Ухвала суду № 76222853, 03.09.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8073/18

Провадження № 1-кс/344/3359/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Присяжнюка В.Я., слідчого Олійника Є.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017090130000085 від 20.04.2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що 20.04.2017 року близько 07.45 год., ОСОБА_1 використовуючи автомобіль марки «Оpel Vectra», реєстраційний номер ОСОБА_3 – КТА 52173, приїхавши до житлового будинку, розміщеного в с. Ільці, присілок Фірас, Верховинського району, Івано-Франківської області, що належить потерпілому ОСОБА_4, маючи на меті вчинити із нього крадіжку матеріальних цінностей, шляхом віджиму метало-пластикового вікна, проник в його приміщення, звідки таємно викрав грошові кошти та товарно-матеріальні цінності, спричинивши майнову шкоду на суму 47052 грн. 80 коп.

24 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 усвідомлює неминучість покарання за вчинений ним тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років. Крім того ОСОБА_1, 08.05.2017 при проведенні працівниками поліції обшуку по місцю його проживання де було частково віднайдено таємно викрадене в потерпілого ОСОБА_4 майно, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, з місця проведення слідчої дії скрився; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1, відомі їхні анкетні дані; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 підозрюючись у вчиненні нового корисливого злочину, раніше неодноразово вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та жодних належних висновків для себе не зробив, продовжуючи вести злочинний, антигромадський спосіб життя. Крім того останній ніде офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має та може знову вчинити кримінальне правопорушення з метою отримання прибутку, тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, та просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечила, оскільки вважає підозру не обґрунтованою, а наведені прокурором ризики - не доведеними, тому просила врахувати характеризуючі дані підозрюваного, та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 24 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 185 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.

Постановою слідчого від 11.06.2018 року ОСОБА_1 оголошено в розшук.

11.06.2018 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області надано дозвіл на затримання ОСОБА_1

31 серпня 2018 року на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 року ОСОБА_1 затримано.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться в протоколах допитів потерпілого ОСОБА_4, протоколах допитів свідків ОСОБА_5, Якіб`юка І.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколі обшуку, рапорті о/у ВКП Верховинського ВП ОСОБА_8, протоколах огляду предметів, протоколі пред’явлення речей для впізнання та іншими матеріалами в їх сукупності.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 усвідомлює неминучість покарання за вчинений ним тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років. Крім того ОСОБА_1, 08.05.2017 при проведенні працівниками поліції обшуку по місцю його проживання де було частково віднайдено таємно викрадене в потерпілого ОСОБА_4 майно, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, з місця проведення слідчої дії скрився; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1, відомі їхні анкетні дані; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 підозрюючись у вчиненні нового корисливого злочину, раніше неодноразово вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та жодних належних висновків для себе не зробив, продовжуючи вести злочинний, антигромадський спосіб життя. Крім того останній ніде офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має та може знову вчинити кримінальне правопорушення з метою отримання прибутку.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, його репутацію, наявність постійного місця проживання, непрацюючого, неодруженого та раніше судимого.

Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_1 переховувався від органів досудового розслідування та суду, дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, наряду з положеннями ст.ст.182,183 КПК України враховую практику Європейського суду з прав людини,відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Також враховую тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини вчинення злочину, розмір заподіяної шкоди.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов’язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк п’ятдесят чотири дні - до 23 жовтня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 35240 ( тридцять п»ять тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 23 жовтня 2018 року обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув’язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв’язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 03 вересня 2018 року.

Слідчий суддя: Татарінова О.А.