Постанова № 76236561, 05.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018 року м. Дніпро Справа № 912/976/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018 р.

( суддя: Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення підписано 18.06.2018 р. ) у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до відповідача: Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства

"Сількомунгосп",

Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Суботці,

про стягнення 33 804,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп" про стягнення боргу у загальній сумі 33 804,18 грн., у тому числі: пені у розмірі 27 994,40 грн., три проценти річних у розмірі 1 642,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 167,58 грн., з покладанням на Відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилалось на неналежне виконання Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2016/15-БО-18 від 24.11.2014 р., в частині своєчасної оплати за переданий природній газ.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу вимог частини 3 статті 7 Закону є неправомірним.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018 р. у справі № 912/976/18 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що списання заборгованості згідно ч. 3 ст. 7 Закону є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», дія якого розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення. У відповідності до ст. 2 Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості ( у тому числі - процедури списання ) є підприємства та організації, включені до реєстру - ст. 1 Закону. Застосування ч. 3 ст.7 Закону правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до реєстру. Матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст.7 Закону є неправомірним.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю - доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Широбоковой Л.П., Орєшкіной Е.В.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018 р. у справі № 912/976/18, в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.09.2018 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з перебуванням у відпустці суддів Широбоковой Л.П., Орєшкіной Е.В.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018 р. у справі № 912/976/18 залишити без змін.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи щодо неоспорених обставин та встановлено судом першої інстанції, 24.11.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Продавець ) та Суботцівським СКП "Сількомунгосп ( Покупець ) укладено Договір № 2016/15-БО)-18, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природній газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору ( а. с.12-17 ).

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).

Згідно п. 2.1. договору Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 111 тисяч куб. м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

П. 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 100,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2 %; податок на додану вартість за ставкою – 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн., всього з ПДВ - 6682,44 грн.

У п. 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Господарська діяльність Покупця з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями - серії АВ №580602, АВ №580603, АВ №580604, відомості про які містяться на офіційному сайті Кіровоградської обласної державної адміністрації в розділі "Інформація про прийняті рішення з ліцензування" за посиланням http://jkg.kr-admin.gov.ua/files/licenziatu_teplo1.pdf.

Відповідно до п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 30.01.2015, № 2 від 10.02.2015, № 3 від 10.03.2015, № 4 від 15.04.2015, № 5 від 15.10.2015, № 6 від 22.10.2015, № 7 від 02.11.2015, №8 від 25.11.2015 відповідно до яких з 01.01.2015 за 1000 куб.м природного газу встановлено до сплати 7661,64 грн. з ПДВ; з 01.02.2015 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 7416,84 грн. з ПДВ; з 01.03.2015 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 11333,64 грн з ПДВ; з 01.04.2015 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 9600,24 грн. з ПДВ; з 01.10.2015 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 8905,32 грн. з ПДВ; з 01.11.2015 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 8745,74 грн. з ПДВ та з 01.12.2015 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 8751,10 грн. з ПДВ (а.с. 18-25).

Додатковою угодою № 7 від 02.11.2015 р. внесено зміни до п. 6.3. договору та викладено його у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19.1 Закону України "Про теплопостачання" та зараховується як оплата за газ, постановлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджують, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору."

На виконання умов Договору Продавець у період з січня 2015 року по грудень 2015 року передав у власність Покупця природний газ на загальну суму 727 973,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 130 539,02 грн., від 28.02.2015 р. на суму 122 259,20 грн., від 31.03.2015 р. на суму 145 648,61 грн., від 30.04.2015 р. на суму 22 541,36 грн., від 31.10.2015 р. на суму 52541,39 грн., від 30.11.2015 р. на суму 118 583,54 грн., від 31.12.2015 р. на суму 135 860,78 грн. ( а. с. 29-35).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Покупець порушив зобов'язання за договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2015 року природний газ у встановлений договором строк, що і стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача: пені в сумі 27 994,40 грн., нарахованої: за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 р. по 08.06.2015 р. в сумі 13 003,85 грн.; за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 р. по 14.11.2015 р. в сумі 1 658,61 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 15.11.2015 р. по 09.02.2016 р. в сумі 952,84 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 р. по 09.02.2016 р. в сумі 8 132,53 грн.; за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 р. по 09.02.2016 р. в сумі 4 246,58 грн.; 3 % річних в сумі 1 642,20 грн., нарахованих: за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 р. по 08.06.2015 р. в сумі 650,19 грн.; за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 р. по 29.11.2015 р. в сумі 83,01 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 15.11.2015 р. по 09.02.2016 р. в сумі 64,97 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 р. по 09.02.2016 р. в сумі 554,49 грн.; за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 р. по 09.02.2016 р. в сумі 289,54 грн.; а також інфляційних втрат в сумі 4 167,58 грн., нарахованих: за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 в сумі 3 204,27 грн.; за зобов'язаннями квітня 2015 за період з 01.06.2015 р. по 31.10.2015 р. від'ємний показник у розмірі -103,94 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 01.01.2016 р. по 31.01.2016 р. в сумі 1 067,25 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. природний газ, вказана заборгованість у повному обсязі погашена Відповідачем 10.02.2016 р. ( останній платіж ), що підтверджується випискою операцій по підприємству "Суботцівське СКП "Сількомунгосп" за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. ( а. с. 37 ) та розрахунком Позивача.

30.11.2016 р. набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р., яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016 р.

За змістом статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначено дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із зазначеним Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 р.

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо урегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; крім того, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, наведеною нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно, виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 920/1060/16, від 02.05.2018 р. у справі № 914/102/17, від 24.04.2018 р. у справі 3 914/3118/16, від 07.02.2018 р. у справі № 927/1152/16, від 23.01.2018 р. у справі № 904/3131/15.

Ураховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Суботцівського сільськогосподарського комунального підприємства "Сількомунгосп" пені у розмірі 27 994,40 грн., три проценти річних у розмірі 1 642,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 167,58 грн., з огляду на сплату ним заборгованості за природний газ станом на 10.02.2016 р. ( до набрання чинності 30.11.2016р. Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"), а отже і поширення на ці вимоги дії статті 7 зазначеного Закону.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду у даній справі від 20.06.2018 р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті Позивачем судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018р. у справі № 912/976/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2018 р. у справі № 912/976/18 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв’язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд