Постанова № 76241248, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/4758/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 805/4758/18-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною щодо невиплати пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком з березня 2016 року та виплатити заборгованість з виплати пенсії, починаючи з березня 2016 року, стягнення з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з пропущенням строків їх виплати з 01 березня 2016 року по день стягнення компенсації; просив рішення суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, а також зобов'язати відповідача надати звіт щодо виконання судового рішення (а.с. 4-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху; позивачу запропоновано надати до суду:

- документ про сплату судового збору або надати докази, які б підтверджували наявність у позивача скрутного майнового стану, що перешкоджає сплаті судового збору;

- докази порушення прав позивача відповідачем (рішення УПФУ про призупинення виплати пенсії, які позивач просить скасувати, відповідь на звернення щодо причин призупинення/невиплати пенсії тощо);

- належним чином засвідчені копії документів та письмову інформацію відповідно (а.с. 1-2).

11 липня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо усунення недоліків, в якій останній зазначив наступне.

Щодо надання доказів на підтвердження припинення нарахування та виплати пенсії, позивач послався на ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, звернувши увагу суду, що докази нарахування та виплати пенсії знаходяться у відповідача і саме відповідач надати суду всі наявні у нього документи і матеріали які можуть бути використані як докази у справі незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані, чи на користь позивача чи на користь відповідача. Також позивач послався на ч. 4 ст. 77 КАС України, відповідно до якої суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Щодо вимоги суду надати належним чином завірені копії документів доданих до позовної заяви позивач зазначив, що надасть завірені копії документів у судове засідання, посилаючись на те, що вказаний недолік не може бути перешкодою для відкриття провадження у справі, оскільки визначені судом недоліки (завірені копії документів) - це є формальним підходом до норм ст. 160,161 КАС України.

Щодо вимоги про сплату судового збору, позивач просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по суті, посилаючись на те, що оскільки відповідач не виплачує позивачу пенсію з березня 2016 року, він немає ніякого доходу, а відтак, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (а.с. 9-10).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 23 червня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто (а.с. 11-12).

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду та направити її для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на ті ж самі обставини, що і в заяві щодо усунення недоліків, поданих на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив лише одну підставу, а саме, ненадання позивачем документу про сплату судового збору (а.с. 18-20).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, повертається позивачеві (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).

Відповідно до ч. 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вже зазначалось вище, позивачем до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по суті,, в обґрунтування якого позивач зазначив, що він є непрацюючим пенсіонером, а пенсія є єдиним джерелом доходу останнього, а відповідач, в свою чергу, з 01.03.2016 року припинив позивачу виплату його пенсії, тому, позивач перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має змоги сплатити судовий збір, розмір якого є непомірно великим та позбавляє доступу до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VІ (надалі - Закон №3674-VІ)

Положеннями п.п. 1,3 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VІ визначено, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером, а предметом позову - захист соціальних прав, а саме, припинення відповідачем виплату пенсії позивачу, виплата якої є виключним правом позивача, передбаченого Конституцією та чинним законодавством України, то, в даному випадку, існує підстава для звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що повертаючи адміністративний позов з підстав несплати позивачем судового збору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по суті.

Щодо висновку суду першої інстанції, що позивачем до позовної заяви не надано докази порушення прав позивача відповідачем (рішення УПФУ про призупинення виплати пенсії, які позивач просить скасувати, відповідь на звернення щодо причин призупинення/невиплати пенсії тощо) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За частиною 4 та 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються, зокрема, клопотання про витребування доказів.

Відповідно до статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Як зазначалось судом вище, у заяві щодо усунення недоліків від 11 липня 2018 року, позивач зазначив, що у нього відсутні будь-які інші докази ані ж ті, які додано до позовної заяви, але зазначив, що такі докази наявні у відповідача.

Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищезазначеному доводу позивача, а саме, суд не відкрив провадження у справі та не витребував необхідні для розгляду справи докази у відповідача по справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.3 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 4 ст. 77 КАС України).

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Крім того, слід зазначити, що ч. 1 ст 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5, 7 ч.2 ст.180 КАС України, у підготовчому засіданні суд: роз'яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до вимог вищевказаних норм, суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі надати докази, звернувшись з відповідним клопотанням щодо цього, або витребувати такі докази з власної ініціативи.

При цьому, слід зазначити, що питання щодо витребування доказів суд може вирішити як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого засідання шляхом зазначене про це або в ухвалі про відкриття провадження у справі, або в ухвалі про підготовку справи до розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів.

Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об'єктивних причин не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи поверненні позову, а тому, в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів порушення прав позивача відповідачем (рішення УПФУ про призупинення виплати пенсії, які позивач просить скасувати, відповідь на звернення щодо причин призупинення/невиплати пенсії тощо) суперечать вимогам процесуального законодавства.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів порушення прав позивача відповідачем (рішення УПФУ про призупинення виплати пенсії, які позивач просить скасувати, відповідь на звернення щодо причин призупинення/невиплати пенсії тощо) суд апеляційної інстанції вважає таким, що зроблений без належної правової оцінки обставинам справи.

Щодо висновку суду першої інстанції, що позивачем до позовної заяви не додано належним чином засвідчені копії документів та письмову інформацію відповідно, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції мав право перевірити надані позивачем копії документів на відповідність з оригіналом під час проведення підготовчого провадження, а не залишати позовну заяву без руху з цієї підстави не повертати відповідно адміністративний позов.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про необхідність повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європеського Суду з прав людини.

Зокрема, у справі Miragall Escolano v. Spain (рішення від 25 січня 2000 року), суд зазначив, що надто суворе тлумачення процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду, тим самим, наголосивши про необхідності уникнення судами зайвого формалізму.

Суд апеляційної інстанції у даній справі не вбачає ані недобросовісності позивача щодо приховування від суду певної інформації, ані процесуальних перешкод для прийняття судом першої інстанції справи до провадження.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних доказів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 320 КАС України передбачено наступні підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 805/4758/18-а скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова