Постанова № 76241358, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/3188/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 р. у справі № 805/3188/18-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив: визнати противоправною бездіяльність щодо виплати щомісячних пенсійних виплат за період січень-серпень 2014 року; зобов'язати здійснити нарахування щомісячних пенсійних виплат за період січень-серпень 2014 року згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла на той момент, з урахуванням мінімальної пенсії за віком, закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" із розрахунку 6503,20 грн. на місяць та виплати різниці між належної до сплати та фактично виплаченою пенсією за період січень-серпень 2014 року з урахування вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.3-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.1)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року відкладено підготовче провадження до 27.06.2018 року та зобов'язано позивача надати суду до 27.06.2018 року докази поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом (а.с.43).

27 червня 2018 року позивачем до Донецького окружного адміністративного суду подано заяву про визнання поважними причин пропуску строків звернення з позовом до суду (а.с.46-49).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року замінений відповідач у справі та відкладено підготовче засідання до 01.08.2018 року (а.с.57)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду та визнання причин пропуску строку неповажними (а.с.58-59).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є пенсіонером по інвалідності, має статус внутрішньо переміщеної особи. Оскільки невиплата пенсії у належному розмірі є протиправною дією суб'єкта владних повноважень то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилаючись на статтю 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» апелянт зазначає, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах, з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія. Отже, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 Кас України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації витрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17. Також, апелянт зазначає, що з квітня по грудень 2014 року позивач не отримував пенсію, оскільки проживав у місті Донецьку, на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тривале неотримання пенсії перешкодило позивачу своєчасно звернути увагу на факт виплати пенсії у значно меншому розмірі. Апелянт зазначає, що внаслідок правової невизначеності, не маючи відповідної юридичної освіти та навиків кодифікації та систематизації законодавства, відсутність можливостей відслідкування змін до законодавства, похилий вік, позивач не міг відразу звернути увагу на той факт, що у період з січня по серпень 2014 року пенсія повинна була виплачуватися виключно на умовах Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Про зазначений факт, позивач дізнався після спілкування з адвокатом та ознайомлення з постановою Верховного Суду від 21.02.2018 року (а.с.60-62).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності 3 групи як потерпілий від аварії на ЧАЕС, місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1, НОМЕР_1 (а.с. 16, 18-19).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2007 року у справі 2-а-5801/07, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року (22-а-2539/08) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2009 року (К-6126/08), позов ОСОБА_2 до УПФУ в Ленінському районі м. Донецьку задоволено частково, визнано неправомірною відмову відповідача у перерахуванні пенсій з інвалідності позивачу згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу по інвалідності з 01.10.2007 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.29-37).

Позивач звернувся до УПФУ в м. Красний Лиман з листом щодо визначення розміру пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

УПФУ в м. Красний Лиман листом від 01 липня 2015 року № 26/В-10-01-03, надало відповідь в якій зазначило, що розмір пенсії по інвалідності з листопада 2011 року визначався з врахуванням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745, постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів від 25.03.2014 року № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення", Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік", Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з внесеними змінами (а.с. 25-26).

20 березня 2018 року позивач звернувся до УПФУ в м. Красний Лиман за заявою про перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла на той момент, з урахуванням мінімальної пенсії за віком встановлено на 2014 рік (а.с.21-24).

04 травня 2018 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року відкладено підготовче провадження та зобов'язано позивача надати суду докази поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом (а.с.43).

27 червня 2018 року позивачем до Донецького окружного адміністративного суду подано заяву про визнання поважними причин пропуску строків звернення з позовом до суду (а.с.46-49).

В обґрунтуванні поважності пропуску строку зазначено, що позивач з квітня по грудень 2014 року не отримував пенсію, оскільки проживав у місті Донецьку, на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тривале неотримання пенсії перешкодило позивачу своєчасно звернути увагу на факт виплати пенсії у значно меншому розмірі. Апелянт зазначає, що внаслідок правової невизначеності, не маючи відповідної юридичної освіти та навиків кодифікації та систематизації законодавства, відсутність можливостей відслідкування змін до законодавства, похилий вік, не міг відразу звернути увагу на той факт, що у період з січня по серпень 2014 року пенсія повинна була виплачуватися виключно на умовах Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Про зазначений факт, позивач дізнався після спілкування з адвокатом та ознайомлення з постановою Верховного Суду від 21.02.2018 року. Також, апелянт зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у даній справі строк звернення до суду не застосовується.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду та визнання причин пропуску строку неповажними (а.с.58-59).

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався отримавши листа УПФУ в м. Красний Лиман від 01.07.2015 року, позивачем не надано суду жодного доказу поважності причин пропуску строку, встановленого для звернення за захистом порушеного права до адміністративного суду з позовною заявою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За частиною 1-4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

За загальним правилом, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що спірним питання є право позивача на перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року.

Матеріали справи містять лист УПФУ в м. Красний Лиман від 01 липня 2015 року № 26/В-10-01-03, яким відповідач надав відповідь на звернення позивача щодо визначення розміру пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, щодо порядку та підстав розрахунку пенсії в 2014 році. Отже, матеріали справи свідчать, що позивач в 2015 році з листа відповідача був обізнаний про порядок та підстави обчислення йому пенсії в 2014 році.

Крім того, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом свідчить, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись у травні 2018 року року до суду з позовними вимогами за період з січня по серпень 2014 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що при розгляді його справи повинна застосовуватись спеціальна норма - ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсаційних втрат частини доходів. З дослівного аналізу наведеної норми вбачається, що вона стосується саме нарахованих та не отриманих з вини пенсійного органу сум пенсій. Однак, позивач в своїй позовній заяві ставить питання про виплату не нарахованої їй пенсії, а тому до спірних правовідносин положення ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не застосовуються.

Стосовно посилання апелянта на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17, суд зазначає, що у зазначеній справі позивач, звертався до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечувалось, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, та припинено її виплату у зв'язку з поверненням позивача на непідконтрольну територію. Тобто, правовідносини, що виникли у зазначеній справі та справі яка розглядається судом не є подібними.

Щодо посилання апелянта на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, суд зазначає, що зазначені рішення прийнтя за результатами розгляду конституційного звернення щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України,статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" та висновки викладені у вказаних рішеннях стосувались питання застосування строків при зверненні працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці. Тобто, правовідносини, що виникли у зазначеній справі та справі яка розглядається судом не є подібними.

Стосовно посилання апелянта на статтю 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає, що у даному випадку позивач не звертався з вимогами не про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (пенсії).

Таким чином, оскільки позивач, знав про обставини та порядок розрахунку його пенсії у 2014 році, він повинен був дізнатися про порушення свого права ще в 2014 році при отриманні пенсії та в 2015 році при отриманні листа відповідача, проте, звернувся до суду тільки в 2018 році. Поважність пропуску звернення до суду позивачем не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 р. у справі № 805/3188/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 р. у справі № 805/3188/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 04 вересня 2018 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова