Постанова № 76223593, 04.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/6560/18

Номер провадження 22-ц/788/1497/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

.

розглянув у порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року в складі судді Косолап М.М., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 27 червня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 лютого 2018 року по 16 травня 2018 року в сумі 9903 грн. 68 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, відповідач зазначив, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача було вирішено рішенням суду від 23 лютого 2018 року по цивільній справі № 592/6560/18. У той же час, ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» вказує на те, що невиконання вищевказаного рішення не тягне за собою застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а відносини щодо виконання рішення суду регулюються у порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звільнення (25 квітня 2017 року) позивач мав право на отримання від відповідача грошових коштів у вигляді заборгованості по заробітній платі, що встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2018 року по цивільній справі № 592/751/18, у зв'язку з тим, що фактичний розрахунок з позивачем відповідач провів лише 17 травня 2018 року, тому суд вважав, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 лютого 2018 року (наступний робочий день після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з заробітної плати) по 16 травня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

25 квітня 2017 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При його звільненні відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2018 року по цивільній справі № 592/751/18 з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 38983 грн. 84 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 26 квітня 2017 року по 23 лютого 2018 року включно в сумі 37757 грн. 78 коп., з послідуючим утриманням податків і обов'язкових платежів (а.с. 7 - 8).

Із вищевказаного рішення суду вбачається, що відповідно до наказу № 75 від 21 березня 2014 року у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» з 26 травня 2014 року на підприємстві встановлений неповний робочий тиждень, зокрема, 3 робочі дні: понеділок, вівторок, середа, а середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 309 грн. 49 коп., тому дані обставини не підлягають доказуванню.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не спростовується, що виплата працівникові при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні фактично відбулася 17 травня 2018 року, що також підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 12).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника невиплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів відноситься критично до доводів апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження», оскільки вказаний закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цим Законом урегульовано лише правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень. У даному ж випадку позивач звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст. 117 КЗпП України, так як розрахунок по заробітній платі з працівником було здійснено підприємством лише 17 травня 2018 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після ухвалення судового рішення від 23 лютого 2018 року про стягнення заборгованості з заробітної плати у випадку не погашення заборгованості відповідач не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду, відповідно, без змін.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Хвостик С.Г.

Судді: Криворотенко В.І.

Собина О.І.