Постанова № 76243580, 28.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3924/18 Справа № 195/268/18 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипченко Д. М. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Дніпро 28 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк "Приватбанк",

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с. 2-4/. Позов обґрунтовано тим, що 02.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідачка отримала кошти у сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зобов'язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 16 217,87 грн. з урахуванням відсотків за користування коштами, неустойки та штрафів.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено /а.с. 44-46/.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі /а.с. 48-52/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підписана ОСОБА_2 анкета-заява від 02 липня 2007 року, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості, свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі /ч. 1 ст. 1055 ЦК України/.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, відповідно до умов якого остання подала письмову заяву про видачу їй банківської картки зі встановленим кредитним лімітом в сумі 250 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 на рік, 1 відсоток комісії на строк дії платіжної картки. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 липня 2007 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач не виконала свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за ними, і у неї перед позивачем станом на 12 лютого 2018 року утворилася заборгованість у сумі 16217,87 грн. відповідно до доданого позивачем розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки договір кредиту було укладено 02 липня 2007 року, а у витягу Умов та правил надання банківських послуг, доданих банком як на підтвердження своїх доводів в обґрунтування позовних вимог, зазначено, що банк діє на підставі ліцензії Національного банку України №22 від 29 липня 2009 року. Тобто, Умови і правила надання банківських послуг на які посилається позивач є складовою частиною укладеного між сторонами договору, прийняті після того, як відповідачка отримала кредитні кошти. До цього, вказані Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем як позичальником, а позивач іншим шляхом не довів, що саме вони є складовою укладеного з ОСОБА_2 договору.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Зі справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір.

Банк надав суду апеляційної інстанції довідку про відкриття кредиту та довідку про встановлення кредитного ліміту згідно яких ОСОБА_2 отримала кредитну картку 04 червня 2007 року /а.с.53-54/, в той час коли заява про видачу банківської картки підписана 02 липня 2007 року.

Також, зі змісту заяви не вбачається, що відповідачу надаються кредитні кошти у сумі, яка зазначена в позовній заяві /2000,00 грн./ та на умовах, відповідно до яких зроблено розрахунок заборгованості.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про узгодження всіх істотних умов в Умовах та Правилах надання банківських послуг є безпідставними, оскільки з наданих Банком доказів неможливо встановити істотні умови кредитного договору стосовно тіла кредиту та дати укладення кредиту.

Таким чином, доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

У зв'язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем факту видачі банком і отримання позичальником указаної в позовній заяві кредитної картки, тобто отримання відповідачем від позивача кредитних коштів.

Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, суд правильно прийшов до висновку, що жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі відповідачу відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), про що стверджував позивач.

Разом із цим, не можуть свідчити про отримання відповідачем кредитних коштів і посилання банку на факт погашення заборгованості за кредитом, оскільки здійснення таких операції відображено лише у довідці, зробленій самим банком, без надання належних доказів взагалі факту їх здійснення, як і доказів того, що вказані операції проводилися відповідачем у справі.

За змістом статті ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

Ж.І. Максюта