Постанова № 76236790, 05.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/1794/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Цаприк С.В. довіреність № 3381 від 30.10.17;

від відповідача: Шишковський М.Б. довіреність № 01/0201-2018 від 02.01.18;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повне рішення складено 27.04.2018)

у справі №910/1794/18 (головуючий суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

про стягнення 112 696,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повне рішення складено 27.04.2018) у справі №910/1794/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 112 696,56 грн. та судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" 17.05.2018 (згідно відтиску календарного штемпеля на конверті) подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом застосовані норми права, відсутні у офіційному тексті Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення; у затримці вагонів відсутня вина відповідача, оскільки вагони були затримані на підставі ухвали слідчого судді, а тому є безпідставним покладення на відповідача витрат, пов'язаних із затримкою вагонів; суд не надав оцінки діям відповідача, що були направлені на якнайшвидше усунення негативних наслідків; поза увагою суду залишились доводи позивача про можливі способи забезпечення прав позивача у інший спосіб, ніж було заявлено останнім.

31.05.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Сітайло Л.Г., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1794/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 20.06.2018, роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

18.06.2018 представниками позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому вони просять відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що плата за користування стягується з вантажовласника разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці; судом застосовані чинні положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення; посилання відповідача на вчинення дій щодо усунення негативних наслідків є безпідставними, оскільки його листи не містили прохання про переадресування вагонів та не погоджені з митницею.

18.06.2018 представником відповідача (апелянта) подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, оскільки необхідно заслухати сторони, їх аргументи та пояснення.

23.06.2018 представником відповідача (апелянта) подано відповідь на відзив, у якому він заперечує проти доводів позивача, посилаючись на те, що позивач мав можливість повернути спірні вагони на станцію Ромни ще 15.07.2017, оскільки ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 14.07.2017 було визначено можливість передання вагонів на будь-яку станцію з умовою повідомлення про це уповноваженим органами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 задоволено клопотання відповідача, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.08.2018.

31.07.2018 від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких він вказує, що посилання скаржника на постанову у справі №904/9467/17 є безпідставними, оскільки у вказаній справі спір стосувався перевезення вантажу в межах України, а предметом даного спору є перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.08.2018 до 05.09.2018.

03.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про залучення до справи постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №904/9476/17.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.01.2014р. між Державним підприємством "Південна залізниця" (правонаступником якого є позивач), як залізницею,) та відповідачем - Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", як вантажовласником, було укладено договір №140202/04509 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір), предметом якого згідно п.1.1 є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу, здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці, а залізниця, в свою чергу, зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами, і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору, здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надавати додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Ромни.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у разі відсутності на особовому рахунку вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із ст.62 Статуту залізниць з одночасним віднесенням відповідальності на вантажовласника за невиконання плану перевезень (ст.ст.106, 108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.

Пунктом 7.4 Договору визначено, що договір укладено сторонами строком на 5 років.

Додатковою угодою №3 від 01.12.2015р. до вищевказаного правочину сторони погодили, зокрема, в преамбулі договору змінити найменування Державне підприємство "Південна залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до накладних СМГС №43409556, №43409549 та №43409564 від 11.07.2017р. вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" зі станції Ромни Південної залізниці було відправлено, а залізницею прийнято до перевезення вантаж - цеглу керамічну у приватних вагонах №61239604, №60637840, №61208534 Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп". Одержувачем вказаного вантажу визначено ОДО "Молснабсервис", Республіка Беларусь, станція Центроліт Білоруської залізниці.

Відповідно до вказівки №89 від 14.07.2017р. Ц-2 члена правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_5, приватні вагони №61239604, №60637840, №61208534 Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" 15.07.2017р. були затримані на станції Сновськ (попередня назва станція Щорс) Південно-Західної залізниці. Підставою затримання рухомого складу визначено ухвалу від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/40448/17-к, якою накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", в тому числі, на залізничні напіввагони №61239604, №60637840, №61208534.

15.07.2017р. станцією Сновськ Південно-Західної залізниці складено акт №4 загальної форми ГУ-23, яким засвідчена затримка вагонів №61239604, №60637840, №61208534 за накладними СМГС №43409556, №43406549, №43409564 на підставі вказівки №89 від 14.07.2017р. Ц-2 члена правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_5, виданої на виконання ухвали від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к, якою накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп".

16.07.2017р. зі станції Сновськ Південно-Західної залізниці на станцію відправлення - Ромни передана телеграма №188 з повідомленням про затримку вагонів №61239604, №60637840, №61208534.

Листом №194 від 16.07.2017р. начальником станції Ромни Південної залізниці ОСОБА_6 відповідача було повідомлено про затримку вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем - цегла керамічна, на станції Сновськ Південно-Західної залізниці на підставі вказівки №89 від 14.07.2017р. Ц-2 члена правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_5 до особливого розпорядження або скасування зазначеної ухвали. Крім цього, у вказаному листі зазначено про необхідність повідомлення власника вагонів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" про затримку вагонів.

Листом №Ц/4-23/2851 від 19.07.2017р. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Генеральної прокуратури України з проханням про вирішення питання доставки вантажів у вагонах Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" та порожніх вагонів до станцій призначення.

21.07.2017р. відповідач звернувся до начальника Полтавської дирекції перевезень, Міністерства інфраструктури України та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявами про надання відповіді щодо підстав затримки вагонів з вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" та вирішення питання щодо повернення вказаних вагонів на станцію відправлення та/або їх відправки за місцем призначення, а 26.07.2017р. - до начальника другого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та Генеральної прокуратури України із заявами про вжиття заходів щодо повернення приватної власності - вантажу, який належить Приватному акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" із затриманих вагонів.

26.07.2017р. Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", начальника Полтавської дирекції перевезень та Міністерства інфраструктури України із претензією про невідкладне повернення вантажу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" з арештованих вагонів.

У відповідь на зазначену претензію Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" листом №ЦБЧ-7/17 від 04.08.2017р. повідомило відповідача про відсутність підстав для розгляду претензії по суті.

Згідно листа №10/1/1-22226-16/2 від 27.07.2017р. старший слідчий в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України повідомив Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" про те, що Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України не заперечує проти доставки арештованих вагонів та вантажів у вагонах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", прийнятих до перевезення залізницею до станцій призначення, розташованих виключно на території України, та видачу вантажів одержувачам із подальшою затримкою вагонів.

Листом від 28.07.2017р. Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" просило начальника Конотопської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці повернути вагони №61239604, №60637840, №61208534 з вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" зі станції Сновськ Південно-Західної залізниці на станцію Ромни Південної залізниці для перевантаження продукції у вагони іншого власника.

Відповідно до листа №221 від 29.07.2017р. начальника станції Ромни Південної залізниці ОСОБА_6 відповідача також було повідомлено про затримку вагонів із вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на станції Сновськ Південно-Західної залізниці на підставі вказівки №89 від 14.07.2017р. Ц-2 члена правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_5, виданої на виконання ухвали від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к, до особливого розпорядження або скасування зазначеної ухвали. Крім цього, у вказаному листі зазначено про необхідність повідомлення власника вагонів -Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" про затримку вагонів та вчинення дій щодо просування вказаних вагонів.

Листом №236 від 02.08.2017р. начальника станції Ромни Південної залізниці ОСОБА_6 відповідача повторно повідомлено про затримку вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" та необхідність вчинення дій щодо їх просування.

02.08.2017р. Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" видано довіреність №1, якою уповноважено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" здійснити повернення вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем відповідача на станцію Ромни Південної залізниці.

У листі без номеру і дати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" зобов'язалось здійснити оплату провізних платежів і додаткових зборів за переадресацію вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на станцію Ромни Південної залізниці.

Згідно наказів №1590, №1591 від 04.08.2017р. начальника служби транспортної логістики Філії Центру транспортної логістики Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Жадкова В.О. здійснено переадресацію вагонів №61239604, №60637840, №61208534 зі станції Сновськ Південно-Західної залізниці на станцію Ромни Південної залізниці за заявою експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс", платником провізних платежів і додаткових зборів на станції призначення вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс".

На підставі вищезазначених наказів, начальник станції Сновськ Південно-Західної залізниці звернувся до тимчасово виконуючого обов'язків начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України з листом №293 від 04.08.2017р. про надання дозволів на відправку вагонів №61239604, №60637840, №61208534 за накладними СМГС №43409556, №43406549, №43409564 зі станції Сновськ Південно-Західної залізниці на станцію Ромни Південної залізниці.

12.08.2017р. начальник станції Сновськ Південно-Західної залізниці звернувся до тимчасово виконуючого обов'язків начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України з листом №299 про повернення вагонів №61239604, №60637840, №61208534 за накладними СМГС №43409556, №43406549, №43409564 зі станції Сновськ Південно-Західної залізниці на станцію Ромни Південної залізниці.

15.08.2017р. начальником станції Сновськ Південно-Західної залізниці було отримано відповідь тимчасово виконуючого обов'язки начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України, в якій останнього повідомлено про скасування відміток про прибуття до митниці товарів, що переміщуються у залізничних напіввагонах №61239604, №60637840, №61208534, з метою подальшого визнання Сумською митницею Державної фіскальної служби України недійсними митних декларацій від 10.07.2017р. та повернення вказаних транспортних засобів комерційного призначення з товаром на станцію Ромни Південної залізниці.

15.08.2017р. станцією Сновськ Південно-Західної залізниці складено акт №9 загальної форми ГУ-23, яким засвідчено відправку вагонів №61239604, №60637840, №61208534 на станцію Ромни Південної залізниці згідно листа від 15.08.2017р. тимчасово виконуючого обов'язки начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України та наказів №1590, №1591 від 04.08.2017р. начальника служби транспортної логістики Філії Центру транспортної логістики Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Жадкова В.О.

Відповідно до акту №1512 загальної форми ГУ-23 станцією Сновськ Південно-Західної залізниці було зафіксовано простій вагонів №61239604, №60637840, №61208534 - тривалістю 762 години, нараховано плату за користування вагонами на суму 40 324,80 грн., плату за маневрову роботу - 1 347,20 грн., вартість телеграфних повідомлень - 732 грн., вартість переадресації вагонів - 1 065,60 грн. та збір за зберігання вантажу у вагонах - 53 589 грн.

Як вбачається з накопичувальної картки №18080484 від 18.08.2017р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" було виставлено для оплати за переадресацію вагонів №61239604, №60637840, №61208534 плату за маневрову роботу - 1 347,20 грн., ціну телеграфних повідомлень - 732 грн., вартість переадресації вагонів- 1 065,60 грн. Вказані платежі були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс", що підтверджується особовою карткою останнього за серпень 2017р.

Актом від 02.02.2018р. комісії з питань повноти нарахувань належних платежів на станції Ромни Південної залізниці було зафіксовано, що на момент перевірки частково не стягнута плата згідно акту №1512 загальної форми ГУ-23 станції Сновськ Південно-Західної залізниці за простій вагонів №61239604, №60637840, №61208534 з 0-15 год. 15.07.2017р. по 17-50 год. 15.08.2017р. (762 години), за час якої були нараховані плата за користування вагонами на суму 40 324,80 грн., плата за маневрову роботу - 1 347,20 грн., ціну телеграфного повідомлення - 732 грн., вартість переадресації вагонів - 1 065,60 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах - 53 589 грн., частина з яких на момент перевірки стягнута по накопичувальній картці №18080484 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс", а саме: плата за маневрову роботу, ціну телеграфного повідомлення, вартість переадресація вагонів. Одночасно, плата за користування вагонами на суму 40 324,80 грн. та збір зберігання вантажу у вагонах на суму 53 589 грн. на момент перевірки сплачені не були.

Відповідно до акту №27 загальної форми ГУ-23 станцією Ромни Південної залізниці було зафіксовано недобір за актом №1512 загальної форми ГУ-23 станції Сновськ Південно-Західної залізниці на загальну суму 93 913,80 грн.

02.02.2018р. на адресу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" начальником станції Ромни Південної залізниці ОСОБА_6 надіслано повідомлення про недобір платежів на суму 93 913,80 грн. та запропоновано з'явитися для підпису накопичувальної картки №02020050 від 02.02.2018р.

Як вбачається з накопичувальної картки №02020050 від 02.02.2018р. Приватному акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" було виставлено для оплати збір за зберігання вантажу у вагонах на суму 53 589 грн. без податку на додану вартість та плату за користування вагонами на суму 40 324,80 грн. без податку на додану вартість. При цьому, на вказаній картці міститься напис: "Представник вантажовласника від підпису відмовився".

Актом №28 загальної форми ГУ-23 станцією Ромни Південної залізниці було зафіксовано відмову вантажовласника - Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" від підписання накопичувальної картки №02020050 від 02.02.2018р.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у вагонах та плати за користування вагонами, що загалом з урахуванням податку на додану вартість складає 112 696,56 грн.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у період затримки вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем відповідача на станції Сновськ Південно-західної залізниці, а саме з 15.07.2017р. по 15.08.2017р., не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, суперечить Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення та положенням чинного законодавства України. Як стверджує відповідач, факт затримки вагонів із вантажем відповідача на станції Сновськ Південно-західної залізниці згідно ухвали від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к, якою накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", зокрема, вагони №61239604, №60637840, №61208534, зафіксовано актом №4 від 15.07.2017р. загальної форми ГУ-23, однак, враховуючи, що вказані вагони із вантажем відповідача знаходились під митним контролем, позивач звернувся до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про надання дозволу на відправку вагонів для перевантаження вантажу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" із значним запізненням, що призвело до простою вагонів з 15.07.2017р. по 15.08.2017р., внаслідок чого відповідач наполягав на відсутності його вини, і, як наслідок, відсутності законних підстав для стягнення з нього плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за період простою. Також, відповідач просив суд першої інстанції застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Права і обов'язки між сторонами виникли на підставі договору №140202/04509 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 03.01.2014 (зі змінами), який за правовою природою є договором перевезення.

Частинами 1-3 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч.2 ст.908 ЦК України, яка кореспондується з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Так, перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди від 01.11.1951р. про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), (зі змінами) яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

За приписами п.25.1 розділу V додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р., якщо на шляху слідування по незалежним від перевізника причинам відбувається затримка перевезення вантажу, то перевізник складає документ, в якому констатує обставини, а також вказує тривалість затримки, якщо вона відбулася.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до параграфів 1, 2 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якщо виникає перешкода до перевезення вантажу із причин, що не залежать від перевізника, то він вирішує, чи запросити вказівка відправника або зробити перевезення вантажу до станції призначення зі зміною первісного шляху проходження. Якщо перевізник по не залежних від нього причинам не може зробити перевезення вантажу зі зміною первісного шляху проходження, продовжити перевезення або видати вантаж одержувачеві, він негайно запитує вказівки відправника.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначених параграфів ст.28 СМГС станція Сновськ телеграмою за №188 від 16.07.2017 повідомила станцію відправлення Ромни про факт затримки вагонів. На виконання даної телеграми станція Ромни листом за №1944 від 16.07.2017 повідомила відповідача (лист отриманий під розпис), також відповідач повідомлявся повторно листами за №221 від 29.07.2017 та №236 від 02.08.2017 щодо прийняття мір по подальшому просуванню затриманих вагонів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в графі 40 "додаткові збори" накладних СМГС №43409556, №43406549, №43409564 залізницею вчинено написи щодо нарахування плати за користування вагонами на загальну суму 40 324,80 грн. без податку на додану вартість, переадресацію вантажу на загальну суму 1062,60 грн. без податку на додану вартість, плати за маневрову роботу - 1347,20 грн. без податку на додану вартість, ціни телеграфних повідомлень на суму 732 грн. без податку на додану вартість та збору за зберігання вантажу на загальну суму 53 589 грн. без податку на додану вартість.

При цьому, матеріалами справи підтверджується часткова оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс", як експедитором, додаткових платежів за переадресацію вагонів зі станції Сновськ Південно-Західної залізниці на станцію Ромни Південної залізниці, а саме плати за маневрову роботу, вартості телеграфних повідомлень, плати за переадресацію вагонів.

Плата за користування вагонами на загальну суму 40324,80 грн. без податку на додану вартість та збір за зберігання вантажу на загальну суму 53589 грн. без податку на додану вартість, які нараховані залізницею до сплати відповідачу відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України у межах України та пов'язані з ними послуги й Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356, станом на день розгляду справи Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" не внесені. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Параграфом 6 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів та неустойок".

Статтею 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника на користь перевізників, які приймають участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ними здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику у порядку, встановленому національним законодавством держави, у якій здійснювалось перевезення.

Посилання скаржника на те, що наведені норми статей 28, 31, 32 відсутні у офіційному тексті Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відхиляються колегію суддів, оскільки зазначені положення в Угоду внесені згідно "Змін і доповнень в Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення" (Дата підписання: 06.06.2014, Дата затвердження Україною: 13.06.2014, 03.11.2014, Дата набрання чинності для України:01.07.2015), якою розділи II, III, IV, V, VI и VII об'єднано в один розділ «II Договір перевезення», та викладено його у новій редакції (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/998_556).

Згідно зі ст.119 Статуту залізниць України та п.п.2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами (ст.121 Статуту залізниць України).

Пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами, встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Всі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). (п.10 Правил користування вагонами та контейнерами).

Пунктом 12 Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п.13 Правил користування вагонами та контейнерами).

Пунктом 15 означених Правил передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами) (п.16 Правил користування вагонами та контейнерами).

Відповідно до п.17 Правил користування вагонами та контейнерами внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, встановленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими Наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України від 21.11.2000р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №864/5085.

Згідно з п.2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується факт затримки приватних вагонів №61239604, №60637840, №61208534, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", із вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", відправленим останнім по накладним СМГС №43409556, №43409549 та №43409564 від 11.07.2017р., на станції Сновськ Південно-Західної залізниці згідно ухвали від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к, якою накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", в тому числі, на залізничні напіввагони №61239604, №60637840, №61208534, про що станцією Сновськ складено акти №4 від 15.07.2017р. та №9 від 15.08.2017р. загальної форми ГУ-23.

За час затримки вагонів на станції Сновськ залізницею проведено нарахування платежів та зборів, в тому числі, плати за користування вагонами на суму 40 324,80 грн. без податку на додану вартість та збору за зберігання вантажу на суму 53 589 грн. без податку на додану вартість, що оформлено актом №1512 від 16.08.2017р. загальної форми ГУ-23.

У матеріалах справи наявний лист №10/1/1-22226-16/2 від 07.08.2017р. Генеральної прокуратури України, в якому відповідача було повідомлено про те, що ухвалою від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к накладено арешт на майно, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", в тому числі, на приватні вагони №61239604, №60637840, №61208534, в яких перебував вантаж Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", однак жодних обмежень щодо вантажу органом досудового розслідування в межах своєї компетенції не встановлено. Крім цього, за змістом вказаного листа, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України з метою запобігання нанесенню збитків підприємствам України було надано дозвіл Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" на доставку вантажів у вагонах Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", прийнятих до перевезення залізницею, до станцій призначення, розташованих виключно на території України та видачу їх одержувачам.

Вищевказаний лист було направлено Генеральною прокуратурою України на адресу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка".

Доводи відповідача про відсутність його вини у простої вагонів №61239604, №60637840, 61208534, оскільки затримка цих вагонів відбулась не з метою проведення митних формальностей щодо вантажу відповідача, а в рамках кримінального провадження стосовно власника цих вагонів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки з системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що плата за користування вагонами стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

При цьому, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наявності підстав для покладення на нього обов'язку оплати за користування вагонами за час затримки вагонів з вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка". Відповідачем не доведено, що затримка вагонів №61239604, №60637840, №61208534 в період з 15.07.2017р. по 15.08.2017р. була обумовлена обставинами, за які відповідальність несе залізниця.

До того ж, Статутом залізниць України і Правилами користування вагонами та контейнерами встановлено виключний перелік випадків звільнення вантажовласників від плати за користування вагонами та контейнерами, які за вірними висновками суду першої інстанції, не розповсюджуються на спірні правовідносини сторін.

Також, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт вчинення залізницею достатніх дій щодо вирішення питання доставки вантажу, який знаходився у затриманих вагонах, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", на станцію відправлення для перевантаження у вагони іншого власника. Неправомірності дій або бездіяльності з боку перевізника відповідачем не доведено.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені твердження відповідача про те, що ухвалою від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к, якою накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", зокрема, вагони №61239604, №60637840, №61208534, визначено можливість передання вказаних вагонів на будь-яку станцію за умови повідомлення про це уповноважених органів, оскільки зі змісту ухвали від 14.07.2017р. по справі №757/40448/17-к зазначені обставини судом не встановлено.

Також місцевим господарським судом правомірно відхилені посилання відповідача правові позиції, викладені Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 31.01.2018р. по справі №904/9476/17, оскільки згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а на час прийняття оскаржуваного рішення постанова Верховного Суду у вказаній справі була відсутня.

