Постанова № 76226302, 04.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1232/15-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.Провадження № 22-ц/780/2944/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 46 04.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Приходька К.П.

за участю секретаря: Тимошевської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року за заявою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про скасування заходу забезпечення позову у справі за позовом прокурора Київської області в інтересах держави до Головного управління Держземагенства у Київській області, ОСОБА_2, треті особи: Миронівська районна державна адміністрація Київської області, Коритищенська сільська рада Миронівського району Київської області, ПАТ «Миронівське», Полівська сільська рада Миронівського району Київської області, СТОВ «Коритище», фермерське господарство «Припіяла Андрія Васильовича», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держземагентства в Київській області,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

07 травня 2018 надійшла вищенаведена заява ОСОБА_16, яка була обґрунтована тим, 03 вересня 2015 року представник третьої особи сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище» подав заяву про забезпечення позову, яка була задоволена, а позов забезпечено шляхом заборони Головному управлінню Держземагенства у Київській області до набрання рішенням суду у даній цивільній справі законної сили вчиняти дії щодо передачі в оренду земельних ділянок, щодо яких винесено накази про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок в оренду.

Заявник просив скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суді від 03 вересня 2015 року, з посиланням на ті обставини, що на даний час, у зв'язку зі зміною обставин справи, застосування заборони на вчинення дій щодо передачі в оренду всіх земельних ділянок, за якими прийнято накази, є безпідставним, не забезпечує збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, є неадекватною та надмірною мірою.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2,. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що суд виніс ухвалу, неповно з'ясувавши обставини, які мають значення для справи, ухвала є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд не мав можливості з'ясувати всі обставини справи, оскільки автоматичний розподіл даного клопотання на іншого суддю унеможливлює його доступ до матеріалів справи та з'ясування всіх обставин у сукупності.

У відзиві на апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Коротище» зазначає, що заходи забезпечення позову забезпечують збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу а також жодним чином не порушують прав та законних інтересів ОСОБА_2, тому підстав для скасування не вбачає, вважає ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року законною та обґрунтованою.

В судове засідання апелянт ОСОБА_2 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

За роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути, в тому числі, будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову.

Оскільки провадження у справі триває, а обставин, які можливо вважати, як законні підстави для скасування заходів забезпечення позову немає, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що доводи апелянта не обґрунтовують скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: