Рішення № 76235912, 21.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018р. Справа №914/1125/18

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В. М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Фізичної особи-підприємця Мазура Олексія Володимировича, с. Петрівка, Полтавська область

до відповідача: : Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів, Львівська область

про: стягнення в сумі 175 266, 00 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Заник М.Ю. - дов. № 11 від 01.08.2018 року.

Суд встановив: 20.06.2018 року за вх. № 1191 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мазура Олексія Володимировича до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення в сумі 175 266,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 04.07.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 року, підготовче засідання відкладено на 09.08.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.08.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 21.08.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.07.2018 року, від 09.08.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення, які повернуті на адресу суду та знаходяться в матеріалах справи.

04.07.2018 р. за вх. № 24938/18 представник позивача подав клопотання, в якому просить розглядати справу без участі позивача.

23.07.2018 р. за вх. № 27325/18 представник позивача подав клопотання долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.07.2018 року, від 09.08.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.08.2018 р. за вх. № 29719/18 представник відповідача подав відзив.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.08.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що в травні 2017 р. між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Мазуром Олексієм Володимировичем та Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району було укладено договори на виконання робіт по поточному ремонту каналізаційних мереж (гідродинамічне очищення) військових містечок Яворівської КЕЧ району. Договір № 1 ( військове містечко № 38, сума договору 13355 грн. 00 коп.), Договір № 2 (військове містечко № 21, сума договору 14956 грн. 00 коп.), Договір № 3 (військове містечко № 36, сума договору 34959 грн. 00 коп.), Договір № 4 (військове містечко № 32, сума договору 68684 грн. 00 коп.), Договір № 5 (військове містечко № 53, сума договору 106584 грн. 00 коп.).

Позивач зазначає, що згідно зазначених договорів він зобов'язувався виконати роботи по поточному ремонту каналізаційних мереж військових містечок, а замовник - Яворівська КЕЧ району провести оплату за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт. Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані представниками сторін. Однак, Яворівська КЕЧ району в 2017 році та станом на 15.03.2018 р. за виконані роботи не розрахувалась.

15.03.2018 р. позивач звернувся до Яворівської КЕЧ району з претензією щодо погашення заборгованості за виконані роботи в сумі 238536 грн.00 коп.

Позивач наголошує, що у відповіді на претензію (лист від 03.04.2018 р. за вих. № 750) Яворівська КЕЧ району повідомила позивача, що претензія про погашення існуючої заборгованості та перерахування боргу в розмірі 238536 грн., встановленої за виконання робіт по Договорам № 1, 2, 3, 4, 5, розглянута і визнана повністю. На сьогоднішній час Яворівська КЕЧ не може провести оплату за виконання робіт у зв'язку з відсутністю фінансування. Яворівська КЕЧ району зобов'язується при надходженні коштів погасити вищевказану заборгованість. Яворівська КЕЧ району просить відстрочити погашення боргу до 31.05.2018р.

06.04.2018 р. та 18.04.2018 р. Яворівська КЕЧ району перерахувала позивачу заборгованість за Договорами №№ 1, 2 , 3 на загальну суму 63270 грн., що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції КБ „Приватбанк".

За твердженням позивача, заборгованість за виконані роботи по Договору № 4 (військове містечко № 32, сума договору 68684 грн. 00 коп.) та Договору № 5 (військове містечко № 53, сума договору 106584 грн.) на загальну суму 175266 грн. залишилась непогашеною (238536 + 63270 = 175266).

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Яворівська КЕЧ району є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Яворівська КЕЧ району являється складовою частиною Збройних Сил України.

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Яворівська КЕЧ району) є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та є юридичною особою. Здійснює свою діяльність на підставі «Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району». Основним завданням установи с організація, забезпечення військових частин (установ, підприємств та організацій), дислокованих в межах відповідальності установи, казармено-житловим фондом, комунальними спорудами, обладнанням та майном з метою підтримання військ (сил) у стані бойової мобілізаційної готовності.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування ЗСУ здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Яворівська КЕЧ району являється неприбутковою державною установою у структурі Міністерства оборони України і, виходячи з норм наведеної вище статті, фінансується виключно з Державного бюджету України.

Відповідач зазначає, що Яворівська КЕЧ (району) усвідомлює, що, у відповідності до ст. 173 ГК України, зобов'язання, котрі виникають між сторонами мають бути виконаними. Однак, Яворівська КЕЧ району не визнає позовні вимоги позивача, так як вважає, що несвоєчасне виконання зобов'язання виникло не з вини установи, оскільки не було надходжень з Державного бюджету України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтями 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України, є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи суд встановив, що в травні 2017 р. між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Мазуром Олексієм Володимировичем та Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району було укладено договори на виконання робіт по поточному ремонту каналізаційних мереж (гідродинамічне очищення) військових містечок Яворівської КЕЧ району. Договір № 1 ( військове містечко № 38, сума договору 13355 грн. 00 коп.), Договір № 2 (військове містечко № 21, сума договору 14956 грн. 00 коп.), Договір № 3 (військове містечко № 36, сума договору 34959 грн. 00 коп.), Договір № 4 (військове містечко № 32, сума договору 68684 грн. 00 коп.), Договір № 5 (військове містечко № 53, сума договору 106584 грн. 00 коп.). Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані повноважними представниками сторін.

Однак, Яворівська КЕЧ району в 2017 році та станом на 15.03.2018 р. за виконані роботи не розрахувалась.

15.03.2018 р. позивач звернувся до Яворівської КЕЧ району з претензією щодо погашення заборгованості за виконані роботи в сумі 238536 грн. 00 коп.

У відповіді на претензію (лист від 03.04.2018 р. за № 750) Яворівська КЕЧ району повідомила позивача, що претензія про погашення існуючої заборгованості та перерахування боргу в розмірі 238536 грн., встановленої за виконання робіт по Договорам № 1, 2, 3, 4, 5, розглянута і визнана повністю. На час подачі позову Яворівська КЕЧ не може провести оплату за виконання робіт у зв'язку з відсутністю фінансування. Яворівська КЕЧ району зобов'язується при надходженні коштів погасити вищевказану заборгованість. Яворівська КЕЧ району просить відстрочити погашення боргу до 31.05.2018р.

06.04.2018 р. та 18.04.2018 р. Яворівська КЕЧ району перерахувала позивачу заборгованість за Договорами № № 1, 2 , 3 на загальну суму 63270 грн., що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції КБ „Приватбанк".

Заборгованість за виконані роботи по Договору № 4 (військове містечко № 32, сума договору 68684 грн. 00 коп.) та Договору № 5 (військове містечко № 53, сума договору 106584 грн.) на загальну суму 175266 грн. залишилась непогашеною (238536 + 63270 = 175266).

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Окрім цього, виходячи із судової практики ЄСПЛ, у рішеннях від 18.10.2005 р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 р. у справі "Бакалов проти України", де Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення державного органу від виконання своїх зобов'язань перед особою, а тривале непередбачення у державному бюджеті певних асигнувань може свідчити про порушення державою пункту 1 статті 6 Конвенції про право на справедливий суд.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у справі № 927/345/17 від 13.02.2018 року та Постановах Верховного Суду України у справі № 11/446 від 15.05.2012 р. та у справі № 905/2358/16 від 22.03.2017 р., в яких зазначено, що відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від даних висновків Верховного Суду України.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця Мазура Олексія Володимировича до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення коштів в сумі 175 266,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 122 від 18.06.2018 року на суму 2629,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 07930854) на користь Фізичної особи-підприємця Мазур Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1, Ідент. номер НОМЕР_1) заборгованість за виконані роботи по Договору № 4 в сумі 68684 (шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., заборгованість за виконані роботи по Договору № 5 в сумі 106584 (сто шість тисяч пятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., на загальну суму 175266 (сто сімдесят п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 07930854) на користь Фізичної особи-підприємця Мазур Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1, Ідент. номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 2629 (дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.08.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.