Рішення № 76251470, 29.08.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2370/16-к

Номер провадження 2/623/242/2018

РІШЕННЯ

іменем України

29 серпня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Гуренко М.О.

з участю: секретаря - Лисенко О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначав, що слідчим Ізюмського ВП ГУНП України в Харківській області старшим слідчим капітаном поліції Пухтієнко С.С. здійснювалось досудове розслідування за кримінальним провадженням №12016220320000735, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2016р. за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3, 10 травня 2016 року, близько 03 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем Volkswagen Sharan, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в районі будинку № 48 по проспекту Незалежності в м. Ізюм Харківської області, рухаючись зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Приладобудівників в м. Ізюм Харківської області, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху та прийомів керування водій ОСОБА_3 не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, та безпечно керувати ним, чим грубо порушив вимоги п.п.2.9-а, 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого втратив контроль над керуванням, допустив виїзд автомобіля у правий кювет по напрямку руху та зіткнення з бетонною опорою ЛЕП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кості, який згідно з висновком судово-медичної експертизи №236-И3/16 від 16.05.2016, відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Позивач з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в сумі 21340 грн. 16 коп., шкоду у вигляді втраченого заробітку за період 10 травня 2016 року до набрання законної сили вироку суду одноразово в розмірі 36250 грн., і далі щомісячно стягувати по 7250 грн., та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав збільшені позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з'явився, через канцелярію суду 27 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_3 надав письмову заяву, в якій просив перенести судове засідання на інший час в зв'язку з тим, що не може з'явитися до суду через відсутність в місті Ізюм за сімейними обставинами, але підтверджуючий документів суду не надав. В попередньому судовому засіданні відповідач визнав частково в частині відшкодування матеріальної шкоди за лікування по чекам та моральної шкоди в сумі 15000 грн., в іншій частині позову просив відмовити.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.01.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк - 1 (один) рік. Згідно ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_3: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до ОСОБА_3 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні р/р 31551360148516, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02003304 витрати на лікування потерпілого від кримінального провадження ОСОБА_2 в розмірі 10429,01 гривень. Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Стягнено з ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) матеріальну шкоду в розмірі 10668,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Цивільний позов Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_3 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» (банк отримувача: ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків, код банку (МФО): 380805, отримувач: КП «Благоустрій міста Ізюма», код (ЄДРПОУ) отримувача: 34978610, розрахунковий рахунок: 26008449876) матеріальну шкоду в розмірі 9430 грн. Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили - не обирати. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова): 1) за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 646/16 від 22.08.2016 року в розмірі 1055,52 грн.; 2) за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 568/16 від 11.07.2016 року в розмірі 1055,52 грн., 3) за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 451/16 від 16.08.2016 року в розмірі 1319,40 грн. Речові докази - автомобіль Volkswagen Sharan, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на території Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, повернуто власнику. (а.с.16-23).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - задоволено частково. Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 - скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції. Звільнено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування основного покарання у виді обмеження волі на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році". В решті вирок залишити без змін. (а.с.24-27).

Згідно вироку, 10 травня 2016 року близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем Volkswagen Sharan, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в районі будинку № 48 по проспекту Незалежності в м. Ізюмі Харківської області, рухаючись зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Приладобудівників в м. Ізюм Харківської області, не вибрав безпечну швидкість руху та прийоми керування, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого втратив контроль над керуванням, допустив виїзд автомобілю у правий кювет по напрямку руху та зіткнення з бетонною опорою ЛЕП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кості, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст.1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Оскільки такого спеціального закону на даний час не прийнято, то в силу вимог ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України до даних правовідносин має застосовуватися аналогія закон. Адже згідно зазначеної Норми якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Тому в даній ситуації при визначенні розміру шкоди мають застосовуватися положення ч.1, 2, 3 ст.22 та ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистім немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для проведення операції у відділенні травматології Ізюмської центральної міської лікарні Харківської області та лікування у післяопераційний період, потерпілому необхідні були медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, без яких проведення лікування було б неможливо та продукти харчування і які, звичайно, були придбані потерпілим за його рахунок і вартість яких становить 16610 гривні 65 копійок.

