Рішення № 76239916, 05.09.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57

тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email – inbox@bs.dp.court.gov.ua

Справа № 200/6598/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого – судді Шевцової Т.В.

при секретарі судового засідання – Агашаріфовій В.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 закладу «ОСОБА_1 міський пологовий будинок №1» ДОР, ОСОБА_4 охорони здоров’я України про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 150 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 20.05.2016 р. вона народила дівчинку в комунальному закладі «ОСОБА_1 міський пологовий будинок №1» ОСОБА_1 обласної ради (ДОР).

Позивач зазначає, що під час кесаревого розтину, її новонародженій дитині, лікарями були завдані механічні травми, які тривалий час приховувалися від неї. Після ретельного огляду доньки, з'ясувалося, що коліно лівої ноги було викручене назад і нижня кінцівка відведена в сторону. В операційній, показуючи їй немовля, лікарі крутили ногу в різні сторони. Лікарі стверджували, що дитина народилась з патологією колінного суглоба, після цього, дитину було направлено до реанімації. Коли настав час годувати дитину, на прохання позивача принести немовля, медична сестра відповіла, що зможе виконати її прохання після дозволу лікаря. За весь час, як з'ясувалося пізніше, зазначає позивач, лікарі не надавали дитині жодної допомоги. А лише поставили її перед фактом сталого стану дитини. Вранці, а саме в суботу 21.05.2016 року, чоловік позивача пішов до завідуючої дитячим відділенням і попросив показати немовля, та йому було відмовлено.

Позивач стверджує, що реанімаційну бригаду було визвано лише в обід 21.05.2016 року. Немовля було переведено до ОСОБА_1 дитячої лікарні № 3 ім. проф. ОСОБА_5 в критичному стані, де у дитини було встановлено факт перелому лівої бедрової кістки. Позивач вказує, що в реанімації, її дитина була в лангеті, і деякий час, ці відомості про завдання фізичних ушкоджень, лікарями приховувалися від неї. Через два тижні позивачу сказали, що дитину відключать від апарат штучної вентиляції легенів, бо вона вже дихає самостійно, а зробили це через тиждень. Зазначає, що у дитини виявили порушений ковтальний рефлекс. Проте, після відключення хоча немовля і дихало самостійно, позивачу його не віддали і не перевили до іншого медичного відділення, при цьому, її до дитини не підпускали. Позивач стверджує, що персонал реанімації спілкувався з нею у грубій формі. Вони весь час їй говорили, що її дитина не для реанімації бо вона вже дихає самостійно. Інші проблеми здоров'я повинні вирішувати другі відділення лікарні, реанімація лише дає дихання.

Позивач почала кожного дня ходити до лікаря ОСОБА_6 і просити віддати їй дитину, але вона весь час призначала надати купу аналізів, і говорила, що дитина народилась не нормальна і у неї проблеми яких неможливо побачити на жодному знімку, та жодному аналізі, і вони не знають, що з немовлям. Разом з чоловіком, для отримання об’єктивної інформації, вони почали вимагати від лікарні участі і незалежного медичного спеціаліста з Києва для встановлення діагнозу, але медичний заклад відмовився це робити і наполягав на здачі генетичного аналізу в м. Кривий Ріг.

Позивач стверджує, що ставлення до її дитини було жахливе. Під час знаходження дитини у реанімації, немовля лежало лише на лівому або правому боці. На її прохання положити дитину на живіт чи спину, лікарі в грубій формі говорили, що не можуть цього зробити через травмовану ногу. Таке ставлення призвело до страшної деформації тіла їхньої дівчинки, бо вона просто лежала півтора місяці і ніхто нічого їй не робив. Потім позивач звернулась до головного лікаря ОСОБА_7, але це не надало ніяких результатів дитину їм не віддавали, бачиться з донькою давали по п'ять хвилин два рази на день.

Через півтора місяці, дитину виписали з реанімації і перевели до дитячої лікарні № 5 м. Дніпро. Після проведеного лікування стан дитини не покращився, лікар дитини ОСОБА_8 сказала, що їх випишуть.

Позивач зазначає, що вона звернулася на гарячу лінію Урядового порталу, після чого, наступного дня до неї в палату прийшли лікарі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 і сказали, що не можуть їх виписати бо дитина отримує їжу лише через зонд, тому вони переводять їх до Дніпропетровського спеціалізованого клінічного медичного центру матері та дитини ім. проф. ОСОБА_5.

Позивач стверджує, що лікарі, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 весь час їй говорили, що у неї не нормальна дитина і їй (дитині) залишилось (жити) не довго. Що діагнозу дитини так і не було поставлено. Лікар ОСОБА_6, весь час погрожувала позивачу, що забере дитину до реанімації і навіть викликала спеціаліста з реанімаційного відділення дитячої лікарні № 6 м. Дніпропетровська. Оглянувши дитину лікар відмовився забирати її до реанімації так як не було підстав.

Стан дитини в лікарні весь час погіршувався, діагноз встановити так і не змогли, тому позивач з чоловіком були вимушені написати розписку і забрати дитину додому щоб продовжити належне утримання. Відповідь на звернення на гарячу лінію урядового порталу позивачем отримано лише через 2 місяці, у якій було вказано лише начебто про патологію колінного суглоба у дитини, пояснень щодо встановленого факту перелому під час пологів лівої бедрової кістки дитини залишився поза увагою.

Позивач зазначає, що бездіяльність та непрофесіоналізм вітчизняних лікарів, змусив їх повезти дитину на обстеження та лікування за кордон до медичного закладу до Туреччини. Під час обстеження дитини, жодних патологій колінного суглоба виявлено не було, факт завданого лікарями механічного перелому колінного суглобу під час пологів, якій приховувався, навіть у відповіді Департаменту охорони здоров'я, залишився без будь яких сумнівів. Внаслідок недбалих дій медичного персоналу лікарів та їх непрофесійних обов'язків, абсолютно здорова дитина з нормальними аналізами та свідомим підходом батьків, залишилась інвалідом. Вважає, що лікарі повинні нести матеріальну відповідальність за завдані їй страждання, які оцінює в 150000 грн.

29.08.2017 року представником ОСОБА_3 закладу «ОСОБА_1 міський пологовий будинок №1» ДОР подано заперечення, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На виконання ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.10.2017 року КЗ «ОСОБА_1 спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім..ОСОБА_5» ДОР 20.12.2017 року надав до суду ксерокопію історії хвороби №1384 дитини Судак дівчинки ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 13.02.2018 року отримано сторонами.

15.03.2018 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 закладу «ОСОБА_1 міський пологовий будинок №1» ДОР, відповідно до якої повністю підтримують надані раніше заперечення, та інших додаткових заперечень та клопотань не мають.

04.04.2018 року до суду від відповідача ОСОБА_4 охорони здоров’я України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважають позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Згідно статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Вимоги щодо строку розгляду справи не кореспондуються з положеннями ст. 278 ЦПК України, яка встановлює строки подання заяв сторін по суті справи, які, в свою чергу, залежать від часу отримання ухвали про відкриття провадження, надісланої рекомендованим листом з повідомленням учасникам справи, згідно ч. 11 ст. 272 ЦПК України, часу отримання заяв сторін по суті справи, які ними надсилаються в порядку ч. 4 ст.178, ч. 3 ст. 179, ч. 3 ст. 180, ч. 3 ст. 181 ЦПК України іншим учасникам справи. В цей же час, суд не може обмежити право сторін на подання заяви по суті справи лише з підстави спливу строку, передбаченого ст. 275 ЦПК України, якщо ухвалу про відкриття спрощеного провадження, заяву по суті справи іншої сторони, отримано такою стороною з поважних причин за межами цього строку, оскільки це призведе до порушення процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2, спостерігалася з приводу першої вагітності з терміну 10 тижнів в КЗ „ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Обстежена відповідно до вимог наказу МОЗ України від 15 червня 2011 року №417 “Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні”.

В анамнезі кріодиструкція шийки матки з приводу ерозії. Вагітність протікала на тлі хронічного автоімунного тиреоїдиту, ожиріння, хронічної артеріальної гіпертензії. В 12 тижнів жінку віднесено до групи ризику невиношування. В 32 тижні під час обстеження крові методом ПЦР виявлевлена наявність збудника цитомегаловірусної інфекції. З 29 квітня по 10 травня 2016 року (36 тиж.) ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ “ОСОБА_1 міський пологовий будинок № 1” ДОР” з приводу гострого багатоводдя.

20.05.2016 року вагітна позивач звернулась до КЗ “ОСОБА_1 міський пологовий будинок №1” ДОР” з приводу передчасного злиття навколоплідних вод. Під час огляду виявлено випадіння пульсуючих петель пуповини, з приводу чого жінці проведено оперативне родорозрішення за ургентними показами.

20.05.2016 року у головному передлежанні народилась дівчинка з вагою 3000г, зростом 49 см, оцінкою за шкалою Апгар 7/7 балів. Під час огляду в операційній встановлено неможливість розведення ніг в кульшових суглобах з обох боків, хибну позицію кінцівок.

20.05.2016 року у зв’язку з наявною патологією опорнорухового апарату та необхідністю подальшого обстеження та лікування дитину переведено до палати інтенсивної терапії. Під час перебування у відділенні стан дитини прогресивно погіршується за рахунок наростання неврологічної симптоматики у вигляді синдрому гіперзбудливості з еквівалентами судом, потреби у частій санації, пов’язаній з порушенням ковтання, прогресування дихальної недостатності.

21.05.2016 року дитина оглянута лікарем дитячим анестезіологом виїзної бригади та з діагнозом: Внутрішньоутробна інфекція Вроджена вада розвитку: трахео-стравохідна нориця, Судомний синдром. Для подальшого обстеження та лікування переведена до відділенні інтенсивної терапії новонароджених КЗ „ОСОБА_1 спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_5” ДОР”.

З 21 по 30 травня 2016 року проходила лікування в умовах КЗ „ОСОБА_1 спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_5” ДОР”. Дитина обстежена в передбачений галузевим законодавством обсягах, оглянута окулістом, отопедом, неврологом в динаміці. Проводилась штучна вентиляція легенів 7 діб інфузійна, антибактеріальна, протигрибкова, протисудомна терапія прарентеральне харчування. Призначено лікувальне ентеральне харчування.

З 30 травня по 01 серпня 2016 року дівчинка знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні КЗ „ОСОБА_1 дитяча міська клінічна лікарня № 5” ДОР”. Стан дитини тяжкий за рахунок неврологічної симптоматики: спастичний тетрапарез, бульварний синдром, епісиндром анамнезі за рахунок гіпоксичного ураження центральної нервової системи. Дитина потребує постійного проведення санації верхніх дихальних шляхів. Дитина обстежена у межах, передбачених галузевим законодавством, оглянута спеціалістами: оториногларинголог - без патології, травматолог - кістково-травматичних змін не виявлено, відсутність ядер голівки стегна на рентгенограмі з обох боків, оториноларинголог - провисання м’якого піднебіння, вроджена вузькість носових ходів. Проведено лікування психостимулюча, ноотропна, інгаляційна терапія, масаж та лікувальні фізкультура. Дитина виписана додому з рекомендаціями та встановлей термін наступної госпіталізації для продовження стаціонарного лікування.

З 03 по 05 жовтня 2016 року дівчинка проходила стаціонарні лікування з приводу ускладненої гострої респіраторної інфекції в умовах КЗ „ОСОБА_1 дитяча міська клінічна лікарня № 6” ДОР”.

Матеріали справи свідчать, що 17.12.2017 року батькам надано медичний висновок для оформлення ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, статусу дитини-інваліда та оформлення соціальної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що основним захворюванням дитини ОСОБА_12, 20 травня 2016 року

народження, слід вважати спастичний тетрапарез з акцентом зліва, бульбарний синдром в наслідок тяжкої форми гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи, яке виникло у зв’язку з перенесеною анте - та інтранатальною гіпоксією. Гіпоксія була пов’язана з випадінням петель пуповини з подальшим розвитком спазму судин та їх стискання в каналі шийки матки, що призвело до порушення кровотоку в системі плацента-плід. Під час аналізу медичної документації на всіх етапах надання медичної допомоги травматичних ушкоджень нижніх кінцівок, на наявність яких скаржаться батьки дитини, не виявлено. Лікарем ортопедом встановлено діагноз: дисплазія кульшових суглобів з обох боків. Медична допомога вагітній в умовах КЗ “ОСОБА_1 міський пологовий будинок № 1” ДОР” відповідала вимогам наказів МОЗ України від 29 грудня 2005 року № 782 “Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги”, клінічний протокол “Передчасний розрив плодових оболонок”; від 27 грудня 2011 року № 977 “Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року №582 “Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги”.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для встановлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначено, що у разі порушення законних прав та інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Згідно з ч.2 ст. 283 ЦК України охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позивач не надала до суду будь-яких доказів вини відповідачів у спричиненні їй матеріальної шкоди та причинно-наслідкового зв’язку з діями чи бездіяльністю відповідачів, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача, в задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 3-5, 12, 77, 78, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити в повному обсязі.

Сплачений судовий збір не відшкодовувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Шевцова