Постанова № 76221195, 29.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Сліденко А.В.

29 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2841/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - Межирицького А.О., відповідача - Квартенка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 23.05.2018 (10:08 год., повний текст складено 04.06.18) по справі № 820/2841/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрон+"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрон+" (далі по тексту - ТОВ «Астрон+») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд :

- скасувати наказ ГУДФС у Харківській області №1551 від 07.03.2018 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Астрон+";

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000531412 від 19.04.2018;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000541412 від 19.04.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/2841/18 позов ТОВ «Астрон+» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 19.04.2018 №00000531412, від 19.04.2018 №00000541412.

У решті вимог позов - залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/2841/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності господарських зносин між платником та контрагентом - постачальником з огляду на відомості узагальненої податкової інформації по контрагенту, а також існування розпочатого досудовим розслідуванням кримінального провадження за подією створення і діяльності контрагента. Стверджував, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/2841/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Астрон+" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 30.03.2018 № 1152/20-40-14-12-11/32030193.

Зазначеним актом зафіксовано порушення ТОВ «Астрон+» :

- п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України - занижено доходи в загальній сумі 1640938,82 грн., у т.ч. за 2015 рік - в сумі 837140,90 грн., за 2016 рік - 803797,30 грн., та занижено суму податку на прибуток всього в сумі 295368,99 грн., у т.ч. за 2015 рік - 150685,00 грн., за 2016 рік - 144683,00 грн.;

- абз. "а" п. 198.1 ст. 198, абз.1 і 2 п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту на загальну суму 328787,63 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 328787,63 грн.

19.04.2018 на підставі наведених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення :

№ 00000531412 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 331538,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 295368,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36170,75грн.);

№ 00000541412 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 410986,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 328789,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82197,25 грн.).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Астрон+» звернулось до суду з даним позовом про скасування наказу №1551 від 07.03.2018 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Астрон+" та податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018 № 00000531412 та № 00000541412, прийнятих за результатами даної перевірки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між ТОВ «Астрон+» та ТОВ «Прем'єр Папір», та, як наслідок правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу №1551 від 07.03.2018, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Астрон+", а не скасування наказу про проведення такої перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Астрон+» вимог п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (заниження доходів на 1640938,82 грн. та заниження суму податку на прибуток всього в сумі 295368,99 грн.), абз. "а" п. 198.1 ст. 198, абз.1 і 2 п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (завищення податкового кредиту на загальну суму 328787,63 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 328787,63 грн.) слугували твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником ТОВ «Прем'єр Папір».

У свою чергу, такого висновку відповідач дійшов, посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних, відомості Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації відносно контрагента-постачальника, відомостях процесуальних рішень досудового розслідування у кримінальному провадженні по справі Червонозаводського районного суду м. Харкова №646/2619/17.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на таке.

Визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств здійснюється на підставі ст. 134 ПК України.

Так, у відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017) об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

Пунктом 6 П (С) БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення

власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу

внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що

ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 П (С) БО 16и витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п.10 П (С) БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Пунктом 11 П (С) БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції(робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту) (п.12 П (С) БО 16).

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем «Покупець) укладено із ТОВ "Прем'єр Папір" (Продавець) договори купівлі-продажу від 15.11.2011р. № 023/Х та від 01.12.2015р. № 07/Х;

2) виписані даним постачальником видаткові накладні № Пр-0000164 від 26.04.2016 р. на суму 16240,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 2706,73 грн.), № Пр-0000165 від 26.04.2016 р. на суму 35318,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 5886,45 грн.), № Пр-0000164 від 26.04.2016 р. на суму 16240,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 2706,73 грн.), № Пр-0000178 від 04.05.2016 р. на суму 17294,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 2882,38 грн.), № Пр-0000198 від 25.05.2016 р. на суму 31159,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 5193,32 грн.), № Пр-0000199 від 26.05.2016 р. на суму 16899,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 2816,59 грн.), № Пр-0000215 від 08.06.2016 р. на суму 203002,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 33833,77 грн.), № Пр-0000225 від 13.06.2016 р. на суму 33623,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 5603,84 грн.), № Пр-0000226 від 14.06.2016 р. на суму 32842,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 5473,70 грн.), № Пр-0000241 від 29.06.2016 р. на суму 31445,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 5240,85 грн.), № Пр-0000262 від 08.07.2016 р. на суму 15926,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 2654,46 грн.), № Пр-0000260 від 08.07.2016 р. на суму 15592,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 2598,74 грн.), № Пр-0000278 від 18.07.2016 р. на суму 15572,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 2595,41 грн.), № Пр-0000285 від 20.07.2016 р. на суму 51294,17 грн. (у т.ч. ПДВ - 8549,03 грн.), № Пр-0000294 від 27.07.2016 р. на суму 15536,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 2589,42 грн.), № Пр-0000320 від 11.08.2016 р. на суму 32459,47 грн. (у т.ч. ПДВ - 5409,91 грн.), № Пр-0000423 від 15.09.2016 р. на суму 147572,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 24595,56 грн.), № Пр-0000320 від 11.08.2016 р. на суму 32459,47 грн. (у т.ч. ПДВ - 5409,91 грн.), № Пр-0000467 від 30.09.2016 р. на суму 17481,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 2913,52 грн.), № Пр-0000179 від 10.05.2016 р. на суму 17094,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 2849,11 грн.), № Пр-0000320 від 11.08.2016 р. на суму 32459,47 грн. (у т.ч. ПДВ - 5409,91 грн.), № Пр-0000314 від 09.08.2016 р. на суму 16009,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 2668,22 грн.), № Пр-0000318 від 10.08.2016 р. на суму 107961,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 17993,57 грн.), № Пр-0000554 від 27.10.2015 р. на суму 117718,06 грн. (у т.ч. ПДВ - 19619,68 грн.), № Пр-0000374 від 08.07.2015 р. на суму 28474,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 4745,68 грн.), № Пр-0000385 від 20.07.2015 р. на суму 43871,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 7311,98 грн.), № Пр-0000390 від 22.07.2015 р. на суму 16144,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 2690,69 грн.), № Пр-0000435 від 17.08.2015 р. на суму 97759,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 16293,28 грн.), № Пр-0000443 від 20.08.2015 р. на суму 14245,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 2374,23 грн.), № Пр-0000486 від 08.09.2015 р. на суму грн. (у т.ч. ПДВ - 5409,91 грн.), № Пр-0000491 від 10.09.2015 р. на суму 14010,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 2335,15 грн.), № Пр-0000498 від 16.09.2016 р. на суму 128661,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 21443,63 грн.), № Пр-0000504 від 18.09.2015 р. на суму 14315,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 2385,99 грн.), № Пр-0000512 від 29.09.2015 р. на суму 42560 грн. (у т.ч. ПДВ - 7093,33 грн.), № Пр-0000517 від 02.10.2015 р. на суму 134439,79 грн. (у т.ч. ПДВ - 22406,63 грн.), № Пр-0000541 від 21.10.2015 р. на суму 27405,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4567,50 грн.), № Пр-0000558 від 30.10.2015 р. на суму 69998,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 11666,37 грн.), № Пр-0000572 від 06.11.2015 р. на суму 28099,51 грн. (у т.ч. ПДВ - 4683,25 грн.), № Пр-0000584 від 11.11.2015 р. на суму 28320,34 грн. (у т.ч. ПДВ - 4720,06 грн.), № Пр-0000616 від 03.12.2015 р. на суму 13850,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 2308,44 грн.), № Пр-0000631 від 11.12.2015 р. на суму 84407,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 14067,84 грн.), № Пр-0000658 від 28.12.2015 р. на суму 71173,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 11862,33 грн.), № Пр-0000213 від 13.01.2016 р. на суму 15807,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 2634,66 грн.), № Пр-0000090 від 01.03.2016 р. на суму 49085,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 8174,25 грн.), № Пр-0000097 від 03.03.2016 р. на суму 17619,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 2936,57 грн.), № Пр-0000098 від 11.03.2016 р. на суму 33862,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 5643,74 грн.), № Пр-0000103 від 15.03.2016 р. на суму 142948,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 23824,75 грн.);

3) документи про фізичне переміщення товару, а саме товарно-транспортні накладні: №Пр-0000374-1 від 08.07.2015 р., №Пр-0000374-2 від 08.07.2015 р., №Пр-0000385-1 від 20.07.2015 р., №Пр-0000385-2 від 20.07.2015 р., №Пр-0000385-3 від 20.07.2015 р., №Пр-0000390 від 22.07.2015 р., №Пр-0000435-1 від 17.08.2015 р., №Пр-0000435-2 від 17.08.2015 р., №Пр-0000435-5 від 17.08.2015 р., №Пр-0000435-4 від 17.08.2015 р., №Пр-0000435-3 від 17.08.2015 р., №Пр-0000435-6 від 18.08.2015 р., №Пр-0000435-7 від 18.08.2015 р., №Пр-0000443 від 20.08.2015 р., №Пр-0000491 від 10.09.2015 р., №Пр-0000517-4 від 02.10.2015 р., №Пр-0000517-3 від 02.10.2015 р., №Пр-0000517-2 від 02.10.2015 р., №Пр-0000517-1 від 02.10.2015 р., №Пр-0000517-8 від 05.10.2015 р., №Пр-0000517-7 від 05.10.2015 р., №Пр-0000517-6 від 05.10.2015 р., №Пр-0000517-5 від 05.10.2015 р., №Пр-0000541-1 від 21.10.2015 р., №Пр-0000541-2 від 21.10.2015 р., №Пр-0000558-1 від 30.10.2015 р., №Пр-0000558-2 від 30.10.2015 р., №Пр-0000558-3 від 30.10.2015 р, №Пр-0000558-4 від 30.10.2015 р., №Пр-0000558-5 від 30.10.2015 р., №Пр-0000572-1 від 05.11.2015 р., №Пр-0000572-2 від 05.11.2015 р., №Пр-0000584-2 від 11.11.2015 р., №Пр-0000616 від 03.12.2015 р., №Пр-0000631-1 від 11.12.2015 р., №Пр-0000631-2 від 11.12.2015 р., №Пр-0000631-3 від 11.12.2015 р., №Пр-0000631-4 від 14.12.2015 р., №Пр-0000631-5 від 14.12.2015 р., №Пр-0000631-6 від 14.12.2015 р., №Пр-0000658-1 від 28.12.2015 р., №Пр-00000013 від 13.01.2016 р., №Пр-00000090-1 від 01.03.2016 р., №Пр-00000090-3 від 01.03.2016 р., №Пр-00000097 від 03.03.2016 р., №Пр-00000098-1 від 11.03.2016 р., №Пр-0000103-1 від 15.03.2016 р., №Пр-0000103-9 від 16.03.2016 р., №Пр-0000103-6 від 16.03.2016 р., №Пр-0000103-7 від 16.03.2016 р., №Пр-00000164 від 26.04.2016 р., №Пр-00000165-1 від 26.04.2016 р., №Пр-00000165-2 від 26.04.2016 р., №Пр-00000178 від 04.05.2016 р., №Пр-00000179 від 10.05.2016 р., №Пр-00000198-1 від 25.05.2016 р., №Пр-00000198-2 від 25.05.2016 р., №Пр-00000199 від 26.05.2016 р., №Пр-0000215-1 від 08.06.2016 р., №Пр-0000215-2 від 08.06.2016 р., №Пр-0000215-3 від 08.06.2016 р., №Пр-0000215-4 від 08.06.2016 р., №Пр-0000215-5 від 08.06.2016 р., №Пр-0000215-6 від 09.06.2016 р., №Пр-0000215-7 від 09.06.2016 р., №Пр-0000215-8 від 09.06.2016 р., №Пр-0000215-9 від 09.06.2016 р., №Пр-0000215-10 від 09.06.2016 р., №Пр-0000215-11 від 10.06.2016 р., №Пр-0000215-12 від 10.06.2016 р., №Пр-00000225-1 від 13.06.2016 р., №Пр-00000225-2 від 13.06.2016 р ., №Пр-00000226-1 від 14.06.2016 р., №Пр-00000241-1 від 29.06.2016 р., №Пр-00000241-2 від 29.06.2016 р ., №Пр-00000262 від 08.07.2016 р., №Пр-00000260 від 08.07.2016 р., №Пр-00000278 від 18.07.2016 р., №Пр-00000285-1 від 20.07.2016 р., №Пр-00000285-2 від 20.07.2016 р., №Пр-00000294 від 27.07.2016 р., №Пр-0000318-1 від 10.08.2016 р., №Пр-0000318-2 від 10.08.2016 р., №Пр-0000318-3 від 10.08.2016 р., №Пр-0000318-4 від 11.08.2016 р., №Пр-0000318-5 від 10.08.2016 р., №Пр-0000318-6 від 11.08.2016 р., №Пр-0000318-7 від 11.08.2016р., №Пр-00000320-1 від 11.08.2016 р., №Пр-00000320-2 від 11.08.2016 р.;

4) документи про виконання зобов'язань з оплати вартості товару, а саме: платіжні доручення від 20.01.2015 р. №1652 на суму 68067,06 грн., від 21.01.2015 р. №1656 на суму 40000,00 грн., від 29.01.2015 р. №1688 на суму 30739,54 грн., від 12.02.2015 р. №1783 на суму 99959,42 грн., від 13.03.2015 р. №1949 на суму 13894,74 грн. від 17.03.2015 р. №1972 на суму 97359,30 грн., від 26.03.2015 р. №2025 на суму 16562,56 грн., від 27.03.2015 р. №2034 на суму 30406,99 грн., від 15.04.2015 р. №2123 на суму 29998,08 грн., від 17.04.2015 р. №2137 на суму 15514,26 грн., від 22.04.2015 р. №2152 на суму 14312,70 грн., від 23.04.2015 р. №2176 на суму 15443,58 грн., від 30.04.2015 р. №2206 на суму 15847,80 грн., від 02.06.2015 р. №2358 на суму 123884,03 грн., від 05.06.2015 р. №2388 на суму 28748,50 грн., від 17.06.2015 р. №2452на суму 38084,04 грн., від 18.06.2015 р. №2460 на суму 28874,21 грн., від 26.06.2015 р. №2507 на суму 29004,10 грн., від 07.07.2015 р. №2551 на суму 28474,08 грн., від 20.07.2015 р. №2611 на суму 43871,87 грн., від 21.07.2015 р. №2620 на суму 16144,13 грн., від 17.08.2015 р. №2757 на суму 57759,66 грн., від 17.08.2015 р. №2768 на суму 40000,00 грн., від 20.08.2015 р. №2776 на суму 14245,38 грн., від 08.09.2015 р. №2905 на суму 29112,72 грн., від 10.09.2015 р. №2918 на суму 14010,92 грн., від 16.09.2015 р. №2959 на суму 38661,78 грн., від 17.09.2015 р. №2962 на суму 50000,00 грн., від 18.09.2015 р. №2966 на суму 14315,92 грн., від 18.09.2015 р. №2969 на суму 40000,00 грн., від 28.09.2015 р. №3021 на суму 42560,00 грн., від 30.09.2015 р. №3027 на суму 132741,60 грн., від 05.10.2015 р. №3038 на суму 1698,19 грн., від 19.10.2015 р. №3139 на суму 15405,00 грн., від 20.10.2015 р. №3141 на суму 12000,00 грн., від 26.10.2015 р. №3204 на суму 117718,06 грн., від 29.10.2015 р. №3234 на суму 69998,20 грн., від 03.11.2015 р. №3254 на суму 28099,51 грн., від 10.11.2015 р. №3306 на суму 28320,34 грн., від 03.12.2015 р. №3472 на суму 13850,62 грн., від 10.12.2015 р. №3526 на суму 84407,04 грн., від 25.12.2015 р. №3644 на суму 71173,99 грн., від 12.012016 р. №3726 на суму 15807,96 грн., від 29.02.2016 р. №3966 на суму 9045,50 грн., від 01.03.2016 р. №3990 на суму 40000,00 грн., від 04.03.2016 р. №4024 на суму 17619,42 грн., від 10.03.2016 р. №4033 на суму 60000,00 грн., від 11.03.2016 р. №4036 на суму 20000,00 грн., від 11.03.2016 р. №4037 на суму 20000,00 грн., від 14.03.2016 р. №4053 від 13862,42 грн., від 14.03.2016 р. №4054 на суму 30000,00 грн., від 15.03.2016 р. №4066 на суму 32948,50 грн., від 25.04.2016 р. №4344 на суму 16240,38 грн., від 26.04.2016 р. №4352 на суму 35318,71 грн., від 04.05.2016 р. №4402 на суму 17294,26 грн., від 10.05.2016 р. №4428 на суму 17094,66 грн., від 25.05.2016 р. №4530 на суму 31159,92 грн., від 27.05.2016 р. №4555 на суму 16899,56 грн., від 07.06.2016 р. №4614 на суму 203002,63 грн., від 13.06.2016 р. №4647 на суму 33623,04 грн., від 15.06.2016 р. №4663 на суму 32824,20 грн., від 29.06.2016 р. №4740 на суму 31445,11 грн., від 08.07.2016 р. №4818 на суму 15592,46 грн., від 08.07.2016 р. №4822 на суму 15926,74 грн., від 18.07.2016 р. №4868 на суму 15572,46 грн., від 20.07.2016 р. №4883 на суму 51294,17 грн., від 27.07.2016 р. №4936 на суму 15536,52 грн., від 09.08.2016 р. №5019 на суму 16009,32 грн., від 10.08.2016 р. №5024 на суму 107961,42 грн., від 11.08.2016 р. №5031 на суму 32459,47 грн., від 15.09.2016 р. №5209 на суму 147572,78 грн., від 30.09.2016 р. №5286 на суму 17481,12 грн.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ «Кофмортремсервіс» та ТОВ «Велхаус», МП «Вікфіл» та ТОВ «Амлак» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій (т.1, а.с.197, 199, т.2, а.с.65, 67, 69, 71).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Обставини належності оформлення первинних документів, обставини реєстрації складених контрагентом - постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, обставини оплати вартості товару контролюючим органом не заперечувались.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування товару від постачальника ТОВ «Амлак», враховуючи те, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Сертифікати якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати отримані від ТОВ "Амлак» документи щодо якості товару.

При цьому, факт отримання ТМЦ підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, а тому відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, паспортів відповідності товару не спростовують факту доставки ТМЦ.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

З приводу доводів відповідача про неможливість виконання послуг позивачеві ТОВ «Велхаус», МП «Вікфіл» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Комфортремсервіс», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок відносин із контрагентом ТОВ "Прем'єр Папір".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.09.2017 № 0003451407 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 188277,00 грн., із них: за основним платежем - 150621,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37656,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/2841/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. ПерцоваСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 03.09.2018.