Рішення № 76223281, 03.09.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1701/18

Провадження № 2/345/932/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2018 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Сухарник І.І., з участю секретаря судового засідання Баран В.В., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м.Калуш цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовує тим, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №21568, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" кошти в сумі 192 157,95 грн., яка складається з:

-заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 998,86 грн.;

-заборгованості за відсотками у розмірі 169 833,71 грн.;

-заборгованості з пені та комісії у розмірі 4 936,91 грн.;

-заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн.;

-заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 9 138,47 грн.;

Також з позивача стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1 800,00 грн.

29 січня 2018 року старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Б’єргсков Наталією Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису.

Представник позивача вважає зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню повністю, так як на підставі положень статей 5, 7, 49 Закону України "Про нотаріат", Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку вчинення нотаріальних дій, пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості.

Окрім цього, не маючи в розпорядженні ні кредитного договору, ні підтверджуючих заборгованість документів, нотаріус не мав правових підстав вчиняти виконавчий напис за вимогою, яка виникла майже 10 років тому, збільшуючи визначених законом трирічний строк.

Представник позивача стверджує, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити: чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172; чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином; чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання; чи не виник спір між зацікавленими особами; чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Оскільки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем не було дотримано жодної із вищезазначених вимог, адвокат ОСОБА_2. просить суд: виконавчий напис, вчинений 17.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем та зареєстрованим в реєстрі за №21568, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" коштів в сумі 192 157,95 грн. визнати таким, що не підлягає виконанню повністю; стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явились. ОСОБА_2. надав суду заяву, в якій просить позов задоволити, розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки та розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв, клопотань, відзиву від нього на адресу суду не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, наданою нею у письмовій заяві про розгляд справи без її участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який наленжо повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 55 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №21568 (а.с.11), відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" кошти в сумі 192 157,95 грн., яка складається з:

-заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 998,86 грн.;

-заборгованості за відсотками у розмірі 169 833,71 грн.;

-заборгованості з пені та комісії у розмірі 4 936,91 грн.;

-заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн.;

-заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 9 138,47 грн.;

Також з позивача стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1 800,00 грн.

29 січня 2018 року старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Б’єргсков Наталією Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 17.11.2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем та зареєстрованим в реєстрі за №21568, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" коштів в сумі 192 157,95 грн. (а.с.10).

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно правової позиції Верховного суду України у справі №6-887цс 17 від 05 липня 2017 року з урахуванням приписів статей 15,16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, встановлено такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Отже, необхідно встановити, чи банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Однак, нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався тільки розрахунком заборгованості, підготовленим працівниками банку, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Підпунктом 5.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 визначено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. Порядку).

Водночас, оскаржуваний виконавчий напис вчинено на окремому спеціальному бланку нотаріальних документів, кредитний договір до нього відсутній, що не відповідає вимозі пункту 5.2. Порядку.

Також нотаріус не з'ясував, чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Так, відповідно до ст. 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За договором, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України ) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України ).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіку погашення) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Як вбачається з оспорюваного виконавчого напису стягнення здійснюється за період з 1вересня 2008 року по 1 вересня 2017 року, а відповідно до розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» до матеріалів виконавчого провадження, останнє погашення відбулося 12 червня 2014 року.

Отже, строк позовної давності на момент складення виконавчого напису сплив, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» втрачено право вимоги.

Із розрахунку заборгованості, також вбачається, що розмір відсоткової ставки збільшувався в односторонньому поряду - з 22,8 % на момент укладення договору до 30% з 1 січня 2013 року; з 1 вересня 2014 року - 34,8 %; з 1 квітня 2015 року - 43,2 %, при цьому з 25 грудня 2012 року на прострочену суму нараховувались додаткові відсотки.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Переліку.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд -

у х в а л и в:

Позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю - задоволити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 17.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем та зареєстрованим в реєстрі за №21568, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" коштів в сумі 192 157,95 грн., таким, що не підлягає виконанню повністю.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: