Постанова № 76236636, 04.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 м. Дніпро Справа № 904/1551/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

розглянувши в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі № 904/1551/18 (суддя Євстигнеєва Н.М.), повний текст рішення складено 21.06.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м. Дніпро

про стягнення 6746,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» провізну плату та додаткові збори за затримку вагонів для прикордонно-митного огляду з підняттям даху у розмірі 6746,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані затримкою вантажу у зв’язку із прикордонно-митним оглядом, внаслідок чого відповідачу нараховано додаткову плату за користування вагонами з причин, які не залежали від перевізника.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» провізну плату та додаткові збори за затримку вагонів для прикордонно-митного огляду з підняттям даху у розмірі 6746,85 грн. та судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач як вантажовідправник повинен відшкодувати позивачу понесені додаткові витрати під час проведення прикордонно-митного огляду вантажу незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару внаслідок здійснення митного контролю. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт затримки вагонів, оформленої актами загальної форми, які відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника.

Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі № 904/1551/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд не повинен був приймати в якості доказу відповідь Чопського прикордонного загону, оскільки позивач надав її не разом із позовом, а безпосередньо в судове засідання, що позбавило відповідача права надати свої заперечення.

На думку скаржника, затримка вагонів для огляду вантажу без відповідного рішення керівника митного органу є незаконною, простій вагону за таких обставин відбувся не з вини вантажовласника, тому відсутні підстави для нарахування провізної плати та додаткових зборів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з її доводами, вважає що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних, зважувальних та інших робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 колегією суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В. відкрито провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі № 904/1551/18, ухвалено здійснити перегляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 визначено новий склад колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (доповідач), ОСОБА_1М, ОСОБА_2

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджується матеріалами справи, у жовтні 2017 року Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» згідно із накладною № 47439310 (а. с. 11) зі станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці відправлено вагон № 61738506 на станцію прибуття МАВ Захонь.

Вагон № 61738506 з вантажем «труби безшовні 323024» 12.10.2017 прибув на станцію Батьово Львівської залізниці та о 17:35 був затриманий для поглибленого огляду вантажу прикордонними і митними органами з підняттям даху, про що складений акт загальної форми № 7103 (а. с. 13). В ОСОБА_3 зазначено, що на станції Батьово відсутні механічні засоби для підняття даху.

На підставі наказу ДН-5 № 207 від 13.10.2017 о 18:35 даний вагон випущено та відправлено на станцію Чоп, про що складений ОСОБА_3 загальної форми № 334 (а. с. 12). Простій склав 25 годин. За користування вагонами нараховано 37,65 грн., за зберігання вантажу 432,80 грн. (за 1 добу), збір за маневрові роботи 1347,10 грн.

Вагон № 61738506 з вантажем подано на 9 колію для проведення прикордонного догляду згідно листа № 10/981 від 13.10.2017 Чопського загону Державної прикордонної служби (а. с. 17), що зафіксовано в акті загальної форми № 61 (а. с. 14). Догляд проводився 16.10.2017 візуально при піднятті змінного даху напіввагона з 13:00 до 14:50. В ході прикордонного огляду порушень не виявлено. Акт складено за участю представника прикордонної служби, старшини ОСОБА_3

Відповідно до ОСОБА_3 загальної форми № 4807 від 16.10.2017 затримку вагону закінчено 16.10.2017 о 14:50. Збір за користування вагонами за 43 год. складає 200,50 грн., збір за зберігання вантажу – 432,80 грн. (а. с. 15).

Додаткові витрати, нараховані позивачем за затримку вагону у зв’язку із прикордонно-митним доглядом, становлять 6746,85 грн.

Причиною спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених залізницею за час проведення прикордонно-митного огляду вантажу.

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 306 Господарського кодексу України).

Права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі – Статут залізниць).

Згідно із ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

З огляду на те, що перевезення вантажу залізничними вагонами, за затримку яких позивачем нараховані відповідачу додаткові платежі, є міжнародними залізничними перевезеннями, на правовідносини сторін поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі – УМВС).

Відповідно до статті 28 §6 та статті 32 §1 УМВС, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата (стаття 31 § 5 Угоди).

Згідно із статтею 119 Статуту залізниць за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності (далі – вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Згідно з п. 31.5 Розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ним послуги (тарифне керівництво № 1) встановлено, що в разі виникнення затримки вантажу, що охороняється, на станціях з причин, не залежних від залізниці з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з таблицею 4.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

За наявними в матеріалах справи доказами місцевим господарським судом встановлено факт затримки вагону № 61738506, що зокрема підтверджується складеними на станціях Батьово та Чоп Львівської залізниці актами загальної форми № 7103 від 12.10.2017, № 334 від 13.10.2017, № 61 від 13.10.2017, № 4800 від 14.10.2017 та № 4807 від 16.10.2017, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, плата за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку спірного вагону, на загальну суму 6746,85 грн. ОСОБА_3 загальної форми відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника - відповідача у справі.

Місцевим господарським судом встановлено, що затримка вагону відбулась у зв'язку з проведенням митного огляду вантажу, що перевозився у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності – це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 336 Митного кодексу України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Частинами 1, 2 ст. 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною 5 ст. 338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 «Організація митного контролю» та 48 «Зони митного контролю» відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 «Митні формальності на залізничному транспорті», яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Оскільки дії щодо здійснення митного огляду є митними формальностями, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги ст. 218 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 28, 31, 32 УМВС, статей 218, 325, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту залізниць, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватись вантажовласниками (вантажовідправниками) або уповноваженими ними особами незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 904/7181/17 та від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми містять достатньо інформації щодо затримки вагонів у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема, щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, тому є належними доказами понесення перевізником додаткових витрат, що пов'язані з митними формальностями, оскільки ними в достатній мірі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Також, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно не надав оцінки діям посадових осіб органів доходів і зборів та службовим особам прикордонної служби при вчиненні ними митних процедур, дотримання ними митного кодексу та інших нормативних актів, оскільки це не є предметом спору у даній справі. У зв’язку з цим апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Крім того, шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов’язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом (ст. 30 Митного кодексу України).

Також підставою для скасування рішення скаржник вважає порушення місцевим господарським судом положень ст. 80 ГПК України, внаслідок прийняття в якості доказу листа Державної прикордонної служби України за вих. № 23/пд-1 від 16.06.2018 (а. с. 60-61), який позивач надав в судове засідання без доказів надсилання іншій стороні.

Згідно із частинами 2, 8, 9 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що вищезазначений лист позивач надав 20.06.2018 в судове засідання без доказів його направлення іншій стороні, однак місцевий господарський суд не надавав йому правової оцінки, крім того, таке порушення не вплинуло на правильність висновків суду, тому не тягне за собою скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі № 904/1551/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі № 904/1551/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_4