Колегією суддів також відхиляються посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №904/9476/17, оскільки зі змісту судових рішень у справі №904/9476/17 вбачається, що спір у ній стосувався перевезення вантажу в межах України, а предметом даного спору є перевезення вантажів у міжнародному сполученні, з іншим правовим регулюванням.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж відповідача, який перевозився у вагонах №61239604, №60637840, №61208534 Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", під час затримки вказаних вагонів згідно ухвали від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к, знаходився під митним контролем, що підтверджується відповідними відмітками митного органу на накладних СМГС №43409556, №43406549, №43409564, у зв'язку з чим вагони із вантажем відповідача не могли бути направлені на станцію відправлення для перевантаження вантажу в вагони іншого власника без дозволу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України.

15.08.2017р., тобто, в день отримання начальником станції Сновськ Південно-Західної залізниці відповіді тимчасово виконуючого обов'язки начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України, в якій останнього повідомлено про скасування відміток про прибуття до митниці товарів, що переміщуються у залізничних напіввагонах №61239604, №60637840, №61208534, вказані транспортні засоби комерційного призначення з товаром Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" були повернуті позивачем на станцію Ромни Південної залізниці.

Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування обставин, за наявності яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами (п.16 Правил користування вагонами та контейнерами), а згідно п.13 цих же Правил плата за користування вагонами стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами за час затримки приватних вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", відправленим по накладним СМГС №43409556, №43409549 та №43409564 від 11.07.2017р., на станції Сновськ Південно-Західної залізниці за період з 15.07.2017р. по 15.08.2017р. у визначеному позивачем розмірі, що складає 48 389,76 грн. (40 324,80 грн. нарахованої плати за користування вагонами з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%).

Щодо вимог позивача про стягнення збору за зберігання вантажу на суму 64 306,80 грн. (53 589 грн. збору за зберігання вантажу з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%), то вони також є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими Наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України.

За змістом вказаних Правил, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Актами загальної форми ГУ- 23 №4 від 15.07.2017р. та №9 від 15.08.2017р. встановлено факт затримки вагонів №61239604, №60637840, №61208534 із вантажем Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на станції Сновськ Південно-Західної залізниці, яка сталася внаслідок накладення арешту на вагони Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" ухвалою від 14.07.2017р. слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі №757/40448/17-к в рамках здійснення Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003536 від 18.11.2016р.

Оскільки відповідач не надав доказів існування обставин, які виключають обумовлені законом підстави для стягнення з нього збору за зберігання вантажу у вагонах, матеріалами справи підтверджується знаходження вантажу відповідача в зазначених вагонах у період їх затримки з 15.07.2017р. по 15.08.2017р., тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу на суму 64 306,80 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, за приписами ч.5 ст.315 ГК України та ст.137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення встановлено шестимісячній строк позовної давності. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Статтею 926 ЦК України та ч.6 ст.315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, щодо застосування позовної давності, посилається на статтю 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якою було встановлено що претензії та позови відправника або одержувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників та одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування шкоди можуть бути заявлені протягом 9 місяців.

Однак, при цьому судом першої інстанції не було враховано, що, як зазначалось вище, у 2014 році Угоду було змінено, так, зокрема, строки давності встановлені статтею 48 Угоди, згідно якої позови до перевізника на підставі даної Угоди пред'являються: 1) про перевищення строку доставки вантажу - протягом 2 місяців; 2) по інших підставах - протягом 9 місяців.

Таким чином, положеннями зазначеної статті встановлюються лише строки позовної давності для позовів до перевізника .

Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені приписи ч.5 ст.315 ГК України та ст.137 Статуту залізниць України, згідно яких для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення встановлено шестимісячній строк позовної давності. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

З врахуванням зазначених норм, враховуючи, що подією, яка стала підставою для подання позову є складання акту загальної форми №1512 від 16.08.2017, перебіг позовної давності розпочався з 17.08.2017р. та закінчився - 17.02.2018р.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 14.02.2018 (згідно календарного штемпелю відділення зв'язку на поштовому конверті про надсилання позовної заяви на адресу Господарського суду міста Києва) тобто в межах шестимісячного строку позовної давності.

Помилкове застосування судом першої інстанції попередньої редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в частині визначення позовної давності не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/1794/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/1794/18 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1794/18.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.09.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.Г. Сітайло

Б.О. Ткаченко