Постанова № 76238602, 04.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 212/2221/17

Провадження № 22-ц/774/698/К/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар - Кислиця І.В.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2017 року , ухваленого суддею Чорним І.Я. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), третя особа ОСОБА_2, Департамент соціального захисту населення м. Дніпро про перерахунок розміру відшкодування матеріальної шкоди.

В мотивування позовних вимог зазначив, що 19 квітня 1994 року ОСОБА_2, керуючи закріпленим за ним автомобілем КАМАЗ-5320 державний номер НОМЕР_1, належним автобазі виробничого об'єднання «Кривбасруда», в даний час ПАТ «Кривбасзалізрудком» перевозив в село Почапи Волинської області майно. В кабіні автомобіля знаходився він та його мати ОСОБА_3. ОСОБА_2 заснув за кермом, не впоравшись з керуванням, скоїв зіткнення з трактором ЮМЗ-6 з причепом. Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 1995 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст.215 КК України до 4 років позбавлення волі. В наслідок ДТП мати позивача загинула, а позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження. Посилаючись, що має втрату професійної працездатності 75% та 65% загальної працездатності та потребує протезування правої нижньої кінцівки, періодичного побутового догляду.

Посилаючись на зміну розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до якої здійснюється перерахунок розміру присудженої йому шкоди та суми утримання, в період з 2014 по 2017 роки позивач просить стягнути з відповідача на його користь щомісяця кошти на побутовий догляд в сумі 800 грн., починаючи з 1 квітня 2017 року до чергового перерахунку відповідно змін обставин, що тягнуть їх перерахунок; стягнути з відповідача на його користь кошти на побутовий догляд одноразово за період з 1 вересня 2015 року по 1 квітня 2017 року в сумі 2508 грн.; стягнути з відповідача на його користь доплату по щомісячним платежам за період з 1 вересня 2015 року по 1 квітня 2017 року в сумі 34620 грн.; стягувати з відповідача на його користь щомісяця по 12000 грн., починаючи з 1 квітня 2017 року до чергового перерахунку відповідно до змін обставин, що тягнуть їх перерахунок; стягнути з відповідача на його користь у відшкодування вартості придбаних ліків в сумі 10190 грн. 82 коп.. Також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 щомісяця кошти на побутовий догляд в сумі 800 (вісімсот) грн., починаючи з 1 квітня 2017 року до чергового перерахунку відповідно змін обставин, що тягнуть їх перерахунок; кошти на побутовий догляд одноразово за період з 1 вересня 2015 року по 1 квітня 2017 року в сумі 2508 грн.; доплату по щомісячним платежам за період з 1 вересня 2015 року по 1 квітня 2017 року в сумі 34620 грн.; щомісяця по 12000 (дванадцять тисяч) грн., починаючи з 1 квітня 2017 року до чергового перерахунку відповідно до змін обставин, що тягнуть їх перерахунок; у відшкодування вартості придбаних ліків в сумі 10190,82 грн.; 1600 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 640грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. У мотивування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність належних та допустимих доказів потреби позивача у додаткових витратах , побутовому догляді, які мають встановлюватися висновком МСЕК. Також, судом не враховано, що позивачу висновком МСЕК не встановлена потреба у придбанні ліків. Видаткові накладні на ліки не підтверджують факт їх придбання, тому не можуть бути доказами понесених позивачем витрат. Витрати позивача на правничу допомогу не підтверджені належними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши сторони та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 19 квітня 1994 року ОСОБА_2, керуючи закріпленим за ним автомобілем КАМАЗ-5320 державний номер НОМЕР_1, належним автобазі виробничого об'єднання «Кривбасруда», в даний час ПАТ «КЗРК» перевозив в село Почапи Волинської області майно. В кабіні автомобіля знаходився ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3. ОСОБА_2 заснув за кермом і, не впоравшись з керуванням, скоїв зіткнення з трактором ЮМЗ-6 з причепом. В наслідок ДТП мати позивача загинула , а ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого вивиху малоберцової кістки, скальпованої рани правого колінного суглобу та гомілки з наступними формування культі на рівні нижньої третини правого стегна. З 1995 року висновком МСЕК ОСОБА_1 був визнаний інвалідом 2 групи. Згідно довідки МСЕК від 28 травня 1997 року визнаний інвалідом 3 групи безстроково. Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 01.04.2013 року визнаний інвалідом 3 групи безстроково. Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 1995 року ОСОБА_2, був засуджений за ч.2 ст.215 КК України до 4 років позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково, а саме вирішено: стягувати з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 щомісяця кошти у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3401 грн. починаючи з 1 листопада 2010 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок; стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 кошти у відшкодування матеріальної шкоди за період з 11 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року в сумі 37762,5 грн.; стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2500 грн.; стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 712,88 грн. витрат на придбання підлокітників та виїзд на консультацію в м. Київ; стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рахунок Спеціалізованого протезно-ортопедичного підприємства "А.Є.Брік" вартість протезування в сумі 327012 грн.; стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 судові витрати на юридичну допомогу в сумі 1100 грн., за проведення судово-медичної експертизи в сумі 1221,63 грн., за банківські послуги 12,22 грн., проїзд на експертизу 30 грн., а всього 2333,85 грн..

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011 року в частині стягнення з Публічного Акціонерного Товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на його користь 712,88 грн. витрат на придбання підлокітників та виїзд на консультацію в м. Київ скасовано та в цій частині йому в позові було відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідно рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2014 року позов ОСОБА_1 до ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування шкоди та перерахунок щомісячного відшкодування шкоди, було задоволено частково та стягнуто: з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на мою користь витрати на побутовий догляд, починаючи з 01березня 2014 року щомісячно по 304,50 грн. до чергового перерахунку відповідно до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок; витрати на побутовий догляд одноразово в сумі 13306,75 грн. за період з 1 листопада 2009 року по 01 березня 2014 року; витрати на придбані квитки в сумі 1810,06 грн.; витрати на придбані милиці, чохли на протези та палиці в сумі 2128,04 грн.; витрати на придбання ліків та медпрепаратів для процедур в сумі 2844,43 грн.; доплату по щомісячним платежам в сумі 24869,5 грн. за період з 01 грудня 2010 року по 1 березня 2014 року; щомісяця по 4567,5 грн., починаючи з 01 березня 2014 року до чергового перерахунку відповідно до змін обставин, що тягнуть їх перерахунок.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2014 року залишено без змін.

Частиною 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій обставини були встановлені.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності ( певності), який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Отже, факти, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанції які набрали законної сили, є преюдиціальними, а тому доказуванню не підлягають, оскільки їх істину вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу.

Спір між сторонами виник з приводу наявності правової підстави для перерахунку позивачу щомісячного відшкодування шкоди утримання у зв'язку із ушкодженням здоров'я через підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із збільшенням мінімального розміру заробітної плати позивач має право на перерахунок та збільшення розміру щомісячного відшкодування шкоди у зв'язку із отриманим каліцтвом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, вважає його вірним, обґрунтованим, таким, що узгоджується із діючим законодавством, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного Кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Згідно ст. 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Обов'язок відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» сплачувати позивачуОСОБА_1 щомісячне відшкодування шкоди у зв'язку із отриманим каліцтвом з вини працівника відповідача не потребує доведенню.

Відповідно до ст. 1195 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичної особі, зобов'язана відшкодовувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. При цьому цей перелік є орієнтовним, і, якщо потерпілий має ще й інші витрати, які пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, то він має право вимагати і її відшкодування.

Позивач потребує періодичного побутового догляду, що встановлено судовими рішеннями, який повинен сплачуватися щомісяця із розрахунку 1/4 частини мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до ч.2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014 року складає 1218 грн..

Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року складає 1218 грн., з 1 вересня 2015 року - 1378 грн..

Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата складає з 1 січня 2016 року - 1378 грн., з 1 травня 2016 року - 1450 грн., з 1 грудня 2016 року - 1600 грн.

Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року складає 3200 грн..

Отже, збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до права позивача на отримання перерахунку та збільшення розміру щомісячного відшкодування на побутовий догляд.

Колегія суддів, перевіривши наведений судом першої інстанції розрахунок не дотриманих позивачем коштів, у зв'язку зі збільшенням мінімального розміру заробітної плати погоджується із ним, вважає його вірним.

Колегія суддів не може визнати прийнятними доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності доказів потреби позивача у додаткових витратах, побутовому догляді, які мають встановлюватися висновком МСЕК.

Як видно рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2011 року, також рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2014 року встановлена необхідність позивача у побутовому догляді та стягнуто кошти у відповідному щомісячному розмірі, який підлягає перерахунку. Згідно матеріалів справи, відсоток втрати професійної працездатності позивачу встановлений 75% безстроково, що свідчить про подальшу потребу позивача у побутовому догляді.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» в частині неналежності та недопустимості як доказу податкових накладних, в підтвердження придбання позивачем ліків. Згідно медичної довідки КЗ «Криворізька міська лікарня№16»ДОР позивачу ОСОБА_1 призначено ліки, перелік яких зазначений у податкових накладних, в яких міститься одержувачем та платником ОСОБА_1 ( а.с. 55-66). Податкові накладні на придбання позивачем ОСОБА_1 ліків узгоджуються із рекомендацією лікаря.

Згідно положення ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дані доводи представника відповідача фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком»про недоведення позивачем витрат на правничу допомогу спросотовуються письмовими матеріалами справи. Як видно з договору укладеного між позивачем та адвокатом Калашниковою І.В. від 21 квітня 2017 року вона надає йому правничу допомогу та пердставляє його інтереси в судовій установі. Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0236 від 11 вересня 1993 року Калашникова І.В. є адвокатом ( а.с.80). Згідно квитанцій №81,82 від 21 квітня 2017 року та № 98 від 03 травня 2017 року позивачем ОСОБА_1 за надані дослуги сплачено адвокату Калашниковій І.В. всього 2000 грн. ( а.с.52-54).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 05 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: