Рішення № 76234779, 21.08.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3750/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2017 року Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «КВАРСИТ» (далі за текстом – КДНВП «Кварсит») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 перебувала із підприємством у трудових відносинах з 01.07.1998 року по 23.12.2014 року. Протягом квітня 2014 року - жовтня 2014 року підприємством із ОСОБА_2 було укладено договори на одержання товарів у кредит за якими відповідачка отримала товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на загальну суму 101212,07 грн. Згідно умов вищевказаних договорів із заробітної плати ОСОБА_2 було утримано лише 37430,59 грн. Станом на 10.12.2014 року її заборгованість перед КДНВП «Кварсит» складала 63781,48 грн. Згідно заяви ОСОБА_2 від 10.12.2014 року вона просила передати заборгованість по даним договорам її чоловіку ОСОБА_1, який згідно письмової заяви від 10.12.2014 року погодився прийняти заборгованість ОСОБА_2 з наступним погашенням цієї заборгованості з належних йому коштів. Станом на 01.12.2014 року борг КДНВП «Кварсит» перед ОСОБА_1 по заробітній платі складав 105220,18 грн. ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі. Згідно рішення суду від 01.08.2016 року було визнано правильним утримання із належної до сплати ОСОБА_1 суми коштів боргу ОСОБА_2 в розмірі 63781,48 грн. ОСОБА_3 суд Донецької області у своєму рішенні від 13.12.2016 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду скасував і зазначив, що відрахування вказаної суми із заробітної плати ОСОБА_1 є незаконним і ця сума підлягає стягненню на його користь з підприємства у повному обсязі. Станом на 01.07.2017 року грошові кошти у сумі 63781,48 грн. перераховані ОСОБА_1 у повному обсязі. Таким чином, позивач вважає, що ця сума є заборгованістю ОСОБА_2 перед КДНВП «Кварсит» і просить стягнути з ОСОБА_2 63781,48 грн., а також судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 до підготовчого судового засідання надав письмовий відзив на позов у якому зазначив, що звернення КДНВП «Кварсит» із цим позовом саме до ОСОБА_2 є неприпустимим, оскільки рішення Апеляційного суду Донецької області від 13.12.2016 року від 20.09.2017 року було у свою чергу скасовано Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та зазначено, що борг у сумі 63781,48 грн. був правомірно утриманий саме з ОСОБА_1 і рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 01.08.2016 року в цій частині залишено в силі (а.с.128-137).

Представник позивача, з урахуванням вказаного рішення ВССУ від 20.09.2017 року, 18.12.2017 року подав клопотання про залучення до у части у справі у якості співвідповідача ОСОБА_1, посилаючись на те, що останній письмово погодився прийняти на себе заборгованість ОСОБА_2, яка виникла за договорами на одержання товарів у кредит у сумі 63781,48 грн. (а.с.144).

Ухвалою суду від 22.01.2018 року вказане клопотання було задоволено та ОСОБА_1 залучено до участі у справі у якості співвідповідача (а.с.152).

21.02.2018 року позивачем була подана уточнена позовна заява у якій, із посиланням на ті самі підстави, що і у первісному позові, просив стягнути заборгованість у сумі 63781,48 грн. солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.144).

Представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_4 були подані відзиви на уточнені позовні вимоги, згідно яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, оскільки згідно поданої заяви при її звільненні від 10.12.2014 року вона просила передати цю заборгованість ОСОБА_1, а останній з цим погодився згідно письмової заяви, тобто відбулася заміна боржника у зобов’язанні. Цей факт встановлений Ухвалою ВССУ від 20.09.2017 року яким було визнано правомірним стягнення спірної суми саме із ОСОБА_1 (а.с.165).

В частині позовних вимог до ОСОБА_1 просив також відмовити, зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 239 КЗпП України у разі виконання скасованих судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване судове рішення ґрунтується на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або підроблених документах. Вважає, що борг перед позивачем слід розглядати в контексті цивільних правовідносин. А отже, ОСОБА_1 взяв на себе обов’язок по сплаті боргу ОСОБА_2 за отримані товари у кредит 10.12.2014 року. Тому, відповідно до ст.ст.256-257 ЦК України позивач пропустив трирічний строк звернення до суду із позовом (а.с.166-167).

У судовому засіданні 18 липня 2018 року представник позивача ОСОБА_5 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_2 і ухвалою суду від 18.07.2018 року провадження у справі в цій частині позовних вимог було закрито у відповідності до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України (а.с.192).

У судове засідання 21.08.2018 року сторони не з’явились, надали заяви про закінчення розгляду справи за їх відсутності, свої позиції підтримали (а.с.205,206).

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 перебувала із підприємством КДНВП «Кварсит» у трудових відносинах з 01.07.1998 року по 23.12.2014 року. Протягом квітня 2014 року - жовтня 2014 року підприємством із ОСОБА_2 було укладено договори на одержання товарів у кредит за якими відповідачка отримала товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на загальну суму 101212,07 грн. Згідно умов вищевказаних договорів із заробітної плати ОСОБА_2 було утримано лише 37430,59 грн. Станом на 10.12.2014 року її заборгованість перед КДНВП «Кварсит» складала 63781,48 грн. Згідно заяви ОСОБА_2 від 10.12.2014 року вона просила передати заборгованість по даним договорам її чоловіку ОСОБА_1, який згідно письмової заяви від 10.12.2014 року погодився прийняти заборгованість ОСОБА_2 з наступним погашенням цієї заборгованості з належних йому коштів (а.с.84-85).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Сторонами повністю визнаються наведені вище обставини щодо наявності цивільно-правових правовідносин між ОСОБА_2 та КДНВП «Кварсит» з приводу отримання товарів у кредит, розміру заборгованості – 63781,48 грн., факту заміни боржника у зобов’язанні, тощо.

Таким чином, під час вирішення цієї справи суд керується виключно положеннями Цивільного кодексу України, а саме Глави 47 «Поняття зобов’язання. Сторони у зобов’язанні».

Так, відповідно до Договорів на одержання товарів у кредит, укладених ОСОБА_2 та КДНВП «Кварсит», визначено порядок розрахунку за одержані товари шляхом сплати із заробітної плати щомісячно рівними частинами. Також зазначено, що у випадку припинення трудового договору сума заборгованості сплачується у повному обсязі внесенням грошей у касу підприємства (а.с.13-20).

Відповідно до ст. 520 ЦК України Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.Така заміна відбулася 10 грудня 2014 року на підставі письмових заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які були прийняті та погоджені позивачем (а.с.84-85).

Таким чином, саме 10 грудня 2014 року у позивача КДНВП «Кварсит» виникло право вимоги до ОСОБА_1 Тому суд не враховує доводи позивача щодо обрахування моменту виникнення права вимоги до ОСОБА_1 з 24.12.2014 року – дати звільнення ОСОБА_2 з підприємства згідно наказу №332 від 23.12.2014 року, оскільки на цю дату ОСОБА_2 вже не несла ніяких зобов’язань перед позивачем як боржник.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Вищенаведені договори на одержання товарів у кредит визначають строк його дії – 24 місяці, а також дострокову дату припинення його дії – припинення трудового договору із підприємством.

Оскільки ОСОБА_1 вже не перебував із позивачем у трудових відносинах, був звільнений згідно наказу Державного концерну «Укроборонпром» №98-К від 11.04.2014 року з 14 квітня 2014 року та 13.11.2014 року отримав трудову книжку (а.с.4), тому відповідно до умов Договорів на одержання товарів у кредит повинен був саме з 10 грудня 2014 року внести готівкою до каси підприємства суму заборгованості ОСОБА_2 перед КДНВП «Кварсит».

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Таким чином, суд вважає, що право вимоги до ОСОБА_1 виникло у КДНВП «Кварсит» саме 10.12.2014 року і саме з цієї дати слід рахувати строк позовної давності.

Про збільшення строку позовної давності сторони письмово не домовлялись, отже, слід застосовувати встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності у три роки до наявної заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідна заява міститься у відзиві представника ОСОБА_1 на уточнений позов і подана ним 14.03.2018 року (а.с.167). Тому, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,133,141,206, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 21 серпня 2018 року. у повному обсязі рішення виготовлено 31 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «КВАРСИТ», місце знаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 20, код ЄДРПОУ 25604710.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: 85110, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя