Постанова № 76221324, 30.08.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/1025/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"30" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря Черняк А.А.,

позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи :

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України третя особа - Національна академія служби безпеки України про визнання наказів протиправними, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

суддя в 1-й інстанції - Панкеєва В.А.,

місце постановлення ухвали - м.Житомир,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним наказ Служби безпеки України № 1554-ОС від 22.12.2017 про звільнення його зі служби, поновити на службі з 22.12.2017, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день винесення рішення по справі, моральну шкоду в розмірі 10000 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначив, що позивач на підставі контракту проходив військову службу в СБУ, з 27.10.2017 переведений до Національної академії служби безпеки України для проведення навчання з перепідготовки. 06.12.2017 на зупинці громадського транспорту на позивача здійснено напад невідомою групою осіб. З метою встановлення всіх обставин, академією проведено службове розслідування в результаті якого ОСОБА_2 наказом № 1554-ОС від 22.12.2017 звільнено зі служби. Позивач вважає таке звільнення протиправним.

Одночасно з позовною заявою, 23 лютого 2018 року позивач подав клопотання про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем надано копію довідки від 20.02.2018 № 417, яка підтверджує перебування ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні у лікаря невролога Любарської ЦРЛ з 10.01.2018 по 20.02.2018 (а.с.18).

Ухвалою суду від 1 березня 2018 року позов ОСОБА_2 залишено без руху, однією з підстав вказано відсутність обґрунтування порушення строків. Так, судом вказано, що перебування на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє особу можливості звернутись до суду в установлені законом строки. З урахуванням наведеного, причини порушення строку звернення до суду визнані неповажними, а тому позивачу запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку та надати інші наявні докази в обґрунтування підстав такого пропуску.

На виконання ухвали суду представником позивача 15 березня 2018 року подано заяву про усунення недоліків. Зокрема представник вказав, що у позивача не було можливості вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав у зв'язку з перебуванням на казарменому режимі, без права залишення її території до часу відрахування, та погіршенням стану здоров'я з 10.01.2018 по 20.02.2018. Оскаржуваний наказ йому не було видано на руки, тільки оголошено про надання після оформлення при відрахуванні зі складу слухачів Національної академії служби безпеки України. 27.12.2017 позивача було відраховано, проте жодного наказу надано не було та повідомлено, що відповідні накази будуть надіслані поштою після належного оформлення. По приїзду додому у позивача погіршилось самопочуття, через одержані від нападу травми, постійний нестерпний головний біль, оніміння руки та утрудненні рухи шиї. Крім того, представник зазначив, що незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо надання наказу ні відповідач, ні третя особа його не надавали. Лише 27.02.2018 відповідачем надано оскаржуваний наказ (а.с.26-28).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2018р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 від 26.02.2018 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа: Національна академія служби безпеки України, про визнання наказу Служби безпеки України № 1554-ОС від 22.12.2017 протиправним, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просив ухвалу від 21.05.2018р. скасувати з підстав, наведених у скарзі. На думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки хворобливому стану, в якому знаходився позивач. Висновки суду, як зазначає скаржник, щодо відсутності доказів підтвердження непрацездатності позивача та неможливості звернення до суду зроблені лише на припущеннях.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення скарги позивача з огляду на наступне.

Як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на напад групи третіх осіб на нього та двох інших офіцерів СБУ, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження, що спричинили тимчасову непрацездатність. В нього виявлені симптоми струсу головного мозку та невропатії правового променевого нерву, що спричинили тимчасовий параліч правої сторони тіла. У зв'язку з чим, після його звільнення він перебував на лікарняному до 20.02.2018, що підтверджується довідкою № 417 від 20.02.2018. Враховуючи тяжкий стан здоров'я та тривале лікування, він не мав змоги вчасно звернутись до суду з вказаним позовом, а тому вважає, що строк пропущено з поважних причин.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судова колегія наголошує, що відповідно до ст.122 КАС України процесуальні строки звернення до суду встановлюються з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що про факт звільнення позивач дізнався 22 грудня 2017 року, фактично виключений із списку слухачів академії 27.12.2017 року, отже початок перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом почався 28 грудня 2017 року і закінчився 27 січня 2018 року.

Між тим, від з'ясування вказаних обставин залежить підхід у застосуванні строків звернення до суду та правильне вирішення спору.

В судовому засіданні позивач пояснив, що не звернувся у встановлений місячний строк з позовом про оскарження наказу про звільнення, оскільки до 27.12.2017 включно перебував на казарменому режимі (що не заперечувалось та визнавалось іншими учасниками судового процесу); з 28.12.2017 по 10.01.2018 почалися новорічні та різдвяні були святкові дні, а з 10.01.2018 по 20.02.2018 він перебував на лікуванні. Стверджує, що перешкодою скористатись правом на звернення до суду була тимчасова втрата працездатності, у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я не міг власноруч керувати автомобілем. Лікарем рекомендовано обмеження рухів в правій руці та еластичне бинтування. Не міг приїхати до м.Житомира за правовою допомогою, оскільки конструкцією власного автомобіля передбачена механічна коробка перемикання передач, а тому керувати самостійно автомобілем не міг.

Судова колегія вважає, що при винесені оскарженої ухвали, судом першої інстанції не було вззято до уваги довідки та листа Любарської ЦРЛ від 07.03.2018 № 544. Відповідно до змісту вказаного листа та довідки лікарні за результатами огляду позивача 10.01.2018 встановлено діагноз: невропатія променевого нерву праворуч, призначено стаціонарне лікування на дому з 10.01.2018 по 19.01.2018, призначено ліжковий режим, хворого визнано тимчасово непрацездатним, протипоказане фізичне навантаження, рекомендовано обмеження рухів в правій руці, еластичне бинтування. 19 січня 2018 року під час огляду встановлено діагноз: остеохондроз шийного відділу хребта в стадії загострення, больовий корінцевий, рефлекторний синдроми, кила міжхребцевого диску С5-С6 та невропатія променевого нерву праворуч. Хворого визнано тимчасово непрацездатним, протипоказане фізичне навантаження, рекомендовано обмеження рухів в правій руці, еластичне бинтування, призначено стаціонарне лікування на дому, ліжковий режим з 20.01.2018 по 05.02.2018. З 05.02.2018 по 20.02.2018 хворий продовжив лікування амбулаторно. Хворого визнано тимчасово непрацездатним. Під час лікування хворий не міг переміщуватися самостійно та вести активне суспільно-соціальне життя (а.с.32).

Таким чином, висновки суду щодо відсутності доказів підтвердження непрацездатності позивача та неможливості звернення до суду зроблені лише на припущеннях, що суперечить процесуальним нормам права. Зазначена інформація не спростована в судовому відповідачем та третьою особою.

Хибним та помилковим є висновок суду, також, про необхідність підтвердження непрацездатності саме (або лише) листком непрацездатності, оскільки видача вказаного листка є доцільною застрахованим (працюючим) особам. З огляду на те, що позивача на час хвороби вже було звільнено зі служби, то на підтвердження періоду непрацездатності видається лише довідка. Також, поза увагою суду залишився той факт, що місячний період звернення позивача до суду припав на Новорічні та Різдвяні свята , які є неробочими днями. Не надав належної оцінки суд першої інстанції й поясненням позивача про його хворобливий стан у період після вибуття з академії (з 27.12.2018р. по 10.01.2018р.).

Крім того судова колегія приймає до уваги те, що позивач фактично не отримав від відповідача чи третьої особи копії наказів чи інших документів, що свідчили про причини та про мотивовані підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності та його звільнення, що є підставою для поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції створено штучні перешкоди для позивача стосовно його доступу до правосуддя в адміністративній справі для захисту його прав, свобод та інтересів, оскільки оскаржувана ухвала про залишення без розгляду даного позову постановлена судом передчасно.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ilhan v. Turkey» зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Окрім цього, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Отже, залишення позовної заяви без розгляду без додержання певного порядку, який надає особі можливість надати додаткові докази, або інші підстави для поновлення строку, за правовими нормами адміністративного судочинства, свідчить про однозначне порушення права на доступ до правосуддя та про неналежний судовий захист.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження по справі.

У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2018 р. скасувати, справу 806/1025/18 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "04" вересня 2018 р.