Ухвала суду № 76222625, 31.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1421/18

Номер справи місцевого суду: 522/15093/18, 1-кс/522/15914/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Котелевського Р.І.

суддів: Кадегроб А.І., Прібилова В.М.,

за участю:

секретаря – Тьосової Я.В.,

прокурора – Корнієнко Є.В.,

захисника – ОСОБА_2

підозрюваного – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2018 року про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №42018161010000119 від 10.04.2018 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погодженого з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №42018161010000119 від 10.04.2018 року, відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проходить військову службу за контрактом на посаді тимчасово виконуючого обов’язки командира рейдового судна «Балта», у військовому званні «старший лейтенант», зареєстрованого та фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина А0937А), раніше не судимого,

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в тому, що на початку квітня 2018 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 призначено на посаду тимчасово виконуючого обов’язки командира рейдового судна «Балта», 30-го дивізіону надводних кораблів (військова частина А 0937 А) ВМС України.

У зв’язку із цим, відповідно до примітки 1 до статті 364 КК України, ОСОБА_3 під час перебування на посаді тимчасово виконуючого обов’язки командира корабля СР «Балта» 30-го дивізіону надводних кораблів (військова частина А0937А) відповідно до своїх функціональних обов’язків був службовою особою та виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки.

ОСОБА_3, при вступі до лав Збройних Сил України, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, склав Військову присягу на вірність народу України та присягнув бути вірними та відданими українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок та неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

В силу наявного досвіду проходження військової служби - ОСОБА_3 знає та розуміє вищевикладені вимоги Конституції України та виданих в її розвиток та реалізацію інших нормативно-правових актів, що встановлюють зазначені обмеження.

Однак, діючи в порушення наведених вимог законів, ОСОБА_3, як службова особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив корупційний злочин при наступних обставинах.

В той же час, на рейдовому судні «Балта» військовій частині А0937А, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26, з 22.03.2018 року проходить військову службу за контрактом на посаді кока команди постачання матрос ОСОБА_6, для якого старший лейтенант ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є начальником за посадою та військовим званням, тобто вони перебувають у відносинах підлеглості.

10.08.2018 року, приблизно о 19:00 годині, старший лейтенант ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка обіймає посаду тимчасово виконуючого обов’язки командира корабля рейдового судна «Балта» 30-го дивізіону надводних кораблів, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, використовуючи надану йому владу та службове становище, перебуваючи у каюті зазначеного судна на території військової частини А0937А, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26, під час розмови з ОСОБА_7 поставив перед останнім вимогу надати йому — ОСОБА_3, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 10.08.2018 року складало 67 775 тисяч гривень) за вчинення ним, ОСОБА_3, як службовою особою в інтересах ОСОБА_6, як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, які полягали у сприянні переводу по службі ОСОБА_6 до іншої військової частини, при цьому у разі ненадання ОСОБА_7 вказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_3 погрожував останньому, вжити дій, з використанням наданої йому влади та службового становища щодо створенням штучних перешкод для переводу по службі ОСОБА_6 з військової частини А 0937А до іншої військової частини.

Не маючи іншого вибору кок команди постачання рейдового судна «Балта» 30-го дивізіону надводних кораблів ОСОБА_6 вимушено погодився задовольнити протиправні вимоги ОСОБА_3 з приводу надання останньому неправомірної вигоди.

Разом із цим, 06.08.2018 року, кок команди постачання рейдового судна «Балта» 30-го дивізіону надводних кораблів ОСОБА_6, розуміючи послідовність озвучених старшим лейтенантом ОСОБА_3 протиправних його дій, пов’язаних з вимаганням неправомірної вигоди, звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності ОСОБА_3

23.08.2018 року, близько 21 год. 00 хв., старший лейтенант ОСОБА_3, обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов’язки рейдового судна «Балта» 30-го дивізіону надводних кораблів, тобто будучи службовою особою, перебуваючи на території військової частини А0937А, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26, діючи у визначений ним спосіб, поєднуючи свої дії з вимаганням, умисно, з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, використовуючи надану йому владу та службове становище, одержав від підлеглого ОСОБА_6, для себе, частину неправомірної вигоди у сумі 500 (п’ятсот) доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 23.08.2018 складало 13 940 гривень), від загальної суми неправомірної вигоди у сумі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) доларів США, за вчинення ним, ОСОБА_3, як службовою особою в інтересах ОСОБА_6, як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, які полягали у сприянні переводу по службі ОСОБА_6 до іншої військової частини.

23.08.2018 року після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону спільно з працівниками СУ ГУНП в Одеській області.

При прийнятті рішення щодо обрання відносно ОСОБА_3запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя прийняв до уваги те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, послався на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: те, що підозрюваний перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, або перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчий суддя прийняв до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_3, врахував умисний та корисливий характер злочину у вчиненні якого він підозрюється, який відноситься до категорії тяжкого злочину, прийшов до висновку про неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Посилаючись на вимоги ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Захисник вказує на необґрунтованість підозри та посилається на відсутність заявлених в клопотанні слідчого ризиків, а також вважає, що сама лише тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, не може виправдовувати його тримання під вартою. Також захисник посилається, що визначений оскаржуваною ухвалою розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для підозрюваного. Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що вирішуючи питання щодо обрання відносно ОСОБА_3найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя в цілому дотримався вимог закону, які регламентують застосування запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, сторона захисту стверджувала про відсутність обгрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, але ці твердження захисника та підозрюваного апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, що підтверджується доказами, які існують на даній стадії досудового розслідування, які долучені до клопотання, а саме: заява про вчинення злочину кока команди постачання рейдового судна «Балта» 30-го дивізіону надводних кораблів ОСОБА_6, що окрім іншого свідчить про відсутність провокування ОСОБА_3 на вчинення кримінального правопорушення, протоколи допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6, протоколом затримання особи ОСОБА_3 підозрюваного у вчиненні злочину, протоколи обшуків транспортного засобу «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1, рейдового судна «Балта», пункту обміну валют, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 28, протокол огляду відеозапису вилученого з камер внутрішнього відеоспостереження вказаного пункту обміну валют, та інші матеріали клопотання в сукупності, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується зібраними по справі доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред’явленого обвинувачення.

Згідно практики ЄСПЛ, зокрема згідно п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &a

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту апеляційному суду не наведено.

Апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які містяться в матеріалах провадження, на даній стадії досудового розслідування, доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, таслідчим та прокурором надано відповідні докази на підтвердження існування ризиків, які знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.

Що стосується доводів сторони захисту про відсутність заявлених ризиків, апеляційний суд зазначає таке.

На існування зазначених в клопотанні ризиків вказують наявні у матеріалах справи та встановлені під час апеляційного розгляду дані, які дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра у вчинені підозрюваним протиправних дій, які відносяться до категорії тяжкого злочину, що свідчить про те, що у разі перебування на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може вживати дії, направлених на незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які є його безпосередніми підлеглими та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв’язків підозрюваного, а саме те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, та має постійне місце проживання, не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді, а обґрунтована на даній стадії досудового розслідування підозра ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не дає достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Апеляційний суд вважає що прокурором надано достатні та переконливі дані, які вказують на те, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та підтвердження відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які не є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а стороною захисту не надано жодного доказу, які свідчать про протилежне та спростовують ці твердження прокурора.

В зв’язку з наведеним, твердження сторони захисту про відсутність доказів щодо існування зазначених у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ризиків, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає обґрунтованими посилання слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висновки які належним чином мотивовані та наведені в оскаржуваній ухвалі.

Разом з цим, вислухавши прокурора щодо законності та обґрунтованості рішення слідчого судді в частині визначення розміру застави, апеляційний суд приходить до висновку про слушність доводів сторони захисту, що слідчий суддя не мотивував свого рішення в цій частині та визначив завідомо непомірний розмір застави.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В той же час, слідчий суддя районного суду, визначивши заставу у сумі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень, не навів в ухвалі жодної підстави, яку він вважає виключною, та яка давала можливість слідчому судді застосувати максимальний розмір застави, визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК України. При цьому, посилання слідчого судді про врахування при визначені розміру застави матеріального стану підозрюваного є безпідставними з урахуванням того, що це питання не було предметом дослідження в районному суді, що підтверджується матеріалами справи. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор також не навів жодного доводу, чому він вважає оскаржуване рішення в цій частині обґрунтованим, та не спростував твердження сторони захисту щодо майнового стану підозрюваного.

В свою чергу сторона захисту надала докази, що підозрюваний отримує за місцем роботи заробітну плату, та яка за останні шість місяців склала 68802 гривні, на його утриманні непрацездатна дружина та малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_5, та його дохід є єдиним джерелом для існування сім’ї.

З огляду на зазначені вище обставини, апеляційний суд не може погодитися з визначеним слідчим суддею розміром застави та вважає його завідомо непомірним для підозрюваного, а тому ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_3, розміру спричиненої шкоди та майновому стану підозрюваного.

З урахуванням наведеного, враховуючи данні щодо розміру неправомірної вигоди в отриманні якої підозрюється ОСОБА_3, яка складає 67775 гривеньта майновий стан підозрюваного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити такий розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку усі в сукупності обставини, які встановлені апеляційним судом, в тому числі і розмір шкоди спричиненої злочином, який інкримінується підозрюваному, вказують на можливе та необхідне визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави, з урахуванням реального майнового та сімейного стану підозрюваного, буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, та не буде непомірним для підозрюваного, членів його сім’ї та близьких родичів.

Крім того, апеляційним судом встановлені обставини, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді та прийняття апеляційним судом нової ухвали, оскільки приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя не врахував положень КПК України та не визначив строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді тримання під вартою.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Разом з цим, резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить рішення слідчого судді щодо строку дії обраного запобіжного заходу, що є порушенням вимог ч.4 ст.196 КПК України та також тягне за собою скасування ухвали слідчого судді.

Визначаючи строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, апеляційний суд враховує положення ч.3 ст.115 КПК України щодо обчислення процесуальних строків, а також вимоги ст. 176 КПК України, відповідно до якої запобіжний захід – це захід забезпечення кримінального провадження, який застосовується у відповідній стадії кримінального провадження.

Положеннями п.2 ч.1 ст.219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був затриманий 23.08.2018 року, а 24.08.2018 року йому було повідомлено про підозру. За таких умов строк досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.219 КПК України, закінчується 24.10.2018 року, а тому строк дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного не повинен перевищувати строку досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на зазначені вище обставини, ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень з покладенням на підозрюваного обов’язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2018 року в рамках кримінального провадження №42018161010000119 від 10.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з визначенням застави, як запобіжного заходу у розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень– скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1– задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20 жовтня 2018 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_3розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Апеляційний суд Одеської області; код ЄДРПОУ 02892913; розрахунковий рахунок 37311091005572; МФО 820172; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 01 серпня 2018 року; Заставна сума за ОСОБА_3; (судді: Котелевський Р.І., Прібилов В.М., Кадегроб А.І.).

Підозрюваний ОСОБА_3 звільняється з під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов’язати підозрюваного після звільнення з під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим та прокурором; 5) носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити підозрюваному наслідки невиконання указаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з’явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

Р.І. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Прібилов