Постанова № 76241338, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/4462/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Святодух О.Б., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року (повний текст складено 29 травня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/4462/17-а (суддя в 1 інстанції - Олішевська В.В.) за позовом Слов'янської міської ради Донецької області до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області, Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання дій державного реєстратора Булошник І.О. Слов'янської районної державної адміністрації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И В:

Слов'янська міська рада Донецької області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області (далі - відповідач 1), Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. (далі - відповідач 2), треті особи - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій та бездіяльності державного реєстратора Булошник І.О. Слов'янської райдержадміністрації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 протиправними та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4, здійснену державним реєстратором Булошник І.О. 11.09.2017, номер запису про право власності 223112282.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що державним реєстратором відділу державної реєстрації Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно без дослідження фактів, які були підставою для відмови в державній реєстрації нерухомого майна. Позивач вважає, що рішення про реєстрацію права власності на новозбудований об'єкт на підставі довідки від 18.01.2017 № 2-15-01-1838, виданої Слов'янською міською радою, прийнято держреєстратором Булошник І.О. всупереч вимогам чинного законодавства. Оскільки відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості підтверджується безпосередньо рішенням виконкому, а не листом, тому рішення щодо проведення реєстрації є незаконним.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати дії державного реєстратора Булошник І.О., Слов'янська райдержадміністрація, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 протиправними та скасувати рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2017, індексний номер 37055450, яке стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі № 805/4462/17-а в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

18 липня 2018 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від третіх осіб надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

19 липня 2018 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечував представник третьої особи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 112787466 від 05.02.2018 р., 11.09.2017 державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно № 22312282, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на підставі технічного паспорту, серія та номер: 6035, виданий 16.08.2017, видавник: КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янськ; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ДЦ141172341155, виданий 22.08.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Донецькій області, Документ отримано з ЄРД; Довідка, серія та номер: 2-15-01-1838, виданий 18.01.2017, видавник: Слов'янська міська рада. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37055450 від 13.09.2017 14:46:35 Булошник Інна Олександрівна, Слов'янська районна державна адміністрація Донецької області. Власник ОСОБА_4. 03.11.2017 приватним нотаріусом Панченко Андрієм Вікторовичем, зареєстровано право власності № 23182122 на вищезазначене майно за ОСОБА_5, зазначені обставини не є спірними (том 1, арк.справи 77-78).

Спірним питанням у даній справі є правомірність реєстрації державним реєстратором Булошник І.О. права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 на підставі довідки Слов'янської міської ради № 2-15-01-1838 від 18.01.2017, відповідно до якої повідомлено, що поштова адреса громадської будівлі роздрібної торгівлі, розташованої на земельній ділянці площею 0,0021 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_2 не змінювалася та є дійсною (том 2, арк.справи 123).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 06.06.2018 року про справі №810/2421/16.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення) передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, що привело до невірного вирішення справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні цього Суду у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року висловлено думку, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 239 КАС України суд апеляційної інстанції роз'яснює право позивача на звернення до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 19, 23, 33, 238, 292, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі № 805/4462/17-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі № 805/4462/17-а - скасувати.

Провадження у справі № 805/4462/17-а за позовом Слов'янської міської ради Донецької області до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області, Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О., треті особи - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій державного реєстратора Булошник І.О. Слов'янської районної державної адміністрації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - закрити.

Роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Повне судове рішення складене та підписане колегією суддів протягом п'яти днів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді О.О. Шишов

І.В. Сіваченко