Постанова № 76258515, 05.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/12974/17

Номер провадження 22-ц/788/1291/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»

розглянув у в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2018 року у складі судді Котенко О.А., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 25 травня 2018 року,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), мотивуючи вимоги тим, що 12 вересня 2016 року між нею та ПАТ «ПУМБ» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який складається із заяви № 300709119501 та умов договору комплексного банківського обслуговування.

Відповідно до умов вказаного договору, вона отримала кредит на купівлю пральної машини та холодильника в розмірі 22000 грн. 00 коп. строком до 12 вересня 2018 року зі сплатою 0,01 % річних за користування кредитними коштами та щомісячною платою у вигляді комісії за обслуговування кредитної заборгованості, починаючи з 10 місяця дії договору у розмірі 2,25% (495 грн. 00 коп.).

Пунктом 7 договору передбачено, що період з 13 вересня 2016 року по 12 червня 2017 року є пільговим, а з 13 червня 2017 року встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту, що зафіксована у грошовому виразі, і визначена в розмірі 495 грн. 00 коп. Також, вона і відповідач домовилися, що щомісячний платіж за кредитним договором складатиме 1226 грн. 17 коп. і буде нею вноситись у строк до 13 числа кожного місяця.

У подальшому, на виконання вищевказаного договору позикодавець відкрив для неї поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1, на який вона за період з 05 жовтня 2016 року по 12 червня 2017 року сплачувала кошти для погашення заборгованості по кредиту та відсотках, а саме: 05 жовтня 2016 року - 2500 грн., 08 листопада 2016 року - 2500 грн., 08 грудня 2016 року - 1500 грн., 12 січня 2017 року - 1500 грн., 10 лютого 2017 року - 1500 грн., 10 березня 2017 року - 1250 грн., 12 квітня 2017 року - 3000 грн., 11 травня 2017 року - 3200 грн. та 12 червня 2017 року - 5276 грн. 20 коп. Отже, всього нею за вказаним кредитним договором було сплачено 22226 грн. 20 коп.

У червні 2017 року вона достроково виконала договірні зобов'язання, а саме: повернула кредит та сплатила нараховані відсотки до закінчення дії договору. Натомість, відповідач відмовив їй у задоволенні заявлених до нього вимог, пославшись на те, що для належного виконання зобов'язань за договором вона повинна ще сплатити банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості за період з червня 2017 року по жовтень 2017 року у сумі 2030 грн. 15 коп.

Зазначала, що умова договору, укладеного між нею та відповідачем, про встановлення щомісячної плати у вигляді комісії за обслуговування кредиту, є нікчемною, що не створює для неї з 13 червня 2017 року жодних юридичних наслідків, у зв'язку з чим зобов'язання за кредитним договором від 12 вересня 2016 року необхідно вважати таким, що нею виконано належним чином, що свідчить про припинення даного договору з 12 червня 2017 року.

Просила припинити дію договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб за № 300709119501 від 12 вересня 2016 року, укладеного між нею та ПАТ «ПУМБ» у зв'язку з належним виконанням нею зобов'язання за договором, а також визнати незаконними нарахування їй банком заборгованості з комісії по обслуговуванню кредиту.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Припинено дію договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 300709119501 від 12 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та визнано незаконним нарахування заборгованості з комісії за обслуговування кредиту ОСОБА_1

Стягнуто з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» в дохід держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 достроково виконала договірні зобов'язання є помилковим, оскільки позивач не зверталась до банку із письмовою заявою на дострокове повернення споживчого кредиту згідно з п. 5.9.2.2. договору, тому у ПАТ «ПУМБ» були відсутні підстави самостійно розподіляти надлишково сплачену суму.

Вказує, що послуга з надання грошових коштів на придбання продукції не є безоплатною у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», це є саме безпосередня діяльність банку, тому за надання кредитних коштів та обслуговування заборгованості по кредиту та карткового рахунку позивача було нараховано відсотки та комісію саме за здійснення своєї діяльності з надання послуг, зокрема, що погоджено позивачем. Вважає, що нараховані проценти у розмірі 0,01% та комісія, нарахована після пільгового періоду, починаючи з 10 місяця у розмірі 2,25% (495 грн.) є законними у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначає, що позивачем власноруч підписано кредитний договір, що свідчить про те, що вона ознайомилася та погодилася з усіма умовами кредитування, а тому зобов'язана повернути банку суму кредиту, нараховані відсотки, комісії та можливі штрафні санкції, передбачені умовами кредитного договору та графіком платежів.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що умова договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ», про встановлення щомісячної плати у вигляді комісії за обслуговування кредиту, є нікчемною, що не створює для позивача з 13 червня 2017 року жодних юридичних наслідків, у зв'язку з чим зобов'язання за кредитним договором від 12 вересня 2016 року необхідно вважати такими, що нею виконані належним чином, а операція щодо зарахування банком сум в рахунок погашення заборгованості по комісіям за обслуговування кредиту та за оформлення і обслуговування пакету послуг «Кредитний» є незаконною, що свідчить про припинення договору.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який складається із заяви № 300709119501 та Умов договору комплексного банківського обслуговування. Відповідно до умов вказаного договору, позивач отримала кредит на купівлю пральної машини та холодильника в розмірі 22000 грн. строком до 12 вересня 2018 року зі сплатою 0,01% річних за користування кредитними коштами та щомісячною платою у вигляді комісії за обслуговування кредитної заборгованості, починаючи з 10 місяця дії договору у розмірі 2,25% (495 грн.) (а.с. 3).

В заяві на приєднання до умов договору встановлений графік платежів з зазначенням сум щомісячного платежу за тілом кредиту та відсотками.

Пунктом 7 договору передбачено, що період з 13 вересня 2016 року по 12 червня 2017 року є пільговим, а з 13 червня 2017 року встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,25%, що зафіксовано в грошовому виразі і визначено в розмірі 495 грн. Сума платежу за розрахунковий період становила 1226,17 грн. щомісячно в строк до 13 числа кожного календарного місяця.

На виконання договору банк відкрив для позивача поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1, на який ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2016 року по 12 червня 2017 року сплачувала кошти для погашення заборгованості по кредиту та відсотках, а саме: 05 жовтня 2016 року - 2500 грн., 08 листопада 2016 року - 2500 грн., 08 грудня 2016 року - 1500 грн., 12 січня 2017 року - 1500 грн., 10 лютого 2017 року - 1500 грн., 10 березня 2017 року - 1250 грн., 12 квітня 2017 року - 3000 грн., 11 травня 2017 року - 3200 грн. та 12 червня 2017 року - 5276 грн. 20 коп. Отже, усього позивачем за вказаним кредитним договором було сплачено 22226 грн. 20 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 4-5).

У червні 2017 року ОСОБА_1 достроково виконала договірні зобов'язання.

06 жовтня 2017 року банк повідомив ОСОБА_1 листом, що сума для повного дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 300709119501 складає 2030 грн.

В цьому листі банку було також зазначено, що є комісія за оформлення та обслуговування пакету послуг «Кредитний» - 25 грн. на місяць (а.с. 6).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивовано тим, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором виконано належним чином та в повному обсязі, то договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 300709119501 від 12 вересня 2016 року є таким, що припинив свою дію, оскільки умова договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, ПАТ «ПУМБ» незаконно зараховував 485 грн. як погашення комісії, відтак вказана сума має бути зарахована як платіж за сумою кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, на підставі наданих сторонами доказів, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (ст. 215 ЦК України).

За положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України, правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Судом встановлено, що ПАТ «ПУМБ» надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі на придбання пральної машини та холодильника, тому особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які діяли на час укладення кредитного договору, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, має бути конкретизовано, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику. При цьому, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, є незаконним.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами кредитного договору та графіком платежів, ОСОБА_1 зобов'язана була сплатити тіло кредиту у сумі 22000 грн. та відсотки за користування кредитом в розмірі 1,83 грн.

З наданого ПАТ «ПУМБ» розрахунку вбачається, що з 13 червня 2017 року ОСОБА_1 щомісяця нараховувалася банком комісія у розмірі 485 грн. за обслуговування кредитної заборгованості, проте банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику (а.с. 27).

Також, з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем нараховувалася комісія за обслуговування пакета згідно з договором у розмірі 25 грн. (а.с. 50-51).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що умова кредитного договору, укладеного між сторонами щодо встановлення щомісячної плати у вигляді комісії за обслуговування кредиту, є нікчемною та не створює для позивача з 13 червня 2017 року юридичних наслідків, а тому ПАТ «ПУМБ» незаконно нараховувалася комісія за кредитним договором.

За змістом ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом, перерахувавши банку кошти в загальній сумі 22226 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 4-5).

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 300709119501 від 12 вересня 2016 року припинив дію, оскільки зобов'язання ОСОБА_1 за договором виконані в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 зобов'язана повернути банку кредит, нараховані відсотки та комісію, оскільки погодилася з усіма умовами кредитування, не заслуговують на увагу, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позичальником не підписані Умови та Правила надання банківських послуг та публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відтак вказаний документ не можна вважати складовою частиною кредитного договору, тому банком неправомірно нараховано комісію.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що послуга з надання грошових коштів на придбання продукції не є безоплатною та за здійснення своєї діяльності банк нараховує позичальнику комісію, не ґрунтуються на законі, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості є незаконною та не є послугою відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ч. 13 ст.7, ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко

С.С. Ткачук