Післяопераційний період лікування потерпілого включав комплекс медичних заходів та процедур для повної реабілітації та видужання.

Про придбання потерпілим медикаментів, лікарських засобів та інших матеріалів медичного призначення на грошову суму коштів у розмірі 15302 грн. 45 коп., свідчать як рецепти-вимоги, на суму 1308 грн. 10 коп. Також ОСОБА_2 13.02.2018 року було проведено оперативне лікування та згідно призначення лікаря ОСОБА_2 ще витратив на лікування на загальну суму 21340 грн. 16 коп., що підтверджується фіскальними чеками, надрукованими реєстраторами розрахункових операцій, які були надані до суду позивачем як докази придбання ним лікарських засобів для проведення лікування.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Отже, придбання лікарських засобів, медикаментів та інших матеріалів медичного призначення для особистого використання для лікування у стаціонарному відділенні лікарської установи та в післяопераційний період, здійснюється на підставі договорів роздрібної купівлі-продажу цих товарів із суб'єктами господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами в пунктах мереж аптек.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких необхідним для чинності правочину, однією із яких є форма, в які має вчинятись правочин.

Нормами Цивільного кодексу України прямо не передбачено в якій формі необхідно вчиняти договір роздрібної купівлі-продажу товарів для особистого використання.

Відповідно до загальних положень ст.205,206 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Отже, зі змісту положення вказаних вище норм випливає, що для договорів роздрібної купівлі-продажу товарів не встановлено обов'язкової письмової форми, а тому він може бути вчинений і усно.

Як встановлено ст.698 ЦК України, до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів

У відповідності до п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Як випливає зі змісту положення абз.2 ч.11 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу

Розрахунковим документом, у значенні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року, є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів; надрукований і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З наведених вище норм актів законодавства України випливає, що такі документи як касовий чи фіскальний чеки є розрахунковими документами, роздрукованого реєстратором розрахункових операцій, що підтверджує факт укладання між фізичною особою - споживачем та продавцем - суб'єктом господарювання усного договору роздрібної купівлі-продажу лікарських засобів, медикаментів та інших матеріалів медичного призначення. Пред'явлення розрахункового документу засвідчує факт купівлі товарів особою, яка його пред'явила. На цьому базуються загальні принципи, засади та підходи до формування законодавства про захист прав споживачів.

Верховний суд України в розділі «Докази» Аналізу «Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)» від 1 лютого 2013 року, роз'яснив судам, що «...про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п.7 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п.11 ст.8 3акону № 1023-XII). У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків...».

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в розділі «Порядок визначення шкоди, у тому числі при повній чи частковій загибелі автомобіля» Узагальнення «Судової практики розгляду судами Цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» від 20 червня 2012 року, було роз'яснено, що визнати правильною практику судів, які «...задовольняючи позовні вимоги потерпілих про відшкодування витрат на лікування, виходячи з того, що факт отримання внаслідок ДТП тілесних ушкоджень підтверджується медичними документами, а розмір шкоди - чеками на придбання медикаментів...»

При таких обставинах, належними та допустимими доказами укладання усного договору роздрібної купівлі-продажу медикаментів, медичних засобів чи інших матеріалів медичного призначення та факт їх придбання фізичною особою є фіскальний (касовий) чек як один із розрахункових документів встановленої' форми, роздрукованого реєстратором розрахункових операцій.

Надані потерпілим фіскальні чеки як розрахункові документи на придбання лікарських засобів, містять відомості про час та місце їх придбання, ціну та найменування товарів, номер документу та реєстратора розрахункових операцій, які за змістом та формою відповідають вимогам актів законодавства України, а тому об'єктивно підтверджують купівлю потерпілим препаратів медичного призначення та продуктів харчування та загальну вартість понесених витрат.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення завданої матеріальної шкоди в сумі 21340 грн. 16 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач вказує, що на теперішній час залишився без роботи, бо був звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, так як з вини ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 10 травня 2016 року отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кості, який згідно з висновком судово-медичної експертизи №236-И3/16 від 16.05.2016, відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я і весь цей час до 20.01.2017 року перебував на лікарняному (9 місяців, півтора з яких - у стаціонарі), а згідно повідомлення закладу охорони здоров'я про рішення МСЕК від 06.01.17 року було проведено огляд 26.01.2017 року та ухвалено рішення про встановлення III групи інвалідності з протипоказаннями до важкої праці і тривалого, перебування на ногах. (а.с.42-44).

За положенням ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно -курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

Шкода завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Відповідно до ч.1 ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку доходу, що підлягають відшкодуванню, визначається у відсотках від середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід ) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.

Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є менший від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно довідки про доходи позивач до ушкодження здоров'я працював водієм в ТОВ «Ізюмське АТП». Заробітна плата за попередні 3 місяці по день травми (по 10 травня 2016 року) складала 3136 гривень 94 коп.

Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року затверджено розмір мінімальної заробітної плати на 2016 рік: з 01 січня по 30 квітня 2016 - 1378 гривні, з 01 травня по 30 листопада 2016 - 1450 гривні, з 01 грудня 2016 року -1550 гривень.

Відповідно до п.6 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням встановлено, що у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середньомісячна заробітна плата потерпілого ОСОБА_2 складає 941 грн. 10 коп. (3136,94/100 календарних днів х 30 = 941 грн. 10 коп.)

Таким чином, розмір втраченого заробітку вираховується із п'ятикратного розміру мінімальної плати за травень 2016 року, на час втрати працездатності (1450 х 5 = 7250 гривень), що є більшим від середньомісячного заробітку позивача на час отримання травми.

Розрахунок втраченого заробітку з урахуванням вимог ч.2 ст.1208 ЦК України становить:

- за травень 2016 року - 1450 х 5 : 30 х 9 днів х 100% = 2175 гривень;

- за червень, липень, серпень, вересень 2016 року -1450 х 5 х 4 х 100% = 29000 гривень;

- за жовтень 2016 року -1450 х 5: 30 х 21 х 100% = 5075 гривень.

Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Всього за період з 10 травня 2016 року по теперішній час розмір шкоди у вигляді втраченого заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить на загальну суму 36250 гривні 00 копійок, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Стосовно задоволення позовних вимог щодо стягування щомісячно з відповідача на користь позивача з дня набрання законної сили вироку суду по 7250 гривень, суд приходить до наступного.

Довідкою МСЕК серії 12 ААА № 477326 від 02.02.2018 року інвалідність позивачу встановлена до 01.02.2020 року, та суду не відомо, чи буде встановлено інвалідність ОСОБА_2 і надалі після 01.02.2020 року, а тому в цій частині позову суд задовольняє частково, а саме: підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 10.10.2017 року по 01.02.2020 року щомісячно по 7250 гривень.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності зі ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові Пленуму №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в пункті 4 роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних ш фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також згідно із п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує вимоги розумності і справедливості, характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн., підлягають частковому задоволенню на суму 50000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином позовна заява ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивач при пред'явленні позову був звільнений від сплати судового збору, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1585,80 грн., а саме: 704,80 грн. за матеріальну шкоду, 704,80 грн. за шкоду вигляді втраченого заробітку, та 176,20 грн. за моральну шкоду.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ізюм Харківської області, реєстраційний номер облікової платника податків НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_3, виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 29.01.2008 року, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_4, виданий Ізюмським МРВ УМВС України 13.04.2001 року, який проживає за адресою: 64302, АДРЕСА_1, матеріальну шкоду в сумі 21340 грн. (двадцять одна тисяча триста сорок) грн. 16 коп., шкоду у вигляді втраченого заробітку за період 10 травня 2016 року до набрання законної сили рішення суду, одноразово в розмірі 36250 грн.(тридцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., і з 10.10.2017 року по 01.02.2020 року щомісячно стягувати по 7250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) гривень; та моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ізюм Харківської області, реєстраційний номер облікової платника податків НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_3, виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 29.01.2008 року, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2, на користь держави судовий збір в розмірі 1585,80 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05 вересня 2018 року.

Головуючий суддя М.О. Гуренко