Ухвала суду № 76223610, 29.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8845/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 11-кп/788/474/18 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Олійника В. Б., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Козупиці М.В.

прокурора - Паливоди Л.В.

потерпілої - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга представника цивільного відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якій апелянт просить скасувати вирок відносно ОСОБА_5 в частині задоволенням цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 до ТДВ СК «Альфа- Гарант», ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» відмовити повністю.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням спеціального права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну свого місця мешкання, роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Постановлено стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 50058 грн. 45 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2582 грн. 53 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2018 року виправлено описку у резолютивній частині вироку Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року відносно ОСОБА_5 в частині покладення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та зазначено про: покладення обов'язків на засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації, про зміну свого місця мешкання, роботи.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що правовідносини між потерпілою і ТДВ СК «Альфа-Гарант» є цивільно - правовими і не випливають із обвинувачення, за яким обвинувачується ОСОБА_5, а позов потерпілого у даному кримінальному провадженні може стосуватися лише обвинуваченого ОСОБА_5, а тому, вимоги до страховика можуть розглядатися поза межами кримінального провадження в порядку цивільного судочинства.

Крім того, посилаючись на ст. ст.35, 36, 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (далі - Закон), апелянт зазначає, що потерпіла не набула права на відшкодування, оскільки протягом встановленого строку з дня ДТП не подала страховику відповідну заяву про страхове відшкодування для отримання страхового відшкодування згідно полісу № АЕ/5574210, крім того вона зможе претендувати на отримання такого відшкодування лише після набрання вироку у кримінальному провадження законної сили.

Також, апелянт вказує на те, що в своїх запереченнях ТДВ СК «Альфа-Гаранг» обґрунтовувала свою незгоду з розміром позовних вимог, які були залишені судом без уваги і оскаржуваний вирок взагалі не містить обгрунтувань, чому вказані заперечення були відхилені.

При цьому, апелянт вказує на те, що на користь потерпілої з ТДВ СК «Альфа-Гарант» стягнуто витрати оплати вартості «виробів медичного призначення (транспедикулярна фіксація хребта)» в розмірі 39550 грн. 00 коп. з посиланням на рахунок-фактуру № К5СГ-01073 від 15 жовтня 2015 року та квитанцію від 19 жовтня 2015 року, проте, вказаний рахунок фактура не містить відомостей про модель, назву, виробника, оскільки різні моделі системи фіксації використовується в окремих випадках пошкоджень хребта, а тому неможливо встановити зв'язок між придбаним вказаного виробу та ушкодженнями здоров'я ОСОБА_3, які вона зазнала у ДТП.

Крім того, апелянт зазначає, що потерпіла придбала вироби медичного призначення в ФОП ОСОБА_6, тому повинна була надати докази того що ФОП ОСОБА_6 має ліцензію на провадження господарської діяльності з торгівлі даними лікарськими засобами та витяг в ЄДРПОУ на ФОП ОСОБА_6

Також, апелянт вказує на те, що судом було неправомірно стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» благодійні внески на суму 2570 грн. 00 коп., однак, їх відшкодування за полісом не передбачено вимогами ст. 24 Закону.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом незаконно стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» 4000 грн. на послуги адвоката і ця сума входить до 50058 грн. 45 коп., при тому, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» жодним чином не порушувало прав цивільного позивача, а судовий спір виник внаслідок неправомірних дій потерпілої, яка не звернувся до ТДВ СК «Альфа - Гарант» в установленому законом порядку встановленому ст. 35 Закону.

Також апелянт вказує на необгрунтованість стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» коштів на оплату вартості проїзду та бензину, оскільки ці витрати не передбачені ст. 24 Закону.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Від потерпілої ОСОБА_3 надійшли заперечення на апеляційну скаргу представника ДВ СК «Альфа-Гарант», в яких потерпіла зазначає про необґрунтованість та безпідставність її вимог, просить залишити вирок суду без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно вироку суду, 08 жовтня 2015 року, приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_7, керуючи технічно-справним автомобілем «КІА Піканто», н.з. НОМЕР_1, рухався по вул. Черепіна в м. Суми, зі сторони вул. Червонозоряної у напрямку проспекту М.Лушпи. Рухаючись у районі ТЦ «Епіцентр», ОСОБА_5 знехтував мірами безпеки дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу своєчасно не відреагував на зупинку транспортного засобу на другій смузі руху, завчасно не зменшив швидкість та не зупинився, щоб впевнитися, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Допущені водієм ОСОБА_7 Порушення пунктів 18.1, 18.4 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Розгляд вказаної апеляційної скарги проведено за відсутності апелянта - представника ДВ СК «Альфа-Гарант», що узгоджується із вимогами ч.4 ст.405 КПК України, оскільки ТДВ СК «Альфа-Гарант» будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду їх апеляційної скарги на вирок, направили до апеляційного суду відповідне клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, зазначивши, що апеляційну скаргу підтримують.

Тому заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої та прокурора, які частково підтримали апеляційну скаргу, в частині безпідставного стягнення з страхової компанії благодійних внесків, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5. у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, призначене покарання та звільнення останнього від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та розмір стягнутої з останнього на користь потерпілої моральної шкоди в апеляційній скарзі не оспорюються, тому не перевіряються апеляційним судом.

Щодо стосується вимог апелянта ТДВ СК «Альфа-Гарант» в частині вирішення цивільного позову потерпілої, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, ч 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_3, до початку судового розгляду вказаного кримінального провадження подала до суду першої інстанції цивільний позов про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортної пригодою, зокрема про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 97417 грн. 47 коп. моральної шкоди та з ТДВ СК «Альфа-Гарант» матеріальної шкоди в розмірі 51650 грн. 66 коп. та 2582 грн. 53 коп. моральної шкоди (т.1 а.п.15-18). Вподальшому, в ході судових засідань розмір шкоди, щодо стягнення певних виплат зі страхової компанії потерпілою було змінено і вона просила стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» матеріальної шкоди в розмірі 50 058грн. 45 коп.

З полісу № АЕ/5574210 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ТДВ СК «Альфа-Гарант» вбачається, що таким страхуванням було забезпечено транспортний засіб марки «КІА Picanto», н.з. НОМЕР_1 та страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю встановлено у розмірі 100 000 грн. (т.1 а.п.220).

Відповідно до п.2 зазначеного полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Відповідно до ст. 6 Закону Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-31,35,36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Страхове відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, у тому числі і шляхом звернення вимоги до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Таким чином, при визначенні суми матеріальної та моральної шкоди, заявляючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні до початку судового розгляду як до обвинуваченого, так і до страхової компанії, потерпіла ОСОБА_3 скористалася своїм правом і зазначала, що стягнення матеріальної шкоди та 5% від неї в рахунок моральної шкоди, має бути відшкодоване саме ТДВ СК «Альфа-Гарант».

З врахуванням вищезазначеного, розглядаючи вказаний позов потерпілої, суд першої інстанції, при наявності вищезазначеного договору страхування, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначений порядок на умови страхових виплат, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди завданої потерпілій ОСОБА_3 внаслідок ДТП не безпосередньо особою, яка завдала такої шкоди, а саме ТДВ СК «Альфа-Гарант».

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що вимоги до страховика можуть розглядатися поза межами кримінального провадження в порядку цивільного судочинства, а також що вона зможе претендувати на отримання такого відшкодування лише після набрання вироку у кримінальному провадження законної сили, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень в п.19 постанови Пленуму «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищено небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, з врахуванням ст. 979 ЦК України, у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Докази на підтвердження порушення умов договору, укладеного з ТДВ СК «Альфа-Гарант», а також, що подія даного провадження не може вважатися страховим випадком, в матеріалах даного кримінального провадження відсутні і апелянтом не надані.

Крім того, доводи апеляційної скарги представника страхової компанії про те, що від потерпілої до ТДВ СК «Альфа-Гарант» протягом встановленого Законом періоду не надходило заяви про виплату страхового відшкодування, за даних обставин, не є визначальним, оскільки, в судовому порядку встановлено - подію ДТП, особу, яка винна у вчиненні ДТП, шкоду, що було завдано потерпілій та причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_5 та завданою потерпілій ОСОБА_3 шкодою, у зв'язку з чим судом вірно прийнято рішення про стягнення з страхової компанії на користь потерпілої підтверджені нею документально понесені витрати на лікування, в межах страхового полісу.

Що стосується доводів апеляційної скарги про необґрунтованість стягнень на користь потерпілої з ТДВ СК «Альфа-Гарант» витрат на оплату вартості «виробів медичного призначення (транспедикулярна фіксація хребта)» в розмірі 39550 грн. 00 коп., оскільки з рахунку-фактури № К5СГ-01073 від 15 жовтня 2015 року та квитанції від 19 жовтня 2015 року не можна встановити зв'язок між придбаним виробом та ушкодженням здоров'я ОСОБА_3, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки на спростування того, що саме вказаний виріб медичного призначення був рекомендований та придбаний для лікування потерпілої, матеріали даного кримінального провадження доказів не містять і апелянтом апеляційному суду доказів не надано.

При цьому, посилання представника страхової компанії на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того що ФОП ОСОБА_6, у якої вказаний медичний виріб був придбаний, має ліцензію на провадження господарської діяльності з торгівлі даними лікарськими засобами та витягу в ЄДРПОУ на ФОП ОСОБА_6, спростовуються матеріалами провадження, а саме випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07 серпня 2015 року відносно ОСОБА_6 (т. 2 а.п.98-99), витягом з Реєстру платників єдиного податку відносно ОСОБА_6, в якому зазначено перелік видів господарської діяльності, одним з яких є роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах (т. 2 а.п.100).

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконне стягнення судом з ТДВ СК «Альфа-Гарант» 4000 грн. на послуги адвоката та коштів на оплату вартості проїзду та бензину, які входять до 50058 грн. 45 коп., то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з врахуванням того, що як вбачається з оскаржуваного вироку стягуючи вказану суму з страхової компанії суд не зазначив, які витрати, понесені потерпілою були при цьому враховані.

Крім того в матеріалах кримінального провадження міститься позовна заява потерпілої ОСОБА_3 про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.67), з якої вбачається, що стягнути витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4000 грн. та витрати, пов'язані з проїздом в розмірі 807 грн. 79 коп. потерпіла просила не з ТДВ СК «Альфа-Гарант», а з обвинуваченого ОСОБА_7, з звукозапису судового засідання від 18 грудня 2017 року вбачається, що потерпіла підтвердила, що понесені нею витрати на правову допомогу та на проїзд, обвинуваченим відшкодовані.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, щодо розмір страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, оскільки відповідно до п. 12.2 вищезазначеного Закону, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується. В нашому ж випадку вирішується питання про стягнення витрат на лікування ОСОБА_3, тобто відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю потерпілої.

Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» про відсутності підстав для стягнення витрат на благодійні внески, з врахуванням наступного.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд, дослідивши додані потерпілою розрахунки і чеки, які підтверджують витрати на лікування, стягнув з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду, пов'язану з лікуванням останньої внаслідок ДТП, в межах страхового полісу в розмірі 50 058 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 24.1 Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. При цьому відшкодування добровільних внесків понесених особою в закладах охорони здоров'я, вказаною нормою Закону не передбачено, оскільки вони не стосуються витрат на лікування.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення стягнутої на користь потерпілої ОСОБА_3 судом першої інстанції з ТДВ СК «Альфа-Гарант» суми матеріальної шкоди на суму благодійних внесків, а саме 2 570 грн, (50058 грн. 45 коп. - 2570 грн. (благодійні внески)=47 488 грн 45 коп.), у зв'язку з чим, і розмір моральної шкоди, яка відповідно до ст. 26-1 вказаного Закону, відшкодовується потерпілому страховиком у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, також підлягає зменшенню. (5% х 47 488 грн. 45 коп./100%=2374 грн. 42 коп.).

За таких обставин, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 408 КПК України, вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову підлягає зміні, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» частковому задоволенню.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2018 року відносно ОСОБА_5, в частині цивільного позову змінити.

Зменшити суму, яка підлягає стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант».

Стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 47488 грн. 45 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2374 грн. 42 коп.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Олійник В. Б. Рунов В. Ю.