш;Статус Експерт&q?ив; ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, а саме ноутбук «ASUS» S6F НОМЕР_1 коричневого кольору із зарядним пристроєм s/n: RLW0734881050; грошові кошти в загальній сумі 45 455 доларів США та 181 000 грн., пристрій MacBookAir сріблястого кольору s/n: НОМЕР_2 із зарядним пристроєм білого кольору 45W MagSafe Power Apdater; пристрій Microsoft сріблястого кольору з написом 1724 256 GB НОМЕР_3; мобільний телефон iPhone рожевого та білого кольорів; мобільний телефон iPhone білого кольору з сім-карткою НОМЕР_4; мобільний телефон SAMSUNG чорного кольору s/n: НОМЕР_5, ІМЕІ: НОМЕР_6, ІМЕІ: НОМЕР_7 та мобільний телефон NOKIA Type: RM-233, Model: 8800е-1, CODE: 0563502, ІМЕІ: НОМЕР_8 з сім-карткою НОМЕР_9.

Розглядаючи згадане клопотання слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення в частині арешту тимчасово вилученого майна з мотиву недоведеності. Також слідчий суддя не погодився з доводами про необхідність арешту грошових коштів як тимчасово вилученого майна з підстав зазначення цих коштів ОСОБА_4 у щорічній електронній декларації.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді та не вбачає підстав для його скасування.

Твердження прокурора про те, що вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4речі визнані речовими доказами, помилковість висновку слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, завданий державі розмір шкоди, не є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням недоведеності підстав для тимчасового вилучення мобільних телефонів та ноутбуків з урахуванням положень ч. 2 ст. 168 КПК України, враховуючи, що ініціатором арешту не доведено підстав передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 168 КПК України. Крім цього, вилучені грошові кошти раніше зазначались у ОСОБА_4 у електронній декларації за 2016 рік, тоді як обставини кримінального правопорушення, на думку слідчого, мали місце у період 2017-2018 років.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволені вищевказаного клопотання діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому доводи прокурора стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Твердження апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Шапакіна О.В. про арешт майна, тимчасово вилученого за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу генеральної прокуратури України Гошовського Р.М., залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ______ ____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.