Ухвала суду № 76223307, 03.09.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3583/18

Провадження № 1-кс/345/1088/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2018 року м. Калуш

Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кардаш О.І., за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю., прокурора Калуської місцевої прокуратури ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянув клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимої, громадянина України, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, -,

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Калуського ВП ГУНП України звернувся до суду із клопотанням про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12013090170001756.

Клопотання обґрунтовує тим, що 23.06.2010 року ОСОБА_3 вирішила шахрайським способом заволодіти коштами ОСОБА_4 З цією метою, замовчуючи від неї відомості про те, що квартира, яка знаходиться по вул. Пушкіна,15а/28 в м. Калуші на момент укладення договору купівлі-продажу була обтяжена іпотекою в банку «ОСОБА_5 ОСОБА_6» та володіючи лише ? часткою даної квартири, уклала із ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу вказаної квартири, в результаті чого незаконно заволоділа коштами (авансом) ОСОБА_4 в розмірі 21 116 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 23.06.2010 року становив 207 992,60 грн., а в подальшому ухилилась від оформлення в нотаріальному порядку договору купівлі-продажу даної квартири та не повернула кошти потерпілій.

29.08.2018 року СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франкіській області ОСОБА_3 повідомлено про зміну підозри, а саме про те, що вона підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

20.05.2015р., оскільки ОСОБА_3 переховується від органів досудового розслідування та суду, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013090170001756 зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України. А підозрювану ОСОБА_3 оголошено в розшук.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На даний час запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу неможливо.

Прокурор клопотання підтримав. Пояснив, що на даний час 29.08.2018 року слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 складено повідомлення про зміну підозри ОСОБА_3, а саме змінено кваліфікацію дій підозрюваної. Так, на даний час ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах. Підозра є обґрунтована, вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Захисник в судовому засіданні вважає необґрунтованим клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисної ОСОБА_3 Наголосив, що ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 03.09.2018 року зобов’язано слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12013090170001756 від 26.12.2013року, вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12013090170001756 від 26.12.2013року відомостей про вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, від 19.05.2015 року. Отже, ОСОБА_3 не має статусу підозрюваної, а тому клопотання про обрання відносно неї запобіжного заходу є безпідставним.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений в міжнародний розшук.

П.4 ч. 2 ст. 183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю висунутого обвинувачення чи підозри.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Сукупність зібраних матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі повинна бути достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Судом встановлено, що у провадженні СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області знаходиться кримінальне провадження за №12013090170001756 від 26.12.2013року. 19 травня 2015 року слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КПК України.

29.08.2018 року слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 складено повідомлення про зміну підозри ОСОБА_3, а саме дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.3 ст.190 КК України.

Суд враховує, що ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 року зобов’язано слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12013090170001756 від 26.12.2013року, вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12013090170001756 від 26.12.2013року відомостей про вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, від 19.05.2015 року.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим не були виконані належним чином передбачені процесуальним законом дії щодо повідомлення ОСОБА_3 про підозру за ч.4 ст.190 КПК України та вручення їй цього повідомлення. Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 12.05.2017 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.08.2018 року встановлено, що повідомлення про підозру від 19.05.2015 року взагалі не відповідало вимогам п.5 ч.1 ст.277 КПК України, оскільки правова кваліфікація за ч.4 ст.190 КК України є незаконною.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи, що повідомлення про підозру від 19.05.2015 року ОСОБА_3 належним чином не було вручено, а отже на момент звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_3 не набула статусу підозрюваної.

Крім того, суд звертає увагу, що оскільки первинне повідомлення про підозру не було вручене ОСОБА_3 належним чином і вона не вважається підозрюваною в розумінні ст.42 КПК України, наступна зміна повідомлення про підозру щодо ОСОБА_3, яка не має статусу підозрюваної в рамках даного кримінального провадження, не має юридичного значення.

До того ж прокурором під час розгляду клопотання не доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Матеріалами клопотання встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.03.2014 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу та стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 230 586,72 грн. авансу. За таких обставин, є підстави вважати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існують цивільно-правові відносини.

Виходячи з положень ст. 194 КПК України, запобіжний захід не може бути застосований без наявності обґрунтованої підозри.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Слідчому судді при розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні слід враховувати, що вони обмежують права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 є безпідставним. Таким чином необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 198 КПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п’яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя: