Постанова № 76241209, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №233/5834/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д.(суддя-доповідач),

суддів Міронової Г.М., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

представника відповідача Зайцевої О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2018 року у справі №233/5834/18 (головуючий І інстанції Бєлостоцька О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування її трудового стажу в період з 09.11.2015 року по 11.11.2016 року та неврахування її заробітної плати за вказаний період часу для обчислення допомоги по безробіттю; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням трудового стажу в період з 09.11.2015 року по 11.11.2016 року у ФОП ОСОБА_3 та врахуванням заробітної плати за вказаний період часу для обчислення допомоги по безробіттю з 14.11.2016 року з виплатою недоотриманих сум з цієї дати.

В обґрунтування зазначила, що в період з 09.11.2015 року по 11.11.2016 року відповідно до укладеного строкового трудового договору перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3

Відповідачем 14 листопада 2016 року позивачу надано статус безробітної особи, але допомога по безробіттю не призначена з підстав відсутності відомостей про трудовий стаж в базі персоніфікації.

Після внесення ФОП ОСОБА_3 відповідних відомостей до бази персоніфікації позивач знову звернулась до центру зайнятості за виплатою допомоги по безробіттю, проте їй знову було відмовлено в зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 не сплачувала єдиний соціальний внесок на нараховану та сплачену на її користь заробітну плату.

Отримання матеріальної допомоги по безробіттю не може залежати від протиправних дій роботодавця щодо відрахування страхових внесків, тому дії відповідача є протиправними.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо неврахування ОСОБА_2 до страхового стажу періоду її роботи у ФОП ОСОБА_3 з 09 листопада 2015 року по 11 листопада 2016 року та заробітної плати за цей період для обчислення допомоги по безробіттю.

Зобов'язано Костянтинівський міський центр зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з урахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 09 листопада 2015 року по 11 листопада 2016 року у ФОП ОСОБА_3 та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 21 листопада 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Допомога по безробіттю з урахуванням заробітної плати надається безробітному, страховий стаж якого протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У позивача відсутній зазначений страховий стаж в зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску за останні 12 місяців перед її зверненням до служби зайнятості.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог судове рішення не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 в період часу з 09 листопада 2015 року по 11 листопада 2016 року працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_3 (а.с.116-117).

Наказом Костянтинівського міського центру зайнятості від 14 листопада НОМЕР_1 ОСОБА_2 надано статус безробітної (а.с.37)

Відповідно до наказу Костянтинівського міського центру зайнятості від 21 листопада 2016 року № НТ161121 позивачу відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю з 21 листопада 2016 року.

Згідно з наказом від 22 листопада 2017 року № НТ171122 з 22 листопада 2017 року припинено реєстрацію позивача як безробітної (а.с.37, 64).

ФОП ОСОБА_3 в період часу з листопада 2015 року по листопад 2016 року нараховувала заробітну плату ОСОБА_2, але не сплачувала єдиний соціальний внесок, що підтверджується витягом з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.29-36).

Листом від 16 грудня 2016 року № 03/5774 Костянтинівський міський центр зайнятості роз'яснив позивачу умови виплати допомоги по безробіттю, що страховий стаж для призначення допомоги по безробіттю обчислюється виключно за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.66).

Листом від 10 листопада 2017 року № 03/4521 Костянтинівський міський центр зайнятості відмовив ОСОБА_2 в перерахунку допомоги по безробіттю, посилаючись на відсутність даний про сплату роботодавцем - ФОП ОСОБА_3 єдиного соціального внеску (а.с.68).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність дій центру зайнятості щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 09 листопада 2015 року по 11 листопада 2016 року у ФОП ОСОБА_3 та заробітної плати за цей період для обчислення допомоги по безробіттю.

Спірним питанням є правомірність дій центру зайнятості щодо неврахування страхового стажу позивача в зазначений період часу у ФОП ОСОБА_3 та неврахування заробітної плати за вказаний для обчислення допомоги по безробіттю.

Оцінка суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року ( далі - Закон № 1533).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067- VI від 05.07.2012 року (далі Закон № 5067) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть належати підприємства, установи та організації.

Відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 5067 безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Відповідно до статті 2 Закону № 5067 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно частинами 1, 3, 4 статті 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Згідно частини 1 статті 23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної).

На підставі пункту 1статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обовязок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону № 1058).

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності неврахування відповідачем страхового стажу позивача в період часу з 09 листопада 2015 року по 11 листопада 2016 року у ФОП ОСОБА_3 та неврахування заробітної плати за вказаний період часу для обчислення допомоги по безробіттю.

Як свідчать матеріали справи зв період часу з листопада 2015 року по листопад 2016 року ФОП ОСОБА_3 нараховувала заробітну плату позивачу, при цьому страхові внески роботодавцем сплачені не були (а.с.34).

ФОП ОСОБА_3 року звіти про нарахування та сплату єдиного соціального внеску на найманих працівників, в тому числі на позивача, за спірний період часу здавала до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції . Проте, Єдиний соціальний внесок за найманих працівників нею не сплачений.

Таким чином, в період з листопада 2015 року по листопад 2016 року заробітна плата позивачу нараховувалася з утриманням єдиного внеску за цей період, проте єдиний соціальний внесок не сплачувався, що підтверджується витягом з Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування (а.с.34).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством (роботодавцем), на якому він працює, а тому позовні вимоги щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду з 09 листопада 2015 року по 11 листопада 2016 року у ФОП ОСОБА_3 та неврахування заробітної плати за вказаний період для обчислення допомоги по безробіттю підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при призначенні позивачу допомоги по безробіттю, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженогоНаказом міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613, відповідачем неправомірно не враховано спірний період страхового стажу та не враховано заробітну плату позивача за цей період.

Частина позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, не є предметом апеляційного оскарження у даній справі, тому відповідно до ч.1. ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині судове рішення не підлягає перегляду апеляційним судом.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як визначено п. 3 ч.6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2018 року у справі №233/5834/18 - залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2018 року у справі №233/5834/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04 вересня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Г.М. Міронова

Л.В. Ястребова