Постанова № 76236788, 03.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 910/23457/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання МельничукуО.С.,

від позивача - КочарянІ.С., від відповідача -КобилецькийВ.В.,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства

«Українська студія хронікально-документальних фільмів»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018

(повний текст складено 10.05.2018)

у справі №910/23457/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Київського національного університету

театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого

до державного підприємства «Українська студія

хронікально-документальних фільмів»

про стягнення 215043,28грн., -

встановив:

У квітні 2018 Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім.І.К. Карпенка-Карого (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» про стягнення 215043,28грн. боргу, з яких 135461,36грн. основного боргу за період з листопада 2014 по лютий 2015, 75518,08грн. інфляційних втрат та 4063,84грн. 3% річних, оскільки відповідачем як субспоживачем комунальних послуг не відшкодовано витрати позивача по оплаті використаної теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23457/17 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на користь Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім.І.К. Карпенка-Карого 135461,36грн. суми основного боргу, 75518,08грн. інфляційних втрат, 4063,84грн. 3% річних та 3225,64грн. судового збору.

При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про факт споживання відповідачем як субспоживачем комунальних послуг за період з листопада 2014 по лютий 2015 без укладення з позивачем відповідного договору щодо відшкодування витрат позивача по оплаті використаної теплової енергії. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач займає площу 1693,4кв.м.; позивачем наведено методику (формулу) обрахунку вартості спожитого теплопостачання відповідачем відповідно займаній площі; відповідно до листа відповідача №84 від 26.08.2015 теплопостачання відключено саме з опалювального періоду 2015-2016, а зі спірного періоду; також матеріали справи містять додаток №5 до договору №521504 від 15.10.2003, укладеного між позивачем та ПАТ«Київенерго», щодо підключених субспоживачів, площі та обсягів споживання ними послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» 14.06.2018 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23457/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не наведено, яким чином зроблено відсоткове співвідношення споживання тепла відповідачем, оскільки він не є стороною договорів, укладених між позивачем та ПАТ«Київенерго», та вказує на безпідставність посилання позивача на додаток №8 до таких договорів, оскільки відповідну інформацію надано позивачем на власний розсуд та не підтверджено іншою стороною - ПАТ«Київенерго»; згадані у позовній заяві договори, укладені з ПАТ«Київенерго» та додатки до них, не свідчать про фактичне надання послуг відповідачеві; що він не отримував від позивача жодних листів, вимог про укладення між сторонами договору на відшкодування витрат з теплопостачання; що починаючи з 2014 і станом на даний час опалення у приміщеннях відповідача відсутнє, оскільки позивач не провів підключення теплопостачання тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/23457/17 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17.07.2018.

17.07.2018 позивачем до Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить оскаржене судове рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 розгляд справи №910/23457/17 призначений на 03.09.2018.

В судовому засіданні 03.09.2018 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2018 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила оскаржене рішення суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.01.2014 між позивачем (замовник) та ПАТ«Київенерго» (учасник) був укладений договір на закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №521504 (далі - договір від 13.01.2014, а.с.19-21), відповідно до п.1.1. якого учасник зобов'язувався поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товару в порядку і строки згідно з договором.

Згідно п.1.2. договору від 13.01.2014 найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Теплова енергія поставляється замовнику у кількості 1855 Гкал, згідно з додатком №1 до договору (п.1.3. договору від 13.01.2014).

За умовами п.5.1. договору від 13.01.2014 строк (термін) поставки товарів до 31.12.2014.

Також, 14.01.2015 між позивачем (замовник) та ПАТ«Київенерго» (учасник) був укладений договір на закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №521504 (далі - договір від 14.01.2015, а.с.22-25), відповідно до п.1.1. якого учасник зобов'язувався поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товару в порядку і строки згідно з договором.

Згідно п.1.2. договору від 14.01.2015 найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Теплова енергія поставляється замовнику у кількості 1635 Гкал, згідно з додатком №1 до договору (п.1.3. договору від 14.01.2015).

За умовами п.5.1. договору від 14.01.2015 строк (термін) поставки товарів до 30.11.2015.

За змістом ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ч.6 та ч.7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За своєю правовою природою, укладені між позивачем та ПАТ«Київенерго» договори від 13.01.2014 та від 14.01.2015 є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно з листом Фонду державного майна України №10-15-17386 від 21.12.2011 (а.с.17) та додатком до нього (відомості про окреме нерухоме майно, а.с.18) на балансі позивача у навчальному корпусі, який він поділяє з відповідачем, знаходиться навчальний корпус літ. «А» - приміщення мультцеху - 338,1кв.м., навчальний головний корпус літ. «А» - приміщення звукоцеху - 741,40кв.м., навчальний корпус - сантехдільниця - 120,5кв.м.

В додатках №8 до укладених між позивачем договорів від 13.01.2014 та від 14.01.2015 (а.с.28, 30) погоджено довідку про дані по будинках (спорудах) позивача станом на 02.01.2014 (за договором від 13.01.2014) та станом на 02.01.2015 (за договором від 14.01.2015), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж «Енергопостачальної організації».

В п.4 вказаних додатків №8 містяться дані про адресу абонента - вул.Щорса, 18, розрахункову площу 1693,40кв.м., найменування споживача - Студія «Укркінохроніка».

Статтею 277 ГК України (в редакції станом на час виникнення спірної заборгованості листопад 2014 - лютий 2015) абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В п.п.1, 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ст.ст.19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (постанова Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі №6-110цс12).

Матеріали справи не містять укладеного між сторонами спору договору про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем за спірний період (листопад 2014 - лютий 2015).

Матеріали справи містять лист позивача до відповідача №87-01 від 03.02.2014 (а.с.34) щодо підписання договору про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем з 01.04.2014 по 31.12.2014. В додатках до листа значиться підписаний з боку позивача примірник договору.

Матеріалами справи також підтверджується звернення позивача до ПАТ«Київенерго» щодо коригування сплати за спожиту теплову енергію нежитлового приміщення за адресою по вул.Щорса, 18 в місті Києві та, як вбачається з листа ПАТ«Київенерго» №029/14/6665 від 02.06.2015 (а.с.35), останнім не встановлено підстав для внесення змін в додатки №8 та №9 до договорів.

Згідно поданих позивачем суду акту №11/2014-521504 приймання-передавання за листопад 2014 від 24.12.2014 вартість відвантаженої теплової енергії складає 226625,21грн., акту №12/2014-521504 приймання-передавання за грудень 2014 від 31.12.2014 вартість відвантаженої теплової енергії складає 374688,40грн., акту №01/2015-521504 приймання-передавання за січень 2015 від 31.01.2015 вартість відвантаженої теплової енергії складає 356814,65грн., акту №02/2015-521504 приймання-передавання за лютий 2015 від 24.04.2015 вартість відвантаженої теплової енергії складає 250966,63грн. (а.с.37, 39, 41, 43).

Позивачем складено відповідачеві рахунки-фактури на оплату витрат основного споживача теплової енергії (а.с.36, 38, 40, 42), а саме:

- №180 від 12.12.2014 на суму 31422,11грн. за листопад 2014;

- №33 від 17.03.2015 на суму 51174,86грн. за грудень 2014;

- №34 від 17.03.2015 на суму 38544,02грн. за січень 2015;

- №51 від 15.04.2015 на суму 14320,37грн. за лютий 2015.

Згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.2018 боргу у позивача перед ПАТ«Київенерго» відсутній (а.с.102). Тобто позивач в повному обсязі розрахувався з ПАТ«Київенерго» за опалення.

При цьому, факт користування відповідачем навчальним корпусом літ. «А» розміром 1693,40кв.м. не заперечується. Доказів відключення від теплопостачання даного приміщення у спірний період відповідачем не надано.

Підставами для звернення до суду стало те, що відповідачем протягом спірного періоду з листопада 2014 по лютий 2015 не здійснено відшкодування 135461,36грн. як субспоживачем комунальних послуг у приміщенні, яким він користується, площею 1693,4кв.м.

Натомість, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15.

В додатках №8 до договорів від 13.01.2014 та від 14.01.2015, укладених між позивачем та ПАТ«Київенерго», вказано, зокрема, адресу абонента - вул.Щорса, 18, розрахункову площу 1693,40кв.м., найменування споживача - Студія «Укркінохроніка». В Розділах ХІІ укладених між позивачем та ПАТ«Київенерго» (п.12.1.6.) такі додатки погоджені з ПАТ«Київенерго».

Відповідач листом №84 лише 26.08.2015 (а.с.104) повідомив позивача про те, що не буде користуватися послугами з теплопостачання та не укладатиме з позивачем договору на теплопостачання приміщень студії на опалювальний сезон 2015-2016. Аналогічного повідомлення за спірний період відповідачем не подано.

29.10.2015 між сторонами спору складено акт про відсутність теплопостачання в корпусі відповідача за адресою вул.Щорса, 18, площа 1693,40кв.м. (а.с.105).

В цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання (ч.2 ст.614 ЦК України). Це означає, що особа буде вважатися винною у порушенні і сама має довести відсутність своєї вини. Тобто, саме на відповідача покладається обов'язок належними та допустимими доказами довести факт, що ним не отримувались послуги з теплопостачання за спірний період, чого зроблено не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем належним засобами доказування підтверджено факт споживання та обсяг споживання ним (позивачем) теплопостачання як основним споживачем, як і доведено факт споживання у визначеному розмірі (відповідно займаній площі) та обсяг боргу відповідача як субспоживача теплопостачання.

Матеріали справи містять розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у період з листопада 2014 по лютий 2015 (а.с.103), здійснений позивачем з урахуванням співвідношення загальної площі орендованих приміщень - 1879,2кв.м., та площі наданих в оренду відповідачеві приміщень - 1693,4кв.м. (90,11281396%).

Відповідач як особа, яка на відповідній правовій підставі займає приміщення за адресою вул.Щорса, 18, площа 1693,40кв.м., балансоутримувачем якого є позивач, за умови споживання відповідних комунальних послуг, факт чого підтверджено, має відшкодувати їх вартість.

Договори, укладені позивачем з ПАТ«Київенерго» та додатки до них, також свідчать про фактичне надання послуг відповідачеві у спірний період.

Посилання відповідача на хибність суми боргу з відшкодування витрат з теплопостачання колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять обґрунтований розрахунок боргу, перевірений судом (а.с.103). При цьому, відповідачем не подано суду свого контррозрахунку такого боргу.

Доводи відповідача про не направлення йому позивачем для укладення договору щодо відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем на приміщення за адресою вул.Щорса, 18, площа 1693,40кв.м., на спірний період, як і не направлення відповідних рахунків на оплату не спростовують факту споживання відповідачем тепла у вказаних приміщеннях у відповідний період.

При цьому, відповідач, знаючи про факт споживання тепла, не подав суду доказів на підтвердження вчинення дій щодо врегулювання з позивачем відносин такого споживання.

Крім того, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування витрат з теплопостачання за відповідні інші періоди встановлено також у судових рішеннях Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі №45/338 та від 18.10.2010 у справі №37/413.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України). Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.18, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Таким чином, відповідач зобов'язаний був не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, відшкодовувати вартість витрат основного споживача теплової енергії.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 75518,08грн. інфляційних втрат та 4063,84грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено, що такі розрахунки не суперечать вимогам ст.625 ЦК України та правилам нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних.

Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 135461,36грн. суми основного боргу, 75518,08грн. інфляційних втрат та 4063,84грн. 3% річних за період з листопада 2014 по лютий 2015 колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Окрім того, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23457/17.

Керуючись ст.ст.74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23457/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23457/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23457/17.

4. Справу №910/23457/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.09.2018.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук