Рішення № 76235343, 04.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018м. ДніпроСправа № 904/8537/17за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБ-ІНВЕСТ", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ПЛАТИНУМ БАНК", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Дніпро

про визнання іпотечного договору недійсним

Суддя Красота О.І.

За участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В.

Представники:

від позивача: Гурський В.С., довіреність № 11 від 02.01.2018 року, представник

від відповідача: не з»явився

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 379 від 26.07.2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" і просить суд:

- визнати іпотечний договір №01.840.07.02.1 від 11.01.2007р. недійсним, укладений між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» (ЄДРПОУ 26237202) (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" (ЄДРПОУ 33324846) посвідчений 11 січня 2007р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №63;

- припинити дію іпотеки за №4521462 зареєстровану 06.09.2011 13:02:45 реєстратором: Приватний нотаріус Малиновська О.Ю., АДРЕСА_1., в Державному реєстрі іпотек, на підставі повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, 13/3054-22, 29.08.2011. ПАТ «Банк Восток», накладену на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля А-1, а-2, а-3-будівля цегла, загальна площа - 2616,7 кв.м., в тому числі: А-1-1-веранди цегла, а1-аб, а13-ганки; а7-а12-драбини, метал; а14-вхід в підвал; цегла; а1-1-тамбур, цегла; п\дА-2-підвал, цегла; Б-сарай, цегла, Г- сторожка(тимчас), метал; г1-драбина з майданчиком; Д-1, Д1-1, Д''-1-авторемонтна майстерня, цегла; Е-навіс(тимчас), шифер; 1-16-огорожі, споруди; 17-вартова(тимчасова), метла; 1-мостіння, асфальт., адреса: АДРЕСА_2. Іпотекодавець - ТОВ «Альб-Інвест»;

- зняти заборону відчуження за № 4341422 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровану 11.01.2007р. 14:14:17 за №4341422 - реєстратором: Приватний нотаріус Вдовіна Л.Л., АДРЕСА_3 накладену на підставі Договору іпотеки, ВЕМ992631-992634 реєстр №63, 11.01.2007, Приватний нотаріус ДМНО Вдовіна Л.Л. на об'єкт обтяження: інше, об"єкти нерухомого мана, адреса: АДРЕСА_2, номер РПВН:10977877, власник - ТОВ «Альб-Інвест».

- судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року надіслано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про визнання іпотечного договору недійсним за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у справі №904/8537/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у справі №904/8537/17 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 року скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018р. справу №904/8537/17 передано для розгляду судді Красота О.І.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 року розгляд справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.07.2018р. о 10:00.

09.07.2018р. представник Відповідача заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника Банку та просить суд розглянути клопотання Банку стосовно зупинення провадження у справі до остаточного вирішення цивільної справи №200/19753/14-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про скасування рішення Постійно діючого міжрегіонального третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» проголошеного 22.09.2014р.

10.07.2018р. представник Позивача в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Третьої особи в підготовче засідання 10.07.2018р. з'явився, письмових пояснень стосовно позовних вимог не надав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018р. відкладено розгляд підготовчого засідання на 02.08.2018 року 11 год. 00 хв.

13.07.2018р. представник Відповідача заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника Банку та просить суд розглянути клопотання Банку стосовно зупинення провадження у справі до остаточного вирішення цивільної справи №200/19753/14-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про скасування рішення Постійно діючого міжрегіонального третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» проголошеного 22.09.2014р.

Позивач в підготовчому засіданні 02.08.2018р. подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в підготовче засідання 02.08.2018р. не з'явився, 13.07.2018р. заявив клопотання про зупинення провадження по справі та розгляд справи за відсутності представника.

Третя особа в підготовчому засіданні 02.08.2018р. подала письмові пояснення, в яких підтримує позовні вимоги Позивача та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018р. відмовлено Відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018р. відкладено розгляд підготовчого засідання на 14.08.2018 року 16 год. 30 хв.

13.08.2018р. представник Третьої особи подав пояснення на відповідь, в яких позовні вимоги Позивача підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

14.08.2018р. представник Відповідача заявив клопотання про продовження строку підготовчого засідання та відкладення розгляду справи на іншу дату.

Також 14.08.2018р. представник Відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що знаходяться за адресою: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018р. в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та клопотання про продовження строку підготовчого засідання та відкладення розгляду справи на іншу дату - відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2018 о 16:00год.

21.08.2018р. Представник Відповідача подав заперечення на відповідь на відзив та зазначив, що рішення постійно діючого міжрегіонального третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» від 22.09.2014р. не може бути основним доказом та підставою для визнання недійсним іпотечного договору, оскільки третейські суди не здійснюють правосуддя, а їх рішення не є актами правосуддя, а також ці суди не входять до системи судів загальної юрисдикції.

30.08.2018р. представник Третьої особи направив на адресу суду пояснення щодо заперечень Відповідача на відповідь на відзив відповідно до якого позовні вимоги Позивача підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник Відповідача 31.08.2018р. направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав відпусток в період з 31.08.2018р. по 14.09.2018р. двом представникам юридичного департаменту Відповідача, а інші співробітники беруть на себе обов»язки відсутніх та мають залишатися на місцях для їх виконання. В попередніх підготовчих засіданнях проти позовних вимог заперечував та в позові просив відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.09.2018р. представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 04.09.2018р. представник Відповідача не з»явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Як вказувалось вище, 31.08.2018р. направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи. В попередніх судових засіданнях проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

04.09.2018р. в судовому засіданні представник Третьої особи позовні вимоги Позивача підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 2 вказаної вище статті ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав (серед іншого): першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Тобто відкладення розгляду справи можливе з підстав першої неявки учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Представником Відповідача при подачі вказаного вище клопотання суду, не надано поважних доказів стосовно не можливості направлення до суду будь-якого іншого представника з відповідними повноваженнями крім того, що нормами діючого законодавства коло осіб, які можуть представляти інтереси Відповідача у судовому засіданні не обмежено. Таким чином, господарський суд вважає, що Відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності представника Відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.(ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи наведене, а також закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України та приймаючи до уваги те, що наслідком чергового відкладення розгляду справи є невиправдане затягування розгляду справи, що не узгоджується, зокрема, з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Відповідача про чергове відкладення розгляду справи.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Агробанк», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ПЛАТИНУМ БАНК" (далі-Банк, Позивач) та ОСОБА_1 (далі-Позичальник, Третя особа) було укладено Договір про надання кредитної лінії №01.840.07.02 (далі-Кредитний договір) (т.1 а.с.36-38).

Відповідно до п.1.1. Договору Банк надає Позичальнику, грошові кошти у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування в сумі 450 000,00 доларів США строком з 11 січня 2007р. по 10 січня 2014 р. зі сплатою 15,5 відсотків річних, в розмірі та порядку, визначеними даним договором, (далі - Кредит).

Згідно п.1.1.1. Кредитного Договору, Ліміт кредитування - гранично допустима сума заборгованості клієнта перед банком по основній сумі наданого кредиту (без урахування відсотків і комісій) вперіод дії даного кредитного договору.

Цільове призначення: споживчий кредит (п.1.2. Кредитного договору).

В п.1.3. Кредитного договору зазначено, транші надаються шляхом видачі готівки або перерахуванням на рахунок, вказаний Позичальником, на підставі письмової заяви Позичальника.

Згідно п.1.4. Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку комісію за надання Кредиту в розмірі 0,99 відсотка від суми ліміту кредитування. Комісія сплачується в день надання першого траншу в національній валюті країни по курсу НБУ на день сплати комісії.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, в забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому договору Банк приймає майно, згідно іпотечного договору № 01.840.07.02.1 від 11 січня 2007 року, поруку, згідно договору поруки № 01.840.07.02.1 від 11 січня 2007 року, поруку, згідно договору поруки №01.840.07.02.2 від 11 січня 2007 року, поруку, згідно договору поруки № 01.840.07.02.3 від 11 січня 2007 року, поруку, згідно договору поруки № 01.840.07.02.4 від 11 січня 2007 року.

Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачено, що усі суперечки між сторонами цього Договору, в тому числі про його дійсність, визнання неукладеним, виконання, зміни, розірвання, припинення, збитків сторін, що виникли внаслідок невиконання чи неналежного виконання сторонами Договору, підлягають розгляду у відповідному місцевому суді, в порядку передбаченому законодавством України або у Постійно діючому міжрегіональному третейському суді м.Дніпропетровськ при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» відповідно до його регламенту і чинного законодавства України.

В забезпечення вимог Кредитора (Банка), що випливають з Договору про надання кредитної лінії №01.840.07.02 від 11.01.2007р. між ЗАТ «Агробанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБ-ІНВЕСТ" було укладено Іпотечний договір №01.840.07.02.1 від 11.01.2007р., посвідчений 11 січня 2007р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №63 (далі-Іпотечний договір) (т.1 а.с.25-32).

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору, для забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з кредитного Договору №01.840.07.02 від 11 січня 2007 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його його дії (далі - Основний договір), укладеного між Іпотекодержателем та громадянином України ОСОБА_1, далі за текстом - Позичальник, за умовами якого Іпотекодержатель надає Позичальнику грошові кошти у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування в сумі 450 000,00 доларів США 00 центів на строк по 10 січня 2014 року зі сплатою 15,5 відсотків річних по строковій заборгованості, комісії за розрахункове обслуговування кредиту, та сплатою ним за порушення строків повернення заборгованості по кредиту та/чи процентів за його користування, згідно з пунктом 4.6. Основного договору, пені у розмірі 0,5 відсотка від суми прострочених грошових зобов'язань, врахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборіованості з правом іпотекодержателя звертати стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодавець надає в іпотеку нерухоме майно, вказане 1.2. цього Договору.

Згідно п.1.2. Іпотечного договору, предметом цього Договору є іпотека об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 5.1. Іпотечного договору, уразі порушення зобов'язань, встановлених Основним договором, та/або умов цього Договору у відповідності до ст..35 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель надсилає Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у строк не більше ніж 30 днів (з моменту відправлення повідомлення Іпотекодержателем) та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє - до повного виконання Позичальником усіх зобов'язань за Основним договором та всім додатковим угодам до нього (п.6.1. Іпотечного договору).

Згідно п.8.7. Іпотечного договору, відступлення прав за цим Договором може здійснюватися без отримання попередньої згоди на це Іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за Основним договором. Відступлення прав Іпотекодержателям за цим Договором здійснюється за правочином про відступлення прав, якій підлягає посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена). Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у десятиденний строк повідомити Іпотекодавця про відступлення прав за цим Договором і права вимоги за Основним договором.

29.08.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (далі-Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Платинум банк» (далі-Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Відповідно до п.1.1. Договору, Первісний кредитор відступає всі права вимоги до Іпотекодавців (Боржників) за Іпотечними договорами та укладеними до них договорами про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно Переліку наведеному у Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами (далі-Іпотечні договори).

З дати нотаріального посвідчення цього Договору до Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за Іпотечними договорами в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв'язку з чим Новий кредитор набуває права вимагати від Іпотекодавців своєчасного та належного виконання зобов'язань за Іпотечними договорами, в тому числі, погашення суми кредиторів, сплати процентів за користування кредитом, набуває право задовольнити забезпечену Іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, а також набуває права та обов'язки Первісного кредитора, що виникли на будь-яких стадіях судового виконавчого провадженнях.

В подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням сторонами зобов'язань за Кредитним договором, сторони враховуючи приписи п.8.1. Кредитного договору вирішили спір передати на розгляд Третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» у складі одного третейського судді Тетеріна А.Я., який обирається головою Третейського суду.

Рішенням Третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» від 22.09.2014р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПЛАТИНУМ БАНК", за участю Третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору про надання Кредитної лінії №01.840.07.02 від 11.01.2007р. задоволено в повному обсязі та визнано недійсним Договір про надання кредитної лінії №01.840.07.02 від 11.01.2007р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Агробанк» (т.1 а.с.17-24).

Станом на 11.09.2017р. вказане рішення третейського суду є чинним, в передбаченому законом порядку не скасовано.

Даний факт підтверджується копією ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.06.2017р. у справі №200/19753/14-ц відповідно до якої заяву Публічного акціонерного товариства "ПЛАТИНУМ БАНК" від 29.10.2014р. про скасування вищезазначеного рішення третейського суду - залишено без розгляду (т.1 а.с.41-42, 85-86).

Ухвала Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.06.2017р. у справі №200/19753/14-ц оскаржувалася Відповідачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області, який розглянувши апеляційну скаргу Відповідача ухвалив відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача на вказану вище ухвалу (т.1 а.с. 87)

Відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (т.1 а.с. 88-89), яким вирішується питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача.

Таким чином ухвала Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.06.2017р. у справі №200/19753/14-ц набрала законної сили 19.07.2017р. про що на ухвалі міститься відмітка суду (т.1 а.с.42).

В позовній заяві Позивач посилаючись на Рішення Третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» від 22.09.2014р., щодо визнання Договору про надання кредитної лінії №01.840.07.02 від 11.01.2007р. недійсним, вказує, що Іпотечний договір №01.840.07.02.1 від 11.01.2007р., який укладений між ЗАТ «Агробанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБ-ІНВЕСТ" як забезпечення виконання умов Кредитного договору, також повинен бути визнаний недійсним, так як недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне й недійсність іпотеки.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

В пункті 11 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України зазначено, справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів:

- справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу у випадку, якщо спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:

1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;

2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;

3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Статтею 2 Закону України «Про Третейські суди» (далі-Закон) визначено:

- третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

- третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді;

- третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;

- третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

- регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом;

Згідно ст.5 Закону, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Статтею 6 Закону, визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Приписами ст.45 Закону визначено, що рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк направлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п'яти днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.

Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення.

У разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або її неявки без поважних причин у засідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні.

Відповідно до ст.46 Закону, рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально.

У рішенні третейського суду повинні бути зазначені:

- назва третейського суду;

- дата прийняття рішення;

- склад третейського суду і порядок його формування;

- місце третейського розгляду;

- сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом;

- висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою;

- стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду;

- встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін;

- висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог;

- норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.

Висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин.

У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються:

- сторона, на користь якої вирішено спір;

- сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій;

- розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням третейського суду;

- строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання таких дій;

- порядок розподілу між сторонами витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом;

- інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити.

Цивільний кодексу України та Закон України "Про іпотеку" визначають такий окремий вид застави, як іпотеку.

При цьому, статтею 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Судом встановлено, що при укладенні Іпотечного договору, сторонами було погоджено предмет іпотеки, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, права і обов'язки сторін, порядок задоволення вимог іпотекодержателем, інші умови відповідно до норм статті 18 Закону України "Про іпотеку".

Отже, судом досліджено та встановлено, що сторонами при укладенні спірного договору дотримані вимоги Закону України "Про іпотеку" в тому числі щодо зазначення в договорі іпотеки опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч.7 ст. 75 ГПК України).

Однак, відповідно до ч.8 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та в разі задоволення позовних вимог зазначити у судовому рішенні, в чому коректно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним Іпотечний договір №01.840.07.02.1 від 11.01.2007р. суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги лише посланням на рішення Третейського суду при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ» від 22.09.2014р., яким визнано недійсним Договір про надання кредитної лінії №01.840.07.02 від 11.01.2007р., як похідну вимогу, що спричиняє недійсності правочину Іпотечного договору №01.840.07.02.1 від 11.01.2007р., який укладений між ЗАТ «Агробанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬБ-ІНВЕСТ" як забезпечення виконання умов Кредитного договору.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким, чином суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.20, 22, 24 Закону України «Про третейські суди», ст.18 Закону України «Про іпотеку», ст. ст.2, 4-6, 45, 46, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

04.09.2018р.

Повне рішення складено 04.09.2018