Вирок № 76242015, 05.09.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4662/18

Провадження № 1-кп/206/356/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2018 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Чабаненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження під № 12018042020000044 від 17.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, має середньотехнічну освіту, офіційно не працює, одружений, має на утриманні двох малолітних дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

- 08.07.2011 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 307, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування звільнено з іспитовим строком 3 роки;

- 18.06.2014 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання строк 2 роки 1 місяць за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2011, до відбуття покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі; Звільнений 17.02.2016 за рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області умовно-достроково на 2 місяці 25 днів., у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів Соболя А.А., Марковецького Ю.Б.,

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи раніше судимим, у тому числі за скоєння умисних злочинів, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став і повторно вчинив умисний злочин при наступних обставинах:

05 липня 2018 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 з метою пошуку металобрухту прибув на ділянку місцевості, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, поблизу будинку №4/1, де побачив поїзд у складі восьми вагонів під приводом локомотиву ТЗМ2УМ №826, який транспортував залишки брухту чорних металів від ТОВ «МЗ ДНІПРОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ №33718431), розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 4 до ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ» (код ЄДРПОУ №00191454), розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, буд. 1. У цей час, у ОСОБА_1, раптово виник злочинний умисел спрямований на власне збагачення за рахунок викрадення чужого майна, а саме брухту чорних металів з вагонів поїзду.

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, знаходячись у вказаний час у вказаному місці, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, під час руху поїзду у складі восьми вагонів під приводом локомотива ТЗМ2УМ №826, заплигнув на вагон №00000674, з якого скинув на узбіччя дороги 480 кг брухту чорних металів, що належить ТОВ «МЗ Дніпросталь» (код ЄДРПОУ №33718431).

В подальшому, ОСОБА_1, сплигнув з поїзда та почав збирати вздовж узбіччя дороги 480 кг скинутого ним металобрухту, який склав поблизу залізничної колії. В цей час, ОСОБА_1, був виявлений оперативними працівниками відділення поліції на станції №2 на місці вчинення злочину з викраденим майном.

Таким чином, ОСОБА_1, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було завершено з причин, які не залежали від його волі, тим самим, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №344 від 27.07.2018, міг заподіяти ТОВ «МЗ Дніпросталь» (код ЄДРПОУ №33718431), матеріальну шкоду, на загальну суму 2 928 грн.

Так, своїми умисними діями, ОСОБА_1, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, тобто, закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та надав пояснення суду, що 05 липня 2018 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, з метою пошуку металобрухту прибув на ділянку місцевості, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, поблизу будинку №4/1, де побачив поїзд у складі восьми вагонів, який транспортував залишки брухту чорних металів. Під час руху поїзду, заплигнув на вагон, з якого скинув на узбіччя дороги 480 кг брухту чорних металів, за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, буд.1. Після чого, сплигнув з поїзда та почав збирати зазначений металобрухт, який склав поблизу залізничної колії. В цей час, був затриманий працівниками відділення поліції на станції.

Окрім, того обвинувачений ОСОБА_1, підтвердив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи, у вчиненому щиро кається.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив всі обставини викладені в обвинувальному акті та суду пояснив, що він працює провідним фахівцем з пропускного режиму охорони, управління економічної безпеки ТОВ «МЗ» Дніпросталь». 05.07.2018 перебуваючи на території ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ», розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, буд.1, побачив, як обвинувачений застрибнув на вагон поїзду, якій транспортував залишки брухту чорних металів. Останній викидував з вагону металобрухт та в подільшому збирав його на землі. Після побаченого, ним було викликано співробітників поліції, які затримали ОСОБА_1 Судом з'ясована думка всіх учасників судового провадження стосовно подальшого розгляду відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцілістність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливості обмежитись допитом обвинуваченого та потерпілого, а також дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого, що містяться в матеріалах кримінального провадження під № 12018042020000044 від 17.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України.

Суд, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України вчинив злочин, тобто, закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Суд оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_4 в сукупності з відомостями про предмет злочинів і про обстановку їх виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18 та ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином середнього ступеню тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 2 а.п. 88-90), за місцем мешкання характеризується посередньо (т. 2 а.п. 91), маючий на утриманні двох малолітних дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.п. 41), офіційно не працевлаштованого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є його щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, є рецидив злочину.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи викладене, приймаючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи ставлення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, суд приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства з призначенням обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України ще можливо без ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлено.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50,65,66,67, 75, 76 КПК України, ст.ст. 100,124, 342-380 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на користь судового експерта ОСОБА_6 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) за проведення судово-товарознавчої експертизи № 344 від 27.07.2018 року у сумі 170 гривень 00 копійок (т.2 а.п. 41);

Речові докази:

- білий поліетиленовий мешок (спец пакет № 006328), рукавички (спец пакет № 0021606), які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП на станції № 2, відповідно до квитанції №23 (т.2 а.п. 21) - знищити;

-металобрухт вагою 480 кг, який визнаний речовим доказом відповідно до постанови про визнання речових доказів та їх зберігання від 06.07.2018, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5, згідно з розпискою про відповідальне зберігання (т.2 а.п. 19) - повернути законному власнику ТОВ «МЗ ДНІПРОСТАЛЬ» .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.В. Поштаренко