Рішення № 76234795, 23.06.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6177/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2016 року до суду звернувся позивач з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір від 04.09.2013 року у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 8000,00 грн. 26.06.2015 року ОСОБА_2 померла. 15.11.2015 року позивачем була направлена претензія кредитора до Костянтинівської державної нотаріальної контори та 10.02.2016 року отримана відповідь в якій значилось, що спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 – відповідачка по справі. 10.05.2016 року до відповідачки було направлено претензію, згідно якої позивач пред’явив свої вимоги до спадкоємця, але останньою ніяких дій вчинено не було. Відповідно до діючого законодавства України, обов’язок задовольнити вимоги кредитора, покладається на спадкоємця. Тому просив стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 7320,18 грн. за кредитним договором б/н від 04.09.2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти наявності заборгованості померлої перед позивачем за кредитним договором, наявності нерухомого майна, отриманого ОСОБА_1 у спадщину, але не погоджувався із розміром нарахованого боргу. Згідно письмової заяви борг визнав частково в розмірі боргу за тілом кредиту та відсотків, які обраховані з відсоткової ставки на час укладення кредиту, а також просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інших нарахувань за поданим позовом. Просив розглянути справу за його відсутності (а.с.167-168).

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до кредитного договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000,00 грн., із зобов'язанням сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7-41).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору ОСОБА_2 несвоєчасно сплачувала суми кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом 8246,18 грн., заборгованості за відсотками 276,31 грн., а з урахуванням внесених коштів на погашення кредиту в сумі 1202,31 грн. остаточний борг складає 7320,18 грн.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата комісії банку, пені, штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%. Але, з урахуванням вищенаведеного розрахунку вбачається, що до залишкової суми боргу позивачем не включено борг по відсоткам, оскільки після зарахування коштів у погашення боргу в першу чергу списанню підлягають несвоєчасно сплачені проценти в сумі 276,31 грн., а решта врахована при визначенні боргу за тілом кредиту. Тобто заперечення представника в цій частині є необґрунтованими, оскільки фактично позивачем пред’явлено до стягнення виключно борг за тілом кредиту.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

ОСОБА_2 померла 26 червня 2015 року (а.с.43).

Згідно відомостей Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1, якій 01.02.2016 року було видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровими №№66,68 на цілу частку земельної ділянки розміром 5,5300 га, та на цілу частку земельної ділянки розміром 11,2200 га, які розташовані на території Віролюбівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (а.с.101-102).

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При цьому згідно зі ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця.

Пред'явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців через нотаріуса не суперечить положенням ч. 2 ст. 1281 ЦК України.

Разом з тим на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «ПриватБанк» 13.11.2015 року звернулося до Костянтинівської державної нотаріальної контори з претензією кредитора та 10.02.2016 року отримана відповідь в якій значилось, що спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 – відповідачка по справі. 10.05.2016 року до відповідачки було направлено претензію, згідно якої позивач пред’явив свої вимоги до спадкоємця, але останньою ніяких дій вчинено не було (а.с.44-52).

Таким чином, позивач заявив претензію до спадкоємців спадкодавця у строк, передбачений ст. 1281 ЦК України.

Враховуючи передбачений ст. 1282 ЦК України обов'язок спадкоємця повністю задовольнити вимоги кредитора в межах вартості одержаного у спадщину майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Відповідачка ОСОБА_1, як спадкоємець померлого позичальника, прийнявши спадщину, в силу ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, зобов'язана у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представником відповідача не надано обґрунтованих заперечень з приводу розміру заборгованості, власного розрахунку належних до стягнення сум. Факт наявності заборгованості померлої перед позивачем за кредитним договором, перевищення вартості отриманого у спадок майна на сумою боргу, ним визнається.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на р/рахунок № 29092829003111, МФО 305299 заборгованість за кредитним договором б/н від 04.09.2013 року станом на 26 червня 2015 року, у розмірі 7320 (сім тисяч триста двадцять) гривень 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на р/рахунок №29092829003111, МФО 305299 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 23 червня 2018 року. Складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 03 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя