Постанова № 76253046, 05.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/9659/14 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/778/14/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнювало, що ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог зазначило, що 04.02.2008 року відповідно до укладеного договору №ZPC0G40000003173 ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 299212,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення вимог договору відповідач не сплачує своєчасно заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 17.01.2015 року становить 1 246 662,09 грн., яка складається з: 309 158,97 грн. - заборгованість за кредитом, 496 438,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 441 064,61 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

На підставі зазначеного остаточно просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №ZPC0G40000003173 від 04.02.2008 року в розмірі 1 246 662,09 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року у цій справі скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 17 січня 2015 року в розмірі 1 246 662 грн. 09 коп., з яких заборгованість за кредитом - 309 158 грн. 97 коп., заборгованість за відсотками - 496 438 грн. 51 коп., заборгованість з пені у розмірі - 441 064 грн.61 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1827 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

За приписами ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №ZPG0G40000003173 далі-кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 299 212 грн. 50 коп. із строком погашення не пізніше 04.02.2038 року на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 зобов'язався у строк на умовах, визначених цим кредитним договором, повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в розмір 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (т.1, а.с.7-11).

Факт належного виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх обов'язків за договором підтверджено платіжним документом щодо видачі готівки згідно кредитного договору №ZPG0G40000003173 від 04.02.2008 року (т.1, а.с.149).

Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 02 жовтня 2008 року ОСОБА_3 повідомив банк про прийняття ним рішення щодо зміни валюти кредиту за договором про іпотечний кредит №ZPG0G40000003173 від 04.02.2008 року та просив залишок заборгованості за даним договором в розмірі 304 890,50 грн. конвертувати в валюту долари США за курсом процессінгу на дату укладення додаткової угоди до договору (т.1, а.с.150).

02 жовтня 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №ZPG0G40000003173 від 04.02.2008 року, відповідно до п.8.1 якої залишок заборгованості ОСОБА_3 по договору про іпотечний кредит №ZPG0G40000003173 від 04.02.2008 року, складає 304 890,50 грн., що еквівалентно 60 978,10 доларів США; погашення кредиту провадиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток №1), який розраховується згідно залишку заборгованості за кредитом станом на 02.10.2008 року, а саме з 02.10.2008 року до 04.10.2031 року ( т.1, а.с.151-156).

За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 17.01.2015 року, яка утворилась внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, становить 1 246 662,09 грн. та складається з: 309 158,97 грн. - заборгованість за кредитом, 496 438,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 441 064,61 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (т.1, а.с.14-17).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статей 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 року по цивільній справі № 6-127 цс14.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору погашення кредиту і сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами у сумі не менше 3 833 грн. 27 коп.(т.1, а.с.6-11).

За змістом п.1.3 кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надається строком погашення не пізніше 04.02.2038 року.

Судом першої інстанції встановлено, що останній платіж відповідачем був здійснений 03 жовтня 2008 року.

ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (т.1, а.с.39-43).

Статтею 264 ЦК України (в діючої редакції) передбачено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; пред'явленням особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за зазначеним договором про іпотечний кредит, який було задоволено заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.11.2012 року (т.1, а.с.211-223).

В рахунок заборгованості ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит в розмірі 872 689,85 грн., з яких 309 158,97 грн. - заборгованість за кредитом, 360 568,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 165 623,97 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 37 338,31 грн. - штраф звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене заочне рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2016 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовлено (т.2, а.с.72).

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаним зверненням до суду 11 серпня 2012 року позовна давність щодо щомісячних платежів, які підлягали до сплати за кредитним договором, починаючи з 11 серпня 2009 року (тобто за три роки до звернення банку до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки) була перервана та після цього перебіг позовної давності щодо стягнення вказаних платежів, а також суми залишку непогашеного кредиту почався заново.

Позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за період з 04.02.2008 року по 10 серпня 2009 року задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Посилання позивача на те, що зі сплатою ОСОБА_3 пені в сумі 06,11 грн. 09.04.2010 року (т.1, а.с.165) мало місце переривання перебігу позовної давності, не заслуговує на увагу з огляду на те, що зазначені дії не свідчать про визнання відповідамем свого боргу або іншого обов'язку та крім того, ксерокопія меморіального ордеру без підписів: касіру банку, ОСОБА_3, печатки банку не може слугувати належним доказом сплати відповідачем зазначеної суми в рахунок погашення заборгованості за договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У пунктах 5.2.4, 5.3.3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов цього договору та/або неналежного виконання Іпотечного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, а позичальник зобов'язаний на вимогу кредитора достроково повернути Кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, комісійної винагороди, відсотків відповідно до п.4.1 договору.

Згідно з п.2.1.5 Іпотечного договору у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з договору про іпотечний кредит №ZPG0G40000003173 від 04.02.2008 року, а також в інших випадках, передбачених договором, кредитор має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до вимог кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами тридцятиденний строкПАТ КБ «ПриватБанк» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Отже, звернувшись до суду в 2012 році з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин, банк не має право на нарахування щомісячних процентів після дня, встановленого у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, було реалізовано на прилюдних торгах в ході ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (т.1, а.с.238-239).

Кошти від реалізації зазначеної квартири в сумі 105 000 грн. (т.1, а.с.246-248), які надійшли від продажу іпотечного майна, 18.10.2013 року перераховані на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 04.02.2008 року №ZPG0G40000003173, в тому числі: на погашення пені - 94 826,76 грн., на погашення відсотків - 10 173,24 грн.(т.2, а.с.101-102).

Таким чином, стягненню на користь банку підлягає заборгованість за кредитним договором, за період з 11 серпня 2009 року по 17 січня 2015 року, до якої входить:

-заборгованість за кредитом - 390 158 грн. 97 коп.;

-заборгованість за відсотками - 274 102 грн. 97 коп. (360 568,60 грн. (заборгованість за відсотками на момент пред'явлення вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в 2012 році) (т.1, а.с.213) - 10 731,58 грн. (проценти спрямовані банком на погашення заборгованості від продажу іпотечної квартири) (т.2, а.с.102) - 74 135,22 грн. (нарахована станом на 05.08.2009 року заборгованість за відсотками) (т.1, а.с.114-115) - 1 598,83 грн. (нараховані відсотки за період з 06.08.2009 року по 11.08.2009 року (82 13249 грн. - 74 138,22 грн.) : 30 днів х 6 днів = 1598,83 грн.)) = 274 102 грн. 97 коп.).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

З огляду на викладені обставини, стягненню на користь банку підлягає пеня за кредитним договором, нарахована за період з 17 січня 2013 року по 17.01.2014 року, тобто за 12 місяців, які передували зверненню позивача до суду (т.1, а.с. 114-117) в сумі 187 101,43 грн.:

- 615 548,28 грн. - 485 191,28 грн. = 130 356,72 грн. (пеня, яка нарахована за період з 17.01.2013 року по 29.11.2013 року);

- 499 836,45 грн. (пеня нарахована за період з 29.11.2013 року по 17.01.2015 року) : 414 днів (кількість днів з 29.11.2013 року по 17.01.2015 року) х 47 днів (період з 29.11.2013 року по 17.01. 2014 року) = 56 744,71 грн.;

- 130 356,72 грн. + 56 744,71 грн. = 187 101,43грн. (пеня за період з 17.01.2013 року по 17.04.2014 року).

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором станом на 17 січня 2015 року в загальній сумі 852 363 гривні 37 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 390 158 грн. 97 коп.; заборгованість за відсотками - 274 102 грн. 97 коп., заборгованість з пені - 187 101 грн. 43 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію ОСОБА_3 судового збору пропорційно до задоволених вимог, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 1759,89 грн., за подання апеляційної скарги - в розмірі 1249,15 грн., всього 3009,04 грн.

Крім того, ОСОБА_3 має право на компенсацію ПАТ КБ «ПриватБанк» судового збору пропорційно до задоволених вимог, сплаченого за подання касаційної скарги в розмірі 1386,84 грн.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1622,20 грн. (3009,04 грн. - 1386,84 грн. = 1622,20 грн.).

Керуючись ст.ст.374, 376, 382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 17 січня 2015 року в загальній сумі 852 363 гривні 37 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 309 158 гривень 97 коп.; заборгованість за відсотками - 274 102 гривень 97 коп.; заборгованість з пені - 187 101 грн. 43 коп.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1622,